ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/425/18 Номер провадження 22-ц/814/93/20Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

суддів: Абрамова П.С., Чумак О.В.

секретар: Ткаченко Т.І.

за участю: представника позивача - Ісак Л.В.

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адв. Юхимовича В.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року (повний текст складено 03 жовтня 2019 року)

у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про вилучення та повернення автомобіля з чужого незаконного володіння.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року позивачзвернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що ГУ ПСЗН Полтавської ОДА, на виконання вимог ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, було забезпечено автомобілем марки "Сенс" ТF698 К-20, 2012 року виготовлення, колір червоний, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , особу з інвалідністю внаслідок війни І групи ОСОБА_3 , на пільгових умовах з оплатою 7% вартості автомобіля, з правом передачі керування автомобілем відповідачу ОСОБА_2 , без права продажу, дарування та передачі керування іншій особі.

Зазначають, що, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вищевказаний автомобіль залишився у користуванні відповідача. Разом із тим, згідно пункту 16 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19.07.2006 №999 автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім`ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і середньомісячний сукупний дохід сім`ї якого за шість місяців, що передують дню смерті особи з інвалідністю, не перевищує прожиткового мінімуму для сім`ї.

Вважають, що член родини померлої особи з інвалідністю - відповідач ОСОБА_2 не має законних підстав для забезпечення автомобілем, оскільки не був зареєстрований із померлим батьком за однією адресою.

Виходячи з того, що відповідач не був зареєстрований за однією адресою з померлим інвалідом, не бажає повертати автомобіль добровільно, позивач звернувся до суду з даним позовом та прохав вилучити у повному комплекті автомобіль марки "Сенс " ТF698 К-20, 2012 року виготовлення, колір червоний, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , передавши його на користь Держави в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА, вирішити питання судових витрат (т.1, а.с.2-6).

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації до ОСОБА_2 про вилучення та повернення автомобіля з чужого незаконного володіння, відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі на рішення місцевого суду позивач, посилаючись на недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги посилаються на те, що під час розгляду даної справи в місцевому суді було установлено, що відповідач - ОСОБА_2 фактично проживав з батьком ОСОБА_3 за однією адресою по АДРЕСА_1 , однак батько ОСОБА_3 не був зареєстрований за вказаною адресою, та місцем його реєстрації на дату смерті було - АДРЕСА_1 .

Відтак, вважають, що законні підстави для перначі відповідачу спірного автомобіля на підставі п.16 Порядку, відсутні.

Зауважують, що суд першої інстанції не звернув належної уваги та проігнорував вимогу щодо реєстрації члена сім`ї разом з особою з інвалідністю, якій надано автомобіль, як того вимагає Порядок, відтак, дійшов помилкового висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також вказують, що, оскільки чинним законодавством, а саме п.16 Порядку не передбачено виключень або інших випадків, які б було передбачено Порядком, то дана норма щодо реєстрації члена сім`ї разом з особою з інвалідністю є імперативною, не конституційною не визнавалась, отже її виконання є обов`язковим для вирішення питання про залишення автомобіля сім`ї особи з інвалідністю.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та прохала її задовольнити, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач та його представник апеляційну скаргу не визнали, прохали її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, встановлено місцевим судом та не заперечується сторонами, 18 серпня 2004 року ОСОБА_3 , як особу з інвалідністю першої групи, було взято на облік в Головному управлінні праці та соціального захисту для безкоштовного першочергового забезпечення автомобілем у модифікації зі звичайним керуванням та правом передачі керування члену сім`ї (т.1, а.с.24).

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_3 від 05.10.2012 року (т.1, а.с.28) він був забезпечений автомобілем «Сенс» TF6968K-20, з правом передачі керування сину - ОСОБА_2 (а.с.25-27).

Згідно актового запису №32 від 04.08.2017 року, складеного Виконавчим комітетом Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 04.08.2017 року, т.1 а.с.36).

Окрім того, місцевим судом установлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 був батьком відповідача у справі ОСОБА_2 , та вони фактично проживали за однією адресою, проте, зареєстровані, на момент смерті особи, якій надавався вказаний автомобіль, у передбаченому законом порядку разом не були .

У подальшому, листом Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації від 26.09.2017 року №02.1-19/5395 відповідача ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність вирішення питання перереєстрації чи повернення вказаного автомобіля (т.1, а.с.38).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звертався з заявою про бажання залишити транспортний засіб собі, як члену сім`ї, який постійно проживав разом з інвалідом ОСОБА_3 та про надання рахунку для сплати вартості автомобіля. При цьому, Управління соціального захисту населення Оржицької РДА повідомило, що не має законних підстав для перереєстрації автомобіля померлого ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , оскільки на момент смерті батька він не був зареєстрований за місцем його проживання (т,1, а.с.42).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що сама по собі причина (відсутність спільної реєстрації батька і сина за однією адресою) відмови позивача відповідачу в реалізації його права на спірний автомобіль за обставин, встановлених судом (фактичне спільне проживання за однією адресою) є незаконною, і не може бути прийнята судом як обставина, внаслідок якої позов підлягає задоволенню. Так, суд зауважував, що відсутність спільної реєстрації місця проживання відповідача із його батьком, не може бути перешкодою в реалізації права відповідача, що прямо передбачено частиною 2 ст.2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Проте, такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 4 ЦК України).

