Справа 2-а-964/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         15 березня 2010 року Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Глущенко Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України  в місті Ромни про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ,

         В С Т А Н О В И Л А:

    Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Вимоги мотивував тим, що протягом 2009 року йому виплачувалася не в повному обсязі щомісячна соціальна допомога як дитині війни, що передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому вказану допомогу за  2009 рік в сумі 1305 грн. 60 коп., та зобов’язати в подальшому здійснювати такі виплати.

    Позивач в заяві до суду позовні вимоги підтримав , просив справу розглядати без його участі.

    Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував відсутністю коштів для цих виплат та відсутністю порядку і підстав для їх виплати. Просив в позові відмовити, справу слухати без участі його представника.

    Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

    Суд, дослідивши подані сторонами докази, дійшов такого висновку.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни. Вказана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1.

    Позивачеві щомісячна соціальна допомога, як дитині війни,  в 2009р. виплачувалася у розмірі 10 % від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (з 01 жовтня 2008 р. – 49 грн. 80 коп.), а не у розмірі 30 %, як встановлено ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Ця обставина визнана відповідачем в запереченні.

    Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» особі, яка є дитиною війни повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нараховувати у 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «По соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із системного аналізу зазначених норм вказаного законодавства, відповідач з 01 січня 2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка підлягає стягненню з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням вже проведених виплат.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-   -     щодо призначення пенсії;

-   -     підготовки документів для її виплати;

-   -     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем   доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Крім того, суд вважає такою, що не ґрунтується на законі, і вимогу позивача про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати вказану державну соціальну допомогу.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 159, 163, 186 КАС України, ст. 8, ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,    

П О С Т А Н О В И Л А:

      Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ромни здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати  за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням проведених виплат у 2009 році.

В іншій частині позовних вимог  відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

    Суддя   - підпис -

    Копія вірна:

    Суддя Роменського

    міськрайонного суду                             Є.Д.Глущенко

Станом на 16 березня 2010 року постанова суду не набрала законної сили.

    Суддя Роменського

    міськрайонного суду                     Є.Д.Глущенко