Номер провадження: 22-ц/813/4280/20

Номер справи місцевого суду: 522/7054/19

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Цюра Т.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», Комунального підприємства ЖКС «Чорноморський» про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», Комунального підприємства ЖКС «Чорноморський», в якому просив суд зобов`язати відповідачів виключити із розрахунку неправдиві відомості про наявність у нього станом на 01.04.2019 року заборгованості:

- перед КП «ЖКС «Чорноморський» у розмірі 7311,29 грн.;

- перед КП «Теплопостачання міста Одеси» у розмірі 2725,86 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б), Комунального підприємства ЖКС «Чорноморський» (код ЄДРПОУ 35303608, 65122, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 81/4) про зобов`язання вчинити дії – задоволено частково.

Зобов`язано Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) списати заборгованість за послуги теплопостачання ОСОБА_2  (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п`ять) гривень 86 копійок.

В іншій частині позову – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до КП ЖКС «Чорноморський» щодо списання вигаданої заборгованості та постановити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати КП ЖКС «Чорноморський» МТПЧ: відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положенням бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999р.

списати вигадану "заборгованість" в розмірі 3718,4 грн., зазначену в рахунку - повідомленні ГЕРЦ станом на 01.08.2016р, термін стягнення якої, згідно із ст. 257 ЦК України закінчився 01.08.2019г. та списати суму в розмірі 4472,49 грн.

незаконно нараховану КП ЖКС в період з 01.08.2016г. по 01.08.2019г., в порушення п.п.2,3,20 типового договору, укладеного з ним 18.11.2001р.

Крім того, апелянт також просить винести окремі ухвали на адресу прокурора Одеської області щодо проведення досудового розслідування за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 358 КК України та ч.2 ст. 375 та ч.2 ст. 368 КК України та винести окрему ухвалу на адресу Голови Київської РА ОМР Сушкова В.М. про невиконання КС ЖКС «Чорноморський» п.п.2.2.1.-2.2.3. Договору №131 від 23.05.2017 р.

У відзиві на апеляційну скаргу, КП «Теплопостачання міста Одеси», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю (а.с. 181-182).

КП ЖКС «Чорноморський» своїм правом надання в порядку ст. 360 ЦПК України відзиву не скористався, однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4  ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2008 року між КП ЖКС «Чорноморський» та ОСОБА_1 укладено договір №542 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Згідно п. 2 вказаного договору, невід`ємною частиною договору є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, з переліком робіт (послуг), які здійснюю виконавець, що додається до договору. Пунктом 4 визначено, що розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору становить 30,59 грн. (а.с.10-12).

18.08.2011 року між КП ЖКС «Чорноморський» та ОСОБА_1 укладено типовий договір №1466 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.13).

Також пунктом 2 даного договору визначено, що виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія яких додається до цього договору, а п. 3 визначено, розмір щомісячної плати на дату укладення договору у розмірі 97,66 грн.

КП ЖКС «Чорноморський» 13.06.2012 року надсилав досудове повідомлення щодо погашення простроченої заборгованості за спожиті послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, яка станом на 13.06.2012 року становила 4391,93 грн (а.с.16).

ОСОБА_1 19.11.2015 року звертався до КП ЖКС «Чорноморський» з досудовим зверненням, згідно яким вказав, що вважає заборгованість безпідставною (а.с.17).

23 травня 2017 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради та КП ЖКС «Чорноморський» уклали договір №131 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.112-116).

Додатком №5 до вищевказаного договору визначено ціна за послуги КП ЖКС «Чорноморський» (а.с.117).

01.01.2019 року між КП ЖКС «Чорноморський» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 в особі уповноваженої ОСОБА_3 уклали Договір №135 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с.118-121).

Згідно п. 10 такого договору ціна послуги з управління становить 5,56 грн. на місяць за один квадратний метр загальної площі житлового чи нежитлового приміщення.

Позивачем дійсність такого договору не оскаржується.

Листом №А-53 від 08.05.2019 року КП ЖКС «Чорноморський» повідомив ОСОБА_1 , що у зв`язку з встановленням нового програмного забезпечення в КП ЖКС «Чорноморський» по АДРЕСА_3 вхідне сальдо на 01.01.2013 року перенесно та вірно складає 3 728,37 грн. (а.с.52).

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови зобов`язання КП ЖКС «Чорноморський» виключити із розрахунку неправдиві відомості про наявність заборгованості перед КП «ЖКС «Чорноморський», тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом не перевіряється.

