Справа № 473/5082/19

РІШЕННЯ

іменем України

"27" січня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ротар М.М.

за участю секретаря судового засідання Гаврилової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення помилково виплачених сум пенсії

встановив

позивач Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення помилково виплачених сум пенсії в сумі 16629,15 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що кошти в зазначеному розмірі були виплачені відповідачу у зв`язку із рахунковою помилкою, яка була виявлена під час проведення у автоматичному режимі індивідуально-масового перерахунку пенсії. А саме у зв`язку із уточненням розрахункових показників за серпень 2017 рік виникли технічні проблеми програмного забезпечення, внаслідок чого невірно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу (замість 1% враховано 1,35%), що призвело до невірного обчислення розміру пенсії та виникнення переплати пенсії за період з 01.12.2017 року по 28.02.2019 року у розмірі 16629,15 грн. Зазначений факт виявлено під час контрольної перевірки пенсійної справи у лютому 2019 року.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, за яким можна було встановити, що вказана переплата виникла з її вини.

У судове засідання представник позивача надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, позов підтримують у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час проведення у автоматичному режимі індивідуально-масового перерахунку пенсії у зв`язку із уточненням розрахункових показників за серпень 2017 рік виникли технічні проблеми програмного забезпечення, внаслідок чого невірно було застосовано величину оцінки одного року страхового стажу (замість 1% враховано 1,35%), що призвело до невірного обчислення розміру пенсії та виникнення переплати пенсії за період з 01.12.2017 року по 28.02.2019 року у розмірі 16629,15 грн. Зазначений факт було виявлено під час контрольної перевірки пенсійної справи у лютому 2019 року.

Встановлено, що сума переплати 16629,15 грн. згідно довідки відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії від 18 лютого 2019 року утворилася за період з 01 грудня 2017 року по 28 лютого 2019 року, що є наслідком рахункової помилки.

Переплату пенсії позивач обґрунтовує рахунковою помилкою та просить на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача безпідставно набуту пенсію в сумі 10476,40 грн.

Відтак, проаналізувавши надані докази суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

В силу ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинила будь-які зловживання зі свого боку або подала ГУ ПФУ МО недостовірні дані під час нарахування та виплати їй пенсії.

Щодо тверджень представника позивача про наявність рахункової помилки, суд виходить з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

ГУ ПФУ МО не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази, по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Таким чином, сам факт того, що внаслідок технічної проблеми програмного забезпечення невірно було застосовано величину оцінки одного року страхового стажу, не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення таких розбіжностей.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 16629,15 грн., як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, поверненню ГУ ПФУ МО не підлягає, тому суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення помилково виплачених сум пенсій - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду або через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.

Суддя М.М. Ротар