ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.03.2010 року Справа № 8/281пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Журавльової Л.І.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача ОСОБА_3, дов. від 11.11.2009 № 665,
від відповідача Островерхова Л.І., дов. від 13.01.2010 № 39,
від третьої особи Солоніна В.І., дов. від 18.08.2009 № 5-5/6-321,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Новопсков
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 19.02.2010
у справі № 8/281пд (суддя –Середа А.П.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Новопсков
Луганської області
до відповідача Новопсковського районного територіального
медичного об’єднання, смт. Новопсков
Луганської області
третя особа, що не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Новопсковська районна рада,
смт.Новопсков Луганської області
про визнання недійсною додаткової угоди
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 05.03.2010 та від 22.03.2010
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі –ПП ОСОБА_6.), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Новопсковського районного територіального медичного об’єднання (далі –Новопсковське РТМО) про визнання недійсною укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 01.11.2009 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2004 (далі - додаткова угода № 1).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.02.2010 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Новопсковську районну раду.
Рішенням місцевого господарського суду від 19.02.2010 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладені на позивача.
Відмова в задоволенні позову мотивована положеннями ч.ч.1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1-5 ст. 203, ст. 207, п. 2 ст. 208, ст.ст. 209, 210, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, ч. 2 ст. 10, ст. 17, п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
За висновком суду першої інстанції, відповідач та третя особа у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довели суду правомірність своїх дій щодо вирішення питання про передачу в оренду об’єкту нерухомого майна, визначення термінів оренди, укладення передбачених чинним законодавством угод щодо цього майна, а також вирішення низки інших, пов’язаних з цим, питань.
Також місцевим господарським судом зазначено за рішенням про укладення спірної додаткової угоди №1 у повній відповідності до умов основного договору та чинного законодавства та про ненадання позивачем до справи доказів доводів щодо введення його в оману відповідачем або третьою особою при її укладенні.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, на положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, п. 19 ч. 1 ст. 43, п. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Скаржник вважає додаткову угоду № 1 від 01.11.2009 недійсною, оскільки за рішенням від 30.10.2009 № 29/17, на яке посилається відповідач та третя особа, Новопсковська районна рада не виразила своєї згоди на продовження договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2004 на 3 місяці після закінчення строку дії вказаного договору, тому Новопсковське РТМО, за доводами скаржника, не мала повноважень на укладення спірної додаткової угоди.
Як зазначає позивач, судом першої інстанції залишено поза увагою, що додаткова угода № 1, яка датована 01.11.2009, фактично була підписана 27.10.2009 і узгоджена начальником відділу з питань комунальної власності та будівництва 29.10.2009, тобто до прийняття рішення Новопсковською районною радою від 30.10.2009 № 29/17. Вказані обставини, на думку скаржника, є введенням позивача в оману.
Також за твердженням апелянта, судом першої інстанції не надано правової оцінки його доводам стосовно обов’язку власника відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” письмово попередити орендаря не пізніш ніж чим за 3 місяці до закінчення строку дії договору про намір використовувати зазначене майно для власних потреб, чого, як зазначає позивач, зроблено не було, тому рішення Новопсковської районної ради від 30.10.2009 № 29/17 не може бути прийнято місцевим господарським судом як законна підстава для укладення спірної додаткової угоди.
Крім того, за доводами позивача, доказів щодо використання приміщення, що є предметом договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2004, для власних потреб ані відповідачем, ані третьою особою суду не надано.
Відповідач та третя особа доводи позивача за апеляційною скаргою оспорюють, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважають законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення , а рішення господарського суду Луганської області - без змін.
25.03.2010 скаржник звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із клопотанням про відкладення розгляду справи на більш пізніший час з посиланням на звернення до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Новопсковської районної ради від 30.10.2009. За твердженням скаржника, вирішення судом питання щодо правомірності вказаного рішення має значення для встановлення наявності у відповідача повноважень на укладення спірної додаткової угоди №1. Клопотання скаржника за результатами розгляду судовою колегією відхилено, оскільки рішення від 30.10.2009 Новопсковької районної ради про попередження орендарів стосовно неможливості продовження строку дії договорів оренди майна не стосується питання щодо надання згоди на передачу майна в оренду та не перешкоджає розгляду апеляційної скарги ПП ОСОБА_6 на рішення по даній справі. Крім того, докази прийняття адміністративної справи до розгляду скаржником не надані.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін та третьої особи, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2004, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв по акту в оренду строком на п’ять років нежиле приміщення площею 10,5 кв.м., розташоване в поліклінічному відділенні Новопсковського РТМО за адресою: см. Новопсков, вул. Леніна, 101, для занять приватною практикою (діяльність в сфері охорони здоров’я).