Так, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання КП ЖКС «Чорноморський» виключити із розрахунку неправдиві відомості про наявність заборгованості перед КП «ЖКС «Чорноморський», районний суд виходив з того, що сплата позивачем послуг по договору від 21.08.2008 року проводилась не в повному обсязі, тому нарахування КП ЖКС «Чорноморський» заборгованості є правомірним та списанню не підлягає.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та КП ЖКС «Чорноморський» укладалися договори, пунктом 2 яких було визначено розмір послуг, що підлягає сплаті.

При цьому, обґрунтованим є висновок районного суду про те, що сплата позивачем послуг протягом всього часу по договору від 21.08.2008 року не є вірною, тому нарахування КП ЖКС «Чорноморський» заборгованості є правомірним та списанню не підлягає.

       Доводи апелянта про те, що залучені до справи квитанції підтверджують, що оплата СДПТ за вказані чотири місяця в 2014-2017рр. була проведена своєчасно, а тому на його думку перераховані гроші були привласнені працівниками КП ЖКС є неспроможними, з огляду на таке.

Так, як вбачається з квитанції, які були надані позивачем, щодо сплати за комунальні послуги у квітні 2014 року, квітні 2015 року, лютому 2016 року та серпні 2018 року отримувачем грошових коштів вказано – ТОВ «ГЕРЦ».

ТОВ «ГЕРЦ» надає послуги з автоматизованої системи отримання та обліку комунальних платежів населення за надані послуги та подальшого перерахунку сплачених грошових коштів на рахунок виконавця, тобто КП ЖКС «Чорноморський».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, щодо спірних оплат, КП ЖКС «Чорноморський» надав позивачу відповідь №А-53 від 08.05.2019 року, в якій зазначив, що грошові кошти до КП ЖКС «Чорноморський» не надходили, а тому з урахуванням зазначеного, КП ЖКС «Чорноморський» правомірно не зараховує оплати, які були здійснені позивачем у квітні 2014 року, квітні 2015 року, лютому 2016 року та серпні 2018 року як заборгованість, а тому вимоги ОСОБА_1 про їх зарахування в рахунок оплати послуг є безпідставними.

Окрім того, вимоги позивача про зобов`язання КП «ЖКС «Чорноморський» виключити з розрахунку заборгованості неправдиві відомості про наявність у нього заборгованості перед КП «ЖКС «Чорноморський» є необґрунтованими, з огляду на те, що відповідно до абзацу 3 Листа Міністерства з питань ЖКГ України №12/1-64 від 17.05.2007 зазначено, що списання боргів за спожиті житлово – комунальні послуги чинним законодавством не передбачено. До такого висновку прийшла також колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-3986св14 у своєму рішення від 11.06.2014 року.

Апеляційний суд, також погоджується із висновком районного суду про те, що правовідносин між підприємством та фізичними особами до прийняття Закону України «Про особливості здійснення права у багатоквартирному будинку» та після відрізняються.

Так, договір укладений КП та уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку позивачем не оскаржується, є чиним, та нарахування за тарифами, встановленими такими договорами є правомірним.

З довідки №308 від 11.03.2014 року КП ЖКС «Чорноморський» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_4 проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , син позивача (а.с.71).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок відкритий на конкретного споживача у підприємстві – виконавця житлово – комунальних послуг є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства – виконавця і списання з цього внутрішнього господарського документа будь – яких сум є правом кредитора, тобто КП ЖКС «Чорноморський».

Таким чином, КП ЖКС «Чорноморський» правомірно проводить нарахування грошових сум за надані послуги, а вимоги позивача про списання наявної заборгованості є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи з підстав, викладених вище.

Не підлягають до задоволення вимоги скаржника щодо постановлення апеляційним судом окремих ухвал щодо прокурора Одеської області про проведення досудового розслідування за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 358 КК України та ч.2 ст. 375 та ч.2 ст. 368 КК України та окремої ухвали на адресу Голови Київської РА ОМР Сушкова В.М. про невиконання КС ЖКС «Чорноморський» п.п.2.2.1.-2.2.3. Договору №131 від 23.05.2017 р., оскільки ч.1 ст. 262 ЦПК України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Отже, єдиною підставою для постановлення окремо ухвали у справі є випадок виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Враховуючи те, що під час розгляду справи не було виявлено порушення відповідачем вимог законодавства, тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали апеляційним судом.

Інші доводи, висновків суду не спростовують.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», Комунального підприємства ЖКС «Чорноморський» про зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.01.2020 року.

Головуючий                                                                Т.В. Цюра

Судді:                                                                Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда