УХВАЛА

23 січня 2020 року

Київ

справа №815/7790/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1778/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року і 18 грудня 2019 року у справі №815/7790/13-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року і 18 грудня 2019 року у справі №815/7790/13-а.

П`ятий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 17 грудня 2019 року у справі №815/7790/13-а визнав зловживанням процесуальними правами й такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства, дії ОСОБА_1 щодо подання заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав і нових обставин. Заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки залишив без розгляду.

П`ятий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 18 грудня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виправлення, допущені в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року.

Також П`ятий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 18 грудня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви про постановлення додаткового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року і 18 грудня 2019 року.

Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частина третя статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, й ухвала суду апеляційної інстанції про визнання зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства дії ОСОБА_1 щодо подання заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав та нових обставин і залишення вказаної заяви без розгляду до цього переліку не віднесена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції не оскаржується в касаційному порядку, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Одночасно ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення та про відмову ухвалити додаткове рішення підлягають касаційному оскарженню.

Проте ознайомившись із доводами касаційної скарги в частині оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року про відмову у внесенні виправлень у судове рішення і ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року про відмову ухвалити додаткове рішення Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі №815/7790/13-а апеляційний суд виходив з того, що при виправленні описок та арифметичних помилок суд не має права змінювати судове рішення або доповнювати його новим змістом. Також встановив, що заявниця у своїй заяві просить виправити помилки (описки) у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, а саме вказати про критичне ставлення апеляційного суду до власних помилок, що відповідно до норм статті 253 КАС України не є опискою чи арифметичною помилкою.

Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Арифметичною вважається помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку з використанням несправної техніки.

При виправленні описок та арифметичних помилок суд не має права змінювати судове рішення або доповнювати його новим змістом.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про внесення виправлень у судове рішення, вірно застосував положення статті 253 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Що стосується оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року про відмову ухвалити додаткове рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а, то Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до змісту вказаної статті додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а апеляційний суд встановив, що всі вимоги, заявлені позивачкою, були розглянуті апеляційним судом та щодо них винесено рішення, а інші підстави, передбачені нормами частини першої статті 252 КАС України щодо ухвалення додаткового рішення відсутні. Крім того, відповідно до відомостей системи ДСС (що також встановлено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року) строк на виконання судового рішення - постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року закінчився 26 лютого 2015 року. Докази про поновлення строку виконання вказаного судового рішення відсутні. Вказані обставини є окремою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення, вірно застосував положення статті 252 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає і ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення та про відмову ухвалити додаткове рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 10 січня 2020 року у справі №420/4972/19 і від 18 вересня 2019 року у справі №522/7399/19.

За такого правового регулювання і обставин справи у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись статями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року і 18 грудня 2019 року у справі №815/7790/13-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

О.О. Шишов,

Судді Верховного Суду