ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.03.2010 року Справа № 8/262
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача повноважний представник не прибув,
від відповідача ОСОБА_3, дов. від 13.10.2008 № 4786,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 19.01.2010
по справі № 8/262
(суддя –Середа А.П.)
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, с. Барбово Мукачівського
району Закарпатської області
до відповідача фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Стаханов Луганської області
про стягнення 23730 грн. 69 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 15.02.2010 та від 22.03.2010
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа –підприємець ОСОБА_5 (далі –ПП ОСОБА_5.), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (далі –ПП ОСОБА_4.) заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 17000 грн., пені за період з 15.11.2008 по 12.11.2009 у сумі 3962 грн. 68 коп., інфляційних нарахувань за період з 15.11.2008 по 12.11.2009 у сумі 2234 грн. 22 коп. та 3% річних у сумі 533 грн. 79 коп.
Рішенням місцевого господарського суду від 19.01.2010 позов задоволений частково, а саме: стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ПП ОСОБА_5 основний борг за надані послуги з перевезення вантажу у сумі 17000 грн., інфляційні нарахування у сумі 2234 грн. 22 коп., пеню у сумі 2143 грн. 73 коп., 3% річних у сумі 533 грн. 79 коп. також витрати по сплаті держмита в сумі 219 грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 91 коп.
Мотивоване дане рішення положеннями ст.ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 267, ч. 1 ст. 509, ст.ст.525-527, ч. 1 ст. 530, ч.ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п.п. 3, 4 ст. 611, ч.ч. 1, 2 ст. 612, ч. 1 ст. 614, ч.ч. 1, 2 ст. 623, ст.ст. 624, 625, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 908, 909, ч.ч. 1,2 ст. 916, ст.ст. 917, 919, 920, 929, 931, 932, 934 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
За висновком суду першої інстанції, позивач виконав належним чином умови договору –заявки від 17.10.2008 № 17/10/01 (далі –договір –заявка), здійснивши перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу, а відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов вказаного договору, не повністю сплативши вартість наданих йому експедитором послуг з перевезення.
З урахуванням наявності вини відповідача у невиконанні умов договору - заявки місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача про стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних у повному обсязі.
Щодо стягнення пені судом першої інстанції зазначено про припущення позивачем в цій частині порушення вимог чинного законодавства. За висновком суду, період, за який позивач мав право нарахувати пеню, є з 15.11.2008 по 15.05.2009, –тобто за шість місяців від дня виникнення права на її нарахування, тому, як вказує суд, правомірно нарахованою є пеня у сумі 2143 грн. 73 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, на положення ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 638, ст.ст. 909, 908, 916, ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 3.1, 3.8, 3.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 1268/2568 (далі - Правила перевезення вантажів), п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976 № 11, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 у справі № 11/132.
За твердженням скаржника, сторони під час укладення договору –заявки не досягли згоди щодо суттєвої умови договору перевезення –його ціни, оскільки, як зазначає відповідач, умови вказаного договору щодо вартості перевезення - 3500 у.о. по курсу НБУ не містять ані валюти платежу ані дати, на яку повинен визначатися курс НБУ.
Висновок суду першої інстанції щодо часткової сплати суми боргу відповідно до наданого позивачем рахунку від 31.10.2008 № 196 на суму 1025 грн., за доводами апелянта, не відповідає дійсності та у підтвердження цього посилається на перерахування вказаних коштів за інше перевезення відповідно до рахунку від 26.10.2008 № 64.
Також скаржник вважає, що місцевий господарський суд, задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, не врахував положень Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, відповідно до яких індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи її заявника оспорює, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як зазначає позивач, зміст та форма договору - заявки відповідає примірній формі разового договору, наведеному в додатку 2, п. 3.9 Правил перевезення вантажів, перевезення вантажу здійснено відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (19.05.1956, м. Женева, із змінами від 05.07.1978). Рахунок №196 на суму 18025 грн. позивачем пред’явлений, враховуючи еквівалент вказаних у договорі – заявці умовних одиниць по курсу НБУ станом на 31.10.2008 (дата виконання послуги згідно міжнародної товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу).
Доводи скаржника стосовно перерахування ним 1025 грн. за інше перевезення позивач оспорює та стверджує про відсутність правовідносин сторін з іншого перевезення, окрім перевезення згідно договору –заявки по маршруту: м. Плзень (Чехія) –м. Київ (Україна). Ніякого іншого рахунку, окрім рахунку № 196 від 31.10.2008, та ніяких інших документів, окрім тих, що стосуються перевезення за договором –заявкою, за доводами позивача, він відповідачеві не направляв та не надсилав.
