ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.10 Справа№ 24/7
За позовом: Прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів
До відповідача: Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, м.Львів
Про стягнення 128543,82грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від прокурора –не з»явився
Від позивача – не з»явився
Від відповідача –Шафранський Р.Г. - представник
Суть спору: Позов заявлено стягнення 128543,82грн., в т.ч.: 103325,80грн. основного боргу, 7054,87грн. пені, 13891,15грн. втрат від інфляції та 4272,00грн. 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №5030Р від 01.12.2002року, позивач зобов’язується постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а останній зобов’язується її оплачувати до 25 числа місяця наступного за звітним (п.6.3 договору).
Як зазначено у позовній заяві, всупереч умовам договору відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за спожиту теплову енергію. Станом на 27.10.2009року заборгованість відповідача за фактично спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження становить 103325,80грн., з вимогою про стягнення якої прокурор звернувся з позовом до суду.
За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п.7.2.3 договору прокурором заявлено до стягнення пеню в сумі 7054,87грн.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 13891,15грн. та 3% річних в сумі 4272,00грн.
Прокурор та представник позивача в судові засідання 09.02.2010р.та 02.03.2010р. з’явились, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, однак, вимог суду не виконали, витребуваних судом матеріалів не подали.
У відзиві від 08.02.2010р. за №90412-140 на позовну заяву відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що на момент подання позову заявлена до стягнення сума основного боргу сплачена. На підтвердження своїх заперечень відповідач подав платіжні доручення № 932 від 02.11.2009р, № 976 від 24.11.2009р. та № 1208 від 26.11.2009р.
В судовому засіданні 02.03.2010р., в яке з»явились прокурор та представники позивача і відповідача, оголошена перерва до 18.03.2010р.. При оголошенні перерви суд зобов»язав прокурора і позивача подати обґрунтований розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних, про що їх повідомив під розписку.
В судове засідання 18.03.2010р. прокурор і представник позивача не з»явились, вимог суду не виконали, жодних пояснень не подали.
Представник відповідача в судове засідання з»явився, подав доповнення до відзиву, в якому зазначає, що оплата за одиницю приєднаного теплового навантаження встановлена рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р., яким запроваджено двоставковий тариф на теплову енергію та підігрів води. Однак договором № 5030/р від 01.12.2002р. не передбачено плати за одиницю приєднаного теплового навантаження, після запровадження двоставкового тарифу зміни до договору не внесені. Враховуючи викладене, відповідач вважає позов безпідставним.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.12.2002р. позивачем і відповідачем укладено договір № 5030 Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач ( енергопостачальна організація за договором) зобов’язується постачати теплову енергію в гарячій воді на об»єкт відповідача ( споживача за договором) –гуртожиток по вул. В.Великого,14, а відповідач зобов’язується оплачувати до 25 числа місяця наступного за звітним вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3 договору).
Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, з січня 2008р. по жовтень 2009р., позивач поставив до гуртожитку 1001,0617 Гкал теплової енергії на суму 175 977,07грн. Крім того, позивач нарахував плату за приєднане теплове навантаження за цей період в сумі 95 186,22грн., що разом становить 271 163,39грн. Відповідач оплатив теплову енергію за вказаний період в сумі 168 837,59грн. Таким чином, вважають прокурор і позивач, заборгованість відповідача становить 103325,80грн.( 271 163,39 –168 837,59).
В листопаді 2009р. відповідач сплатив за теплову енергію за серпень 2009р. та за жовтень 2009р. загальну суму 120 000,00грн., що підтверджено поданим суду платіжними дорученнями:
- № 932 від 02.11.2009р. - 20 000,00грн. за теплову енергію за серпень 2009р.;
- № 976 від 24.11.2009р. - 4 000,00грн. за теплову енергію за серпень 2009р.;
- № 1208 від 26.11.2009р.- 96 000,00грн. за теплову енергію за жовтень 2009р.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
В силу ст.13 Закону України «Про житлово –комунальні послуги» до комунальних послуг відноситься, зокрема, централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення.
Згідно із ст. 19 названого Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона
( виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі , у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачеві послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді до гуртожитку відповідача на підставі договору № 5030 Р від 01.12.2002р. Названим договором встановлено строк оплати вартості фактично спожитої теплової енергії до 25 числа місяця наступного за звітним Як вбачається з матеріалів справи, з січня 2008р. по жовтень 2009р. позивач поставив до гуртожитку відповідача, а відповідач спожив 1001,0617 Гкал теплової енергії на суму 175 977,07грн. , яка була оплачена відповідачем за цей період частково в сумі 168 837,59грн. Поданими суду платіжними дорученнями підтверджено, що в листопаді 2009р. позивач сплатив 24 000,00грн. за теплову енергію, спожиту в серпні 2009р., та 96 000,00грн. –за теплову енергію, спожиту в жовтні 2009р.
Отже, на момент подання позову ( позов подано 18.01.2010р.) заборгованості відповідача за фактично спожиту теплову енергію не було, тому позов в цій частині є безпідставний.
Слід зазначити, що договором № 5030Р не передбачено плати за приєднане теплове навантаження, не встановлено розміру, строків та порядку її сплати. Прокурором і позивачем не доведено, доказів не подано правомірності та підставності нарахування плати за приєднане теплове навантаження за період з січня 2008р. по жовтень 2009р. в сумі 95 186,22грн., а відтак не доведено заборгованості по платі за приєднане теплове навантаження.
Щодо стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, то з матеріалів справи вбачається, що фактично спожиту теплову енергію за серпень 2009р. відповідач оплатив з порушенням строків, встановлених договором.
Однак, у позовній заяві вказані лише суми пені, втрат від інфляції та 3% річних, які заявляються до стягнення, проте розрахунку цих сум ( від якої суми боргу, за який місяць, та за який конкретно період нараховані пеня, втрати від інфляції та 3% річних) у позовній заяві не вказано. Суд зобов’язав прокурора і позивача подати обґрунтований розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних, проте вимог суду прокурор і позивач не виконали, таких розрахунків не подали. За таких обставин, неможливо дійти достовірного висновку про правомірність нарахування цих сум, які заявляються до стягнення, тому в цій частині позовні вимоги належить залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 22, 29, 33,34,36,43, 49, п.5 ст.81, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. В частині стягнення основного боргу в задоволенні позову відмовити.
В частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних позов залишити без розгляду.
Суддя