Вказане приміщення є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району, що підтверджено рішенням Новопсковької районної ради від 22.01.2008 № 17/9 „Про затвердження переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Новопсковського району в новій редакції станом на 22.01.2008”. Перелік до цього рішення містить вказівку на Новопсковське РТМО, яке за його статутом підпорядковане Новопсковській районній раді –власнику майна.
Дозвіл Новопсковському РТМО на здачу вказаного нежитлового приміщення в оренду ПП ОСОБА_6 наданий власником майна за рішенням від 07.12.2004 № 17/13 відповідно до повноважень згідно ст. 287 Господарського кодексу України, п. 19 ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ч. 3 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
На обґрунтування доводів щодо недійсності додаткової угоди №1 позивач вказує про відсутність у Новопсковського РТМО повноважень на продовження строку дії договору ще на 3 місяці за відсутністю згоди на те власника майна (Новопсковської районної ради).
Вказані доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам цивільного законодавства.
Так, на звернення ПП ОСОБА_6 від 14.10.2009 про продовження строку дії договору оренди на п’ять років з 01.11.2009 по 01.11.2014 листом від 15.10.2009 № 5-5/8-380, одержання якого представником скаржника у судовому засіданні підтверджено, ПП ОСОБА_6 та інші орендарі були повідомлені Новопсковською районною радою про те, що термін дії договорів оренди буде продовжено не більш ніж на три місяці.
Під час розгляду справи за позовом ПП ОСОБА_6 про визнання недійсною додаткової угоди №1 Новопсковська районна рада повноваження Новопсковського РТМО на продовження строку дії договору оренди не оспорює, позовні та апеляційні вимоги ПП ОСОБА_6 вважає необґрунтованими.
Згідно положень ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Доводи скаржника стосовно укладення ним спірної додаткової угоди №1 під впливом обману не доведені ним належним чином відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання скаржника на розбіжності у датах на додатковій угоді №1 не може бути прийнято до уваги, оскільки з пояснень Новопсковської районної ради за відзивом на апеляційну скаргу 29.10.2009 начальником відділу з питань комунальної власності та будівництва виконавчого апарату районної ради, на якого покладено контроль за ефективністю використання та збереження комунального майна та за виконанням обов’язків за договорами оренди, погоджено проект додаткової угоди, яка була підписана орендодавцем 27.10.2009, а орендарем 01.11.2009.
Вказані відповідачем обставини підтверджені посадовою інструкцією начальника відділу з питань комунальної власності та будівництва виконавчого апарату районної ради, що затверджена розпорядженням голови Новопсковської районної ради від 07.06.2006 за № 35-к та саме позивачем за змістом позовної заяви, згідно якої ПП ОСОБА_6 підписала додаткову угоду №1 01 листопада 2009 року.
Рішення Новопсковської районної ради від 30.10.2009 №29/17 про попередження орендарів майна, яке знаходиться на балансі Новопсковського РТМО, про неможливість продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується у зв’язку з необхідністю використання приміщень для власних потреб Новопсковського РТМО, вручено ПП ОСОБА_6 30.10.2009, що підтверджено її підписом на рішенні та поясненнями у справі.
Наведені обставини свідчать про обізнаність ПП ОСОБА_6 під час укладення додаткової угоди №1 про можливість продовження строку дії договору лише на 3 місяці та про відсутність факту обману орендаря відповідачем або третьою особою.
Спростовуються матеріалами справи і доводи скаржника щодо відсутності доказів використання відповідачем та третьою особою приміщення для власних потреб. Відповідач та третя особа вказані доводи скаржника вважають хибними та посилаються на надання ними пояснень при розгляді справи судом першої інстанції щодо необхідності використання приміщень лікарями Новопсковського РТМО, а не для їх підприємницької діяльності зважаючи на багаточисленні нарікання з боку жителів району.
Інші доводи позивача за апеляційною скаргою висновків суду першої інстанції за рішенням, що оскаржується, також не спростовують.
Вищенаведене свідчить про відсутність, передбачених ст. 215 та ст. 230 Цивільного кодексу України, правових підстав для визнання спірної додаткової угоди №1 недійсною та обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відповідності цієї угоди нормам цивільного законодавства.
Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на скаржника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2010 по справі № 8/281пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2010 по справі № 8/281пд залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя І.В.Семендяєва