Право на участь представника у судовому засіданні позивачем не використано.
Про час і місце проведення судових засідань позивач повідомлений належним чином, що підтверджено відповідними відмітками на ухвалах суду, повідомленнями про вручення поштових відправлень, відзивом позивача на апеляційну скаргу та його клопотанням згідно листа від 24.03.2010 про розгляд справи без участі його представника.
Вказане клопотання задоволено судовою колегією, яка вважає можливим перегляд справи без участі представника позивача.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, взаємовідносини сторін були врегульовані договором –заявкою на транспортування вантажу автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов’язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом „Плзень (Чехія) Ужгород –Київ”, а замовник зобов’язався сплатити 3500 у.о. за курсом НБУ шляхом безготівкового перерахування впродовж 10 днів на підставі оригіналів документів.
Факт надання позивачем послуг з перевезення по вказаному маршруту підтверджений матеріалами справи, у тому числі міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А №0450449, складеним сторонами актом виконаних робіт від 31.10.2008, податковою накладною тощо. Оригінали документів на перевезення вантажу позивачем спрямовані на адресу відповідача.
Відповідач вказані обставини не оспорює.
Згідно ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
За умовами договору –заявки сторонами погоджено вартість перевезення у розмірі 3500 умовних одиниць по курсу НБУ також оплату вартості вказаних послуг протягом 10 днів по оригіналам документів.
За даними позивача вартість послуг з перевезення сплачена відповідачем частково у сумі 1025 грн. Залишок заборгованості відповідачем не сплачений і після пред’явлення йому позивачем претензії від 09.10.2009, направлення якої відповідачеві підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 03422273.
Посилання скаржника в обґрунтування апеляційних вимог на відсутність підстав для оплати послуг внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо суттєвої умови договору перевезення –його ціни не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи зміст договору –заявки, який містить вказівку на вартість перевезення та вимоги Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 524 якого встановлено право сторін на визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті.
При визначенні вартості послуг в умовних одиницях звичайно маються на увазі долари США. Розрахунки повинні бути здійсненні в українських гривнях в еквіваленті доларів за курсом НБУ, оскільки інші умови оплати сторонами не обумовлені.
Гривневий еквівалент вартості перевезення сторонами у сумі 18025 грн. підтверджений актом виконаних робіт від 31.10.2008, який підписаний сторонами, у тому числі позивачем без будь-яких заперечень. Сума за розрахунком позивача від 31.10.2008 № 196 відповідає даним акту виконаних робіт.
Доказів надання позивачем інших послуг перевезення вантажу та перерахування коштів у розмірі 1025 грн. за рахунком від 26.10.2008 № 64 відповідачем не надано, пояснення позивача щодо вказаних обставин у тому числі стосовно перерахування вказаних коштів саме за надання послуг згідно договору –заявки відповідачем належним чином не спростовані. Вказаний ним рахунок від 26.10.2008 № 64 на вимогу суду відповідачем не наданий. Сума заборгованості відповідача позивачем визначена з врахуванням перерахованої відповідачем суми.
В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений факт надання позивачем послуг з договору –заявки також наявність заборгованості відповідача у вказаному позивачем розмірі, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних витрат, річних та пені, яка стягнута за рішенням суду у розмірі з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо порядку нарахування санкцій за прострочення виконання зобов’язання.
Позивач, визначений судом, розмір пені не оспорює.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Інший порядок сторонами за договором не встановлений. Розмір заборгованості відповідача, що визначений позивачем за офіційним курсом валюти станом на день надання послуг, не перевищує розмір заборгованості, що має бути визначений на день платежу, враховуючи наступне збільшення офіційного курсу долара.
Інші доводи скаржника за апеляційною скаргою висновків суду першої інстанції за рішенням, що оскаржується, не спростовують.
Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За апеляційною скаргою підлягає сплаті держмито в розмірі 118 грн. 65 коп. Скаржником за квитанцією від 28.01.2010 № 334/350 перераховане держмито в сумі 237 грн. 31 коп. Зайве сплачене мито в розмірі 118 грн. 66 коп. підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України згідно із п.1 ч. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2010 по справі № 8/262 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2010 по справі № 8/262 залишити без змін.
3. Повернути фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, з Державного бюджету України 118 грн. 66 коп. держмита, що зайве сплачено при зверненні з апеляційною скаргою за квитанцією від 28.01.2010 № 334/350, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Повернення витрат по сплаті держмита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя І.В.Семендяєва