Єдиний унікальний номер 229/3920/19

Номер провадження 22-ц/804/372/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.

суддів: Новікової Г.В., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати (справа № 229/3920/19, суддя Лебеженко В.О., повний текст рішення складено 01 листопаду 2019 року в місті Дружківка Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, яка обґрунтована наступним.

Вона працювала в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв`язку Державного підприємства «Донецька залізниця», яку наказом Публічного Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 реорганізовано у виробничій підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року було змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця».

Таким чином, товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту.

В порушення вимог ст. 22 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України, відповідач з березня 2017 року у односторонньому порядку припинив виплату їй заробітної плати без повідомлення причин.

Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», від 17 березня 2017 року №236/ДНД у відповідності зі ст.34, ст.113 КЗпП України було встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.

Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 25 квітня 2017 року № 265, виданого на його підставі наказу регіональної філії «Донецька залізниця» від 28 квітня 2017 року № 645-НЗ-1, виробничий підрозділ Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» разом зі всіма іншими підприємствами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» було ліквідовано з 17 липня 2017 року.

Згідно наказу з особового складу від 07 червня 2017 року №1530/ДН-ос, 08 червня 2017 року вона звільнилася з підприємства на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

На день звільнення відповідач мав перед нею заборгованість з оплати праці в загальній сумі 16 516,68 грн., яка складається з заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 3 982,54 грн.; за квітень 2017 року - 2 457,06 грн.; за травень 2017 року - 2 457,06 грн.; за червень 2017 року - 811,12 грн.; компенсація за 35 днів невикористаної відпустки складає 6 808,90 грн.

Крім того, вона зазначила, що на підставі наказу № Ц-2-25/1666-17 від 11 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця, правонаступником якого є АТ «Українська залізниця» щодо зобов`язання виплатити працівникам регіональних філій винагороди за підсумком роботи за 2016 рік та додатку до зазначеного наказу, на її користь підлягає стягненню сума винагороди за підсумком роботи за 2016 рік у розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року в розмірі 1 519,88 грн.

Позивач просила стягнути на її користь з відповідача: суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 16 516,68 грн.; втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в розмірі 2 523,26 грн.; винагороду за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року в розмірі 1 519,88 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати - задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року - червень 2017 року в сумі 14 984 грн. 76 коп. без утриманням податку й інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2 679 грн. 89 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за квітень-червень 2017 року в сумі 12 304 грн. 87 коп., після набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 523 грн. 26 коп.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 654 грн. 34 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по червень 2017 року, компенсації за частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Зокрема, апелянт зазначив, що він не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Науково-правовим висновком Торгово - промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» входив до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької та Луганської області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження.

Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року № 489 Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистки праці», а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табеля обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжної відомості працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача від позивача до апеляційного суду не надійшов.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом судове рішення в цій частині не переглядається.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 20 559 грн. 82 коп., то апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції слід змінити, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

Із трудової книжки серія НОМЕР_1 вбачається, що позивач ОСОБА_2 працювала оператором електрозв`язку 1 класу цеху обробки інформації та телефонного зв`язку в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв`язку Державного підприємства «Донецька залізниця», яку наказом Публічного Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 було реорганізовано у виробничій підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 14-17).

08 червня 2017 року позивач звільнена за угодою сторін відповідно до наказу №1530/ДН-ос від 07 червня 2017 року за п.1 ст.360 КЗпП України (а.с. 23).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця».

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та є регіональною філією даного товариства.

Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками.

З розрахунків заробітної плати за період з березень 2017 року по червень 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 в березні 2017 року нараховано до оподаткування 3 909,68 грн. (без врахування матеріальної допомоги), а до виплати - 3 166,85, в квітні 2017 року нараховано до оподаткування 2 412,12 грн. (без врахування матеріальної допомоги), а до виплати - 1 953,82 грн., в травні 2017 року нараховано до оподаткування 2 412,12 грн. (без врахування матеріальної допомоги), а до виплати - 1 953,82 грн., в червні 2017 року нараховано до оподаткування 7 480,63 грн. (без врахування матеріальної допомоги, однак з урахуванням компенсації за невикористану відпустку), а до виплати - 6 059,31 грн. (а.с.18-21).

З наданого відповідачем видаткового ордеру № 2067 від 18.09.2017 року, вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_2 отримала заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1 229,79 грн., про що є підпис позивача у відповідній відомості в графі «підпис одержувача». Таким чином, позивач отримала частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується її твердження щодо того, що за вказаний місяць вона взагалі не отримувала заробітну плату, проте включила її у свій розрахунок.

При цьому, враховуючи зазначене, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачем за період з березня 2017 року по червень 2017 року.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума невиплаченої відповідачем заробітної плати позивачу за період з березня по червень 2017 року становить 14 984,76 грн., виходячи з розрахунку (3 909,68+2 412,12+2 412,12+996,11+7 480,63) - 1 229,79).

З урахуванням викладеного, суд зробив висновок, що позивачем при обчисленні заборгованості по заробітній платі помилково було враховано суми у розрахунках в графі «всього нараховано», отже заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання податку й інших обов`язкових платежів за період з березня 2017 року по червень 2017 року в загальному розмірі 14 984,76 грн.

При вирішенні справи суд посилався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Такі висновки суду в частині стягнення заборгованості по оплаті праці за період з березня 2017 року по червень 2017 року є правильними.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позов в цій частині.

Апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), про що й зазначено у наказі відповідача № 236/ДНД від 17 березня 2017 року про встановлення простою для всіх працівників виробничих підрозділів структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - з 20 березня 2017 року (а.с. 28-29).

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заробітної плати за березень - червень 2017 року, наказу (розпорядження) № 1530/ДН-ОС від 07 червня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 наявної суми заборгованості по заробітній платі, оплати праці за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, а всього на суму 14 984,76 грн., з яких АТ «Укрзалізниця» зобов`язано утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надала суду наказ (розпорядження) № 1530/ДН-ОС від 07 червня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 за п.1 ст.36 КЗпП України, в якому йдеться мова про необхідність виплати їй компенсації за 35 днів відпустки, копії табуляграм (розрахунків заробітної плати) за березень, квітень, травень, червень 2017 року (а.с. 18-21), розрахунку оплати відпустки за 35 робочих днів (а.с. 22), які суд першої інстанції належно оцінив.

Проте, відповідачем будь-якими іншими належними та допустимими доказами висновок суду першої інстанції не спростував та в апеляційній скарзі зазначив лише заперечення проти довідки - розрахунку заборгованості з заробітної плати, наданої позивачем.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, є хибним з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».

Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про наявність науково-правового висновку Торгово-промислової палати України, то наявність форс - мажорних обставин не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).

Суд погодився з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати та стягнув з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2 523,26 грн.

Однак, суд першої інстанції дійшов такого висновку при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати не може бути залишено без змін.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду в частині суми стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, з огляду на таке.

Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та, відповідно до пункту 3.8. розділу 3 «Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї, відповідно до статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не нараховується.

Позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 2 436,01 грн. із розрахунку 3 982,54 грн. (сума нарахованої заборгованості за березень 2017 року) - 1 546,53 грн. (сума виплаченої заборгованості за березень 2017 року), оплати за час простою та матеріальної допомоги, що має систематичний характер за період з квітня 2017 року по червень 2017 року в розмірі 12 394,75 грн., з яких за квітень 2017 року - 2 457,06 грн., за травень 2017 року - 2 457,06 грн., за червень 2017 року - 671,73 грн.; компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 6 808,90 грн., оскільки на теперішній час зазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати цих доходів, які належать до фонду оплати праці, складає більше, ніж один місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Тобто, для нарахування компенсації за час затримки виплати на зазначені доходи, з них необхідно відрахувати податок з доходів фізичних осіб, який, відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України, складає 18% доходу, та військовий збір, який, відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, складає 1,5%.

Компенсація за час затримки розраховується на день постановлення рішення судом апеляційної інстанції та станом на 21 січня 2020 року складає:

1) за березень 2017 року = 2 436,01 грн. (нарахована заробітна плата за березень 2017 року) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 1 960,99 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 24,9% (коефіцієнт інфляції) = 488,29 грн.

2) за квітень 2017 року = 2 457,06 грн. (нарахована заробітна плата за квітень 2017 року) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 1 977,93 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 23,8% (коефіцієнт інфляції) = 470,75 грн.

3) за травень 2017 року = 2 457,06 грн. (нарахована заробітна плата за травень 2017 року) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 1 977,93 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 22,2% (коефіцієнт інфляції) = 439,10 грн.

4) за червень 2017 року = 7 480,63 грн. (нарахована заробітна плата за червень 2017 року в сумі 671,73 грн. + компенсація з невикористані дні відпустки у розмірі 6 808,90 грн) - 19,5% (ПДФО + військовий збір) = 6 021,91 грн. (Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) х 20,3% (коефіцієнт інфляції) = 1 222,45 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень - червень 2017 року становить 2 620,59 грн., яка й підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає зміні щодо розмірів стягнення.

З Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 2 610,39 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість виконання своїх зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, які було засвідчено науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, слід зазначити наступне.

Наданий до суду апеляційної інстанції науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Доводи відповідача, що відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці.

Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Крім того, як вказано в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Встановивши, що рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого судом неправильно застосовано норми матеріального права, суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині розміру компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 2 620,59 грн., частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір в сумі 657,98 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), із розрахунку: 17 605,35 грн. - розмір задоволених вимог помножений на 768,40 грн. - розмір судового збору, що підлягав оплаті при поданні позову, поділений на 20 559,82 грн. - розмір заявлених позовних вимог.

Від сплати судового збору за подачу позову ОСОБА_1 звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями).

За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с. 83,87).

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з держави на користь відповідача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6,40 грн., виходячи із розрахунку: 17 605,35 грн. - 17 508,02 грн. = 97,33 грн. (розмір задоволених вимог за апеляційною скаргою), помножений на 1 152,60 грн. - розмір судового збору, що оплачений при поданні апеляційної скарги, поділений на 17 505,35 грн. - розмір вимог за апеляційною скаргою).

Враховуючи, що з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 657,98 грн. у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, а відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6,40 грн., то з відповідача на рахунок держави підлягає стягненню різниця у компенсації судових витрат у загальній сумі 651,58 грн. (657,98 грн. - 6,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2019 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, та судового збору змінити і викласти у наступній редакції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ясинувата, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 ) суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень 59 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рахунок держави судовий збір в розмірі 651 гривні 58 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 23 січня 2020 року.

Головуючий суддя М.С. Будулуца

Судді:

Г.В. Новікова

Ю.М. Мальований