ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2020 року  м. ОдесаСправа № 916/1142/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Мишкіна М.А., Таран С.В.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.  

за участю представників учасників справи:

від СТОВ "МРІЯ" -  адвокат Величко К.Г.

від МССП "Старт" -  адвокат Сердюков Б.Л.

від ТОВ "Фа Україна" -  адвокат Цумерман О.І.

арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “БГ БАНК”

на ухвалу Господарського суду Одеської  області від 08.10.2019 (про залишення заяви без розгляду)

у справі №916/1142/18

за заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

до малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (далі – МССП "Старт"), визнано грошові вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі – СТОВ "Мрія") до МССП "Старт" у сумі 145 497 678,45 грн, введено процедуру розпорядження майном та розпорядником майна МССП "Старт" призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів МССП "Старт", зокрема визнано вимоги СТОВ "Мрія" у розмірі 17  620 грн перша черга, 7  178 741,80 грн четверта черга, 138  318 936,65 грн шоста черга, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" (далі – ТОВ "ФА Україна") у розмірі 3  524 грн перша черга, 26  762 093,55 грн четверта черга, 5 434  390 грн забезпечені заставою.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 скасовано в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ “ФА Україна”, прийнято нове рішення, яким визнано кредиторські вимоги ТОВ “ФА Україна” в сумі 32  196 483,55 грн., як такі, що забезпечені заставою та кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн - до першої черги вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.04.2019 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Артеменка О.О., визнано боржника банкрутом, відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру МССП "Старт", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

30.09.2019 р. ПАТ "БГ Банк" звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання забезпеченим кредитором боржника в сумі 1  157 250,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської  області від 08.10.2019 заяву ПАТ "БГ Банк" про визнання кредитором боржника залишено без розгляду.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що реєстр вимог кредиторів, в тому числі, заставних вимог затверджено ухвалою господарського суду Одеської області 08.11.2018 р., майже за рік до звернення ПАТ "БГ Банк" з кредиторськими вимогами. При цьому, відомостей щодо наявності заборгованості ПАТ "БГ Банк" згідно з даними обліку боржника, матеріали справи не містять.

Також, місцевим господарським судом зазначено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2019 р. затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів та боржником та провадження у справі про банкрутство МССП "Старт" закрито.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення заяви ПАТ "БГ Банк" про визнання кредитором МССП "Старт" без розгляду.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ПАТ "БГ Банк" з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 у справі №916/1142/18 про залишення без розгляду заяви ПАТ "БГ Банк" про визнання кредитором боржника, скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати ПАТ "БГ Банк"кредитором у справі про банкрутство МССП "Старт" та включити до реєстру кредиторів із грошовими вимогами у сумі 1  157  250, 30 грн, як забезпеченого кредитора та визнати ПАТ "БГ Банк" кредитором у справі про банкрутство МССП "Старт" та включити до реєстру кредиторів (перша черга) із грошовими вимогами у сумі 3  842 грн., як стягнення витрат на оплату судового збору.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, недодержанням приписів процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи, є необґрунтованою та такою, що беззаперечно підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, скаржник зазначає, що судове засідання Господарського суду Одеської області по справі №916/1142/18 від 08.10.2019 було проведено без участі та належного повідомлення ПАТ «БГ БАНК», чим порушено вимоги ст.ст. 2, 13, 201, 202 ГПК України та ст.ст. 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як стверджує апелянт, посилаючись в оскаржуваній ухвалі на затвердження судом реєстру вимог кредиторів та відсутність відомостей щодо заборгованості боржника перед ПАТ «БГ БАНК», місцевий господарський суд проігнорував та не розглянув докази надані ПАТ «БГ БАНК» щодо наявності у нього вимог до банкрута, які забезпечені заставою майна боржника, а саме Договором застави від 19.12.2013 р., та не надав їм відповідної правової оцінки.

Скаржник також зазначає, що чинним законодавством України, у т.ч. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не було обмежено в часі строки подання до суду кредиторських вимог кредитором, вимоги якого забезпечені заставою. Отже, як вважає апелянт, при винесенні оскаржуваної ухвали, порушені права ПАТ «БГ БАНК» як забезпеченого кредитора та вимоги ст.ст. 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково посилається на приписи ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки означена стаття встановлює порядок перевірки відповідності заяви конкурсного кредитора вимогам цього Закону, у той час як ПАТ «БГ БАНК» у своїй заяві просив суд визнати його забезпеченим кредитором банкрута.

Щодо посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на затвердження мирової угоди у даній справі, апелянт зазначає, що судом проігнорована відома йому інформація, що рішення про затвердження мирової угоди прийнято зборами комітету кредиторів боржника від 02.10.2019 р., тобто після отримання судом 30.09.2019 р. вимог забезпеченого кредитора ПАТ «БГ БАНК». А, ПАТ «БГ БАНК», як забезпечений кредитор, який повідомив про наявність своїх вимог до банкрута до дати засідання суду, на якому розглядалося питання щодо затвердження мирової угоди, своєї згоди щодо укладання мирової угоди в межах справи про банкрутство МССП "СТАРТ" не надавав.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1142/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “БГ БАНК” на ухвалу Господарського суду Одеської  області від 08.10.2019 (про залишення заяви без розгляду).

