ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 березня 2010 року                         Справа № 2а-100/10/2370

   12 год. 50 хв.                                                                                                м. Черкаси

         Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді – Новікової Т.В.,

при секретарі – Найдьон А.В.,

за відсутності позивача,

за участю представника відповідача Кілієвича О.А. – (за дов. ДПІ у Жашківському районі Черкаської області),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Укрторг-ПМЗ» до державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

    Приватне підприємство «Укрторг-ПМЗ» звернулося до суду з адміністративним позовом від 18.01.2010р. до державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.09.2009 р. № 0000761650/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що висновок державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області за наслідками проведеної перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 13408 грн. 82 коп., та відповідно, винесення податкового повідомлення-рішення на зазначену суму є неправомірними, оскільки позивач правомірно, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», включив в декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року податкові накладні за попередні податкові періоди, виписані ним в листопаді 2008 року та березні, квітні 2009 року. Податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000761650/0 від 16.09.2009 р. прийняте відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. № 757-р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», яке суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» та на момент розгляду справи в суді зупинене Указом Президента України, а тому є незаконним.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечував, та просив залишити його без задоволення. В обґрунтування свого заперечення на позов, викладеному в письмовій формі на адресу суду, та поясненнях, даних ним в судовому засіданні, зазначив, що проведеною перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року встановлено факт порушення позивачем податкового законодавства, а саме завищення податкового кредиту на загальну суму 13408 грн. 82 коп. за рахунок включення до нього податкових накладних, виписаних понад два місяці з дати настання граничного строку подання відповідної декларації по його контрагентах, чим порушені вимоги Закону України  «Про податок на додану вартість» та діючих на час виникнення правовідносин розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р. та від 17.07.2009 р. № 838-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)».

       Розглянувши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши  пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа-підприємець зареєстрований Жашківською районною державною адміністрацією Черкаської області 26.04.2007р. та перебуває на обліку в Державній податкові інспекції Жашківського  району Черкаської області як платник податків і зборів передбачених Законом України «Про систему оподаткування», а з 01.06.2007р. як платник податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100043968).

Державною податковою інспекцією у Жашківському районі Черкаської області проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації відповідача за липень 2009 року (акт перевірки від 02.09.2009р. № 361/1650-35016276) та встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі – ПДВ) в розмірі 13408 грн. 82 коп. за рахунок податкових накладних, виписаних понад два місяці з дати настання граничного строку подання відповідної декларації по контрагентах позивача ЗАТ «Компанія Росток» та ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ЕНЕРГОМЕРА ТРЕЙДІНГ»., ПП «Нічний Експрес» Крім того, в акті перевіки зазначено, що при формуванні податкового кредиту позивачем не враховані норми Закону України «Про податок на додану вартість» та розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та від 17.07.2009 р. № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», щодо впорядкування податкового обліку, відповідно до яких податковий кредит покупця формується у період виникнення податкових зобов’язань продавця за даною операцією поставки, в зв’язку з чим податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.09.2009р. № 0000761650/0 про суму податкового зобов’язання за основним платежем 13408 грн. 82 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 670 грн. 44 коп.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР  визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит, зокрема, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому будь-які обмеження в часі щодо реалізації права платника податку на податковий кредит Законом № 168/97-ВР не передбачено.

Пункт 2 розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р. та від 17.07.2009 р. № 838-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)», щодо впорядкування податкового обліку, передбачає, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

В своєму розпорядженні від 17 липня 2009 р. N 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» Кабінет Міністрів України зазначає, що віднести до найвищого ступеня ризику факт подання платником податку податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період, та своєчасності нарахування і сплати податку; під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період (далі - коригування або уточнення декларації) є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

З приводу викладеного, суд приходить до висновку, що названі положення розпоряджень Кабінету Міністрів України не відповідають Конституції України, а саме: кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених Законом (частина 1 статті 76 Конституції України), система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно Законами України (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України), прийняття Законів належить до повноважень Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75, частина 1 пункту 3 статті 85 та стаття 91 Конституції України).

Крім того суд зазначає, що відповідно до підпункту 4.4.1. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

    Виходячи з змісту зазначеної норми Закону № 2181-III суд приходить до висновку про те, що при вирішені спірних правовідносин слід керуватися нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, а не розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» та від 17.07.2009р. № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», оскільки пункт 2 цих розпоряджень суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР дія яких зупинена Указом Президента України від 04.09.2009 р. № 706/2009.

     З підстав викладеного суд приходить до висновку, що позов приватного підприємства «Укрторг-ПМЗ» до державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про визнання податкового повідомлення рішення недійсним, підлягає до задоволення.

      Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

       На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 23.03.2010р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснюватиметься з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

        Керуючись ст.ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159,  161-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Адміністративний позов задовольнити повністю.

    2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області від 16 вересня 2009р. №0000761650/0 щодо визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем та штрафними санкціями.

    3.Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Укрторг-ПМЗ» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено за  відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Повний текст постанови  виготовлений  29.03.2010 року.

Суддя                                             Т.В.Новікова