ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

30 травня 2007 р.

№ 5/36

                              Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,              

     розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авалон” на рішення господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2005 року у справі №5/36 за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” до товариства з обмеженою відповідальністю “Антопол” та товариства з обмеженою відповідальністю “Променерго”,  третя - особа товариство з обмеженою відповідальністю “Авалон”, про визнання недійсними акцептів переказних векселів, -

                                        

                                               В С Т А Н О В И В:

У лютому 2005р. позивач звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Антопол” та товариства з обмеженою відповідальністю “Променерго” про визнання недійсним акцепту переказних векселів з послідовною нумерацією № № 693135825132-693135825230, 693135824131-693135824229, 693135825129-693135825130, 693135825231-693135825407, 693135825409-693135825628, 693135825630 (всього 598 векселів) на загальну суму 2 900 000 доларів США.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23 вересня 2005р. судом залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ “Авалон”, розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2005 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2005 року позов задоволено частково. Визнано акцепти здійснені  від імені  ВАТ “Запоріжгаз” за підписом голови  правління Батаєва В.П. на переказних векселях з послідовною нумерацією № № 693135825132-693135825230, 693135824131-693135824229, 693135825129-693135825130, 693135825231-693135825407, 693135825409-693135825628,   від 28 грудня 1998 р. у кількості 597 штук, які емітовані  ТОВ “Антопол” на користь ТОВ “Променерго”, недійсними.  В частині визнання  недійсним акцепту, здійсненого  від імені  ВАТ “Запоріжгаз” за підписом голови правління  Батаєва В.П. на переказному векселі  № 693135825630, який емітований  ТОВ “Антопол” на користь  ТОВ

Доповідач : Гончарук П.А.

“Променерго”, у позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ “Антопол” та  ТОВ “Променерго” державне мито та  витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Авалон”  просить рішення господарського суду  скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції   норм матеріального та процесуального права та  прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення  представників  сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Ст. 22 ГПК України  визначені права та обов’язки сторін. Треті  особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, в силу  ст. 27 ГПК України, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки сторін.

          Відповідно до п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 23 вересня 2005р., судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  - ТОВ “Авалон”, розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2005 року.

20 жовтня 2005 року розгляд справи відбувся без участі відповідача   та третьої особи.

Суд належним чином не повідомив про час і місце розгляду справи третю особу -ТОВ “Авалон”, не встановив, її місцезнаходження (т.6 а. с. 9- 11), проте  розглянув справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, в основу оскаржуваного  рішення покладені факти встановлені  у  рішенні  Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від  27 лютого 2001 року.

Але, при розгляді даної справи судом першої інстанції допущена помилка у застосуванні положень статті 35 ГПК України, оскільки рішення  Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від  27 лютого 2001 року  скасовано Ухвалою  Верховного суду України від 9 березня  2005 року. Тому   посилання суду  на факти   встановлені в ньому є  помилковим.

Відповідно  до ч.1 ст. 32 ГПК України - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Висновки  судових експертиз є засобом доказування  певних обставин.

Підстави для призначення  і проведення  судової експертизи  при вирішенні господарського спору  визначені ст. 41 ГПК України.

Ст. 42 ГПК  України, передбачені вимоги до висновку судового експерта та кому він надається.

Проте, в порушення зазначених норм, господарським судом  прийнято до уваги  висновок експерта, який складено під час досудового слідства  за матеріалами кримінальної  справи  № 30504, який не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно  до ст. 21 Закону України  “Про цінні папери  і фондову біржу”, вексель -  цінний папір, який засвідчує безумовне грошове  зобов’язання векселедавця сплатити  після настання строку визначену суму  грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель передбачає собою зобов’язання  відносно певної грошової суми, що не залежить від матеріальних підстав виникнення цього зобов’язання. Вексель не є угодою. Операції з векселем –видача, акцепт, індосамент –це операції з цінними паперами, які не є угодою. З моменту  видачі векселя припиняються цивільно  - правові  (договірні)  правовідносини і їх  змінюють вексельні відносини, які регулюються вексельним законодавством.

Приймаючи рішення  про визнання недійсним  акцептів  на переказних векселях, в  порушення ст. 84  ГПК України, суд не зазначив, якими нормами права він керувався   при винесені рішення та які норми передбачають можливість  визнання  здійснених акцептів на переказних векселях недійсними.

За  таких обставин, рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду  слід урахувати наведене, з’ясувати  дійсні права і обов’язки сторін та в залежності від встановленого і вимог  закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                 

            

            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авалон” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20 жовтня 2005 року у справі № 5/36  –скасувати, а справу передати на новий розгляд  до того ж суду в іншому складі суду.

Головуючий            Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                        Гончарук П.А.