Так, Порядком №999 визначено механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах.

За змістом пункту 16 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою КМУ 19.07.2006 №999 №999 після смерті інваліда, дитини-інваліда такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його (її) сім`ї (за бажанням такого члена сім`ї), який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, дитини-інваліда.

Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім`ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім`ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім`ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім`я інваліда з числа членів сім`ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім`ї померлого інваліда, а у разі їх відсутності повертається структурному підрозділу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда структурним підрозділом соціального захисту населення, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Член сім`ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.

Іншому члену сім`ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім`ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Розрахункова вартість автомобіля визначається структурним підрозділом соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний календарний місяць, або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний календарний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний календарний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) структурному підрозділу чи органу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції.

Відповідно до пункту 18 Порядку №999 повернутий структурному підрозділу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції автомобіль підлягає огляду в установленому порядку для визначення його придатності для подальшої експлуатації, ступеня зносу та розрахункової вартості.

Автомобілі, придатні для подальшої експлуатації, за рішенням структурного підрозділу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції пропонуються у порядку черговості та без зняття з обліку інвалідам, у тому числі інвалідам унаслідок трудового каліцтва (за письмовою згодою інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда), для використання до отримання нового автомобіля, забезпечення яким здійснюється після закінчення десятирічного строку користування автомобілем, придатним для подальшої експлуатації. Строк користування автомобілем, придатним для подальшої експлуатації, визначається починаючи з дати отримання автомобіля попереднім користувачем з урахуванням строку експлуатації.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 20.06.2019 року позов ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав разом з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , однією сім`єю на час смерті ОСОБА_3 (т.1, а.с.226-229).

Також, як установлено місцевим судом, вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, відповідач ОСОБА_2 фактично проживав з батьком за однією адресою (АДРЕСА_1 ) однак батько - ОСОБА_3 не був зареєстрований за вказаною адресою, та місцем його реєстрації на дату смерті було - АДРЕСА_1 .

Апеляційним судом у судовому засіданні встановлено, що належний ОСОБА_3 будинок по АДРЕСА_1 , постраждав під час пожежі, проте був відновлений, та наданий для проживання іншій особі, яка також була в ньому зареєстрована. Відтак, стан вказано будинку на момент смерті ОСОБА_3 був жилим, та проживанню в ньому останньому, нічого не перешкоджало.

Відтак, вимога п.16 Порядку, яка є обов`язковою для встановлення наявності підстав залишення спірного автомобіля у відповідача, виконана не була, у зв`язку з чим позивач Департамент соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_2 про вилучення та повернення транспортного засобу переданого інваліду безкоштовно.

Виходячи із вищевикладеного, вбачається, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимогу щодо саме обов`язкової реєстрації члена сім`ї разом з інвалідом, якому надано автомобіль. як того вимагає Порядок вказаний вище, тому дійшов помилкового висновку, відмовивши в задоволенні вимог позивача.

Проживання відповідача разом ОСОБА_3 не є підставою для визнання за відповідачем права власності на спірний автомобіль, оскільки нормами матеріального права, зокрема, пунктом 16 Порядку №999, визначено, що після смерті інваліда такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його сім`ї за умови, якщо на час смерті інваліда він був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда.

Оскільки чинним законодавством , а саме п.16 Порядку не передбачено виключень або інших випадків, які б було передбачено Порядком, то дана норма щодо реєстрації члена сім`ї разом з інвалідом є імперативною і її виконання є обов`язковим для вирішення питання про залишення автомобіля сім`ї інваліда.

Як вбачається із матеріалів справи в добровільному порядку автомобіль не повернутий позивачу, у зв`язку з чим вказаний автомобіль підлягає поверненню державі в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської ОДА, яка надала його у користування ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Департаменту є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не виконано умов, за наявності яких він би отримав право на переоформлення автомобіля після смерті батька інваліда, яким отримано автомобіль безкоштовно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустився помилки при ухваленні рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при подачі позову Департаментом було сплачено 1762,00 грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги - 2643,00 грн., всього - 4405,00 грн., відтак, оскільки даною постановою позов задоволено в повному обсязі, то понесені позивачем витрати підлягають до стягнення з відповідача у вказаній сумі.

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про вилучення та повернення автомобіля з чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Вилучити у повному комплекті автомобіль «Сенс» ТF698К-20, 2012 року випуску, колір червоний, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 передавши його на користь Держави в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4405,00 (чотири тисячі чотириста п`ять гривень 00 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ П.С. Абрамов

О.В. Чумак