21.12.2019 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що звертаючись із заявою до суду першої інстанції, ПАТ «БГ БАНК» посилалось на укладений з боржником договір застави від 19.12.2013 р., який був укладений в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Луч-АБ» за кредитним договором укладеним з Публічним акціонерним товариством «Банк Перший».

За твердженням арбітражного керуючого, дійсно у Товариства з обмеженою відповідальністю «Луч-АБ» є актуальна заборгованість по виконанню зобов`язань за кредитним договором, проте, окрім  МССП "СТАРТ" є й інші майнові поручителі по виконанню в повному обсязі Товариством зобов`язань за кредитним договором, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луч-АБ» та Публічним акціонерним товариством «Банк Перший». Однак, вимоги заявлені лише до МССП "СТАРТ". До боржника, та інших майнових поручителів, заявник не звертався.

Арбітражний керуючий посилаючись на приписи частини 4 статті 559 ЦК України відзначає, що порука МССП «Старт» за кредитним договором припинена, оскільки у відповідності до умов кредитного договору, остаточна дата повернення (повного погашення) кредиту становить до 10 лютого 2015 року. Заявник звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання його заставним кредитором через 4 роки 7 місяців після настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання. Відповідно, як вважає арбітражний керуючий, порука МССП "СТАРТ" по кредитному договору припинена, оскільки Банк звернувся до майнового поручителя після спливу трирічного терміну, який настав 10 лютого 2018 року. З огляду на те, що майнова порука МССП "СТАРТ" припинена, то у боржника, на думку арбітражного керуючого, не може виникати жодних кредиторських вимог перед ПАТ «БГ БАНК».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 призначено справу до розгляду на 20.01.2020.

У судовому засіданні від 20.01.2020 представник ТОВ "Фа Україна" підтримав вимоги за своєю апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представники СТОВ "МРІЯ", МССП "Старт" та арбітражний керуючий надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Інші представники учасників справи, у тому числі й апелянт, у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином.

Під час розгляду апеляційної скарги ПАТ “БГ БАНК” на ухвалу Господарського суду Одеської  області від 08.10.2019 (про залишення заяви без розгляду) судом апеляційної інстанції розглянуто та відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «БГ Банк» про заміну кредитора його правонаступником з мотивів викладених у окремому рішенні суду апеляційної інстанції, а саме ухвалі від 20.01.2020.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи  на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ “БГ БАНК” підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (далі – МССП "Старт"), визнано грошові вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі – СТОВ "Мрія") до МССП "Старт" у сумі 145 497 678,45 грн, введено процедуру розпорядження майном та розпорядником майна МССП "Старт" призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

Постановою Господарського суду Одеської області від 16.04.2019 визнано боржника банкрутом, відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру МССП "Старт", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

30.09.2019 р. ПАТ "БГ Банк" звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання забезпеченим кредитором боржника в сумі 1  157 250,30 грн.

В обґрунтування своєї заяви ПАТ "БГ Банк" зазначає, що 16.05.2012 між ПАТ "БГ Банк", який є правонаступником ПАТ «БАНК ПЕРШИЙ» та ТОВ «Луч-АБ» було укладено Кредитний договір №09 про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії за умовами якого, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 680000 доларів США, в межах якої надає Позичальнику грошові кошти для ведення статутної діяльності, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних на строк до 10.02.2015.

За твердженням заявника, свої вимоги Банк виконав в повному обсязі, проте Позичальник неналежним чином виконував умови договору, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 1  157  250,30 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Луч-АБ» за кредитним договором №09 від 16.05.2012, було укладено договір забезпечення між ПАТ "БГ Банк", який є правонаступником ПАТ «БАНК ПЕРШИЙ» та МССП "Старт", а саме договір застави від 19.12.2013. Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. договору застави, предметами застави є комбайни зернозбиральні, які належать на праві власності МССП "Старт", вартістю 2  877  400 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви ПАТ "БГ Банк" без розгляду.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час розгляду заяви) кредитором є  юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час розгляду заяви)  визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви.

Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Статтею 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час розгляду заяви) визначено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статті 23 цього Закону.

Згідно з ч. 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час розгляду заяви), за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно норм частин 2, 3 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на час розгляду заяви) та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог (висновок  Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 15.05.2018 по справі №902/492/17).

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, яка є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Виходячи з положень статей 23, 24, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час розгляду заяви), обов`язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов`язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, місцевий господарський суд повинен був розглянути подану ПАТ "БГ Банк" заяву по суті, надати оцінку заявленим вимогам до боржника та прийняти з цього питання рішення по суті.

Проте, у порушення приписів ст.ст. 23, 24, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час розгляду заяви) не надано жодної належної правової оцінки заявленим ПАТ "БГ Банк" грошовим вимогам, доданим до заяви доказам, наданим на підтвердження заявлених вимог до боржника, зокрема Кредитному договору №09 від 16.05.2012 та договору застави від 19.12.2013, не з`ясовано підстав виникнення вимог ПАТ "БГ Банк"  до боржника, їх характеру, змісту, розміру та моменту виникнення.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції лише обмежився посиланням на затвердження реєстру вимог кредиторів, майже за рік до звернення ПАТ "БГ Банк" з кредиторськими вимогами, а також відсутність відомостей щодо наявності заборгованості ПАТ "БГ Банк" згідно з даними обліку боржника.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про заставу" у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

У відповідності до частини другою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Сукупний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також положень частини другої статті 33 Закону України "Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом про банкрутство та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №904/6950/17, від 13.06.2018 у справі №914/355/17 та від 16.08.2018 у справі №916/1950/16).

Колегія суддів відзначає, що обмеження строку на звернення з грошовими вимогами до боржника визначені ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосуються лише конкурсних кредиторів за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, у той час законодавцем не передбачено обмежень щодо звернення заставного кредитора із вимогами до боржника й після затвердження реєстру вимог кредиторів.

Також, ч.4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  (в редакції чинній на час розгляду заяви) визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відтак, законодавцем не передбачено залишення заяви кредитора без розгляду, у зв`язку із затвердженням судом реєстру вимог кредиторів.

Відсутність відомостей щодо наявності заборгованості ПАТ "БГ Банк" згідно з даними обліку боржника, також не є підставою для залишення заяви без розгляду, оскільки питання щодо наявності/відсутності заборгованості боржника перед кредитором вирішується під час розгляду заяви по суті, чого судом першої інстанції здійснено не було.  

Колегія суддів також вважає помилковим посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, як на підставу залишення заяви ПАТ "БГ Банк" без розгляду, на приписи ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки означена стаття визначає повноваження суду щодо перевірки відповідності заяви конкурсного кредитора вимогам цього Закону, у той час як ПАТ "БГ Банк", у заяві з кредиторськими вимогами до боржника, просило визнати його заставним кредитором.

Вважає колегія суддів необґрунтованим й посилання суду першої інстанції на затвердження мирової угоди у справі, з огляду на наступне.

Заява ПАТ "БГ Банк" про визнання кредитором у справі про банкрутство МССП "Старт", була надіслана до суду першої інстанції 27.09.2019 та отримана та зареєстрована судом першої інстанції 30.09.2019, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовим конвертом (т.6, а.с. 202)  та штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші заяви (т.6, а.с. 155).

Засідання комітету кредиторів з розгляду питання та ухвалення рішення щодо затвердження мирової угоди, відбулося 02.10.2019 (т.6, а.с. 205).

З заявою про затвердження мирової угоди боржник звернувся до суду першої інстанції 07.10.2019 (т.6, а.с. 209).

Мирова угода була затверджена Господарським судом Одеської області ухвалою від 08.10.2019, також даною ухвалою було закрито провадження у справі (т.6, а.с. 238-240).

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується, що звернення ПАТ "БГ Банк" з заявою про визнання кредитором у справі (03.09.2019), передувало ухваленню кредиторами рішення про затвердження мирової угоди (02.10.2019), її розгляду судом та закриттю провадження у справі (08.10.2019).

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості розглянути вимоги ПАТ "БГ Банк" та надати їм належну оцінку, та ухвалити рішення по суті, за наслідками розгляду таких вимог

Статтею 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ст. 226 ГПК України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Проте, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної, із визначеної ст. 226 ГПК України, підстави для залишення заяви ПАТ "БГ Банк" без розгляду.

Колегія суддів не приймає до уваги надані арбітражний керуючим Дарієнко В.Д. та СТОВ "МРІЯ" заперечення на апеляційну скаргу ПАТ "БГ Банк", оскільки вони фактично зводяться до розгляду заявлених грошових вимог ПАТ "БГ Банк" по суті, у той час як суд першої інстанції залишив заявлені ПАТ "БГ Банк" вимоги без розгляду, не вирішував питання щодо обґрунтованості заявлених вимог та по суті їх не розглядав.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Це означає, що суд не повинен підходити занадто формально до процесу та при першій ліпшій нагоді відмовлятися від розгляду спору, та таким чином фактично обмежувати право позивача на доступ до суду та розгляд його справи.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року суд вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського вважає необґрунтованим та передчасним висновок суду першої інстанції щодо залишення заяви ПАТ “БГ БАНК” з грошовими вимогами до боржника без розгляду.

Судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, оскільки за приписами чинного ГПК України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо розгляду по суті та прийняття відповідного рішення щодо заяви кредитора з вимогами до боржника, у випадку скасування ухвали про залишення такої заяви без розгляду.

Натомість, частиною 3 ст. 271 ГПК України визначено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За урахуванням вищевикладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 08.10.2019, якою залишено заяву ПАТ “БГ БАНК” без розгляду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 р. (про залишення заяви без розгляду) у справі №916/1142/18 скасувати.

Справу №916/1142/18 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду заяви Публічного акціонерного товариства “БГ БАНК” про визнання кредитором у справі про банкрутство малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт".

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2020.

Головуючий суддя                                                                      Аленін О.Ю.

Суддя                                                                                  Мишкіна М.А.

Суддя                                                                                   Таран С.В.