КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/6408/19 Головуючий у І інстанції Селезньова Т.В.

Провадження № 22-ц/824/2011/2020 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Новак Наталії Юріївни на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

УСТАНОВИВ:

у вересні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати недійсним Договір № 1 про відступлення права вимоги від 19 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з підстав його невідповідності вимогам статті 203 ЦК України та порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

У жовтні 2019 року представником позивача - адвокатом Новак Н.Ю, подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд в порядку забезпечення позову встановити ОСОБА_4 заборону здійснювати будь-які дії з реалізації вимоги про стягнення на її користь грошових сум, визначених Договором №1 про відступлення права вимоги від 19.04.2019р., укладеним із ОСОБА_3 , або здійснювати у будь-який інший спосіб заміну кредитора у вказаних в Договорі зобов?язаннях; встановити заборону на примусове стягнення боргу у розмірі 156 689,75 грн. згідно виконавчого листа № 2-179 від 13.10.2005р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва, а також 3% річних у сумі 63 542,76 грн., інфляції у сумі 703 674,63грн.; встановити заборону на примусове стягнення боргу у розмірі 141 653,61грн., що складається з 50 140,64 грн. згідно виконавчого листа № 2610/7455/12 від 06.09.2012р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва, 3% річних у сумі 9 955 грн., інфляції у сумі 81 557,72 грн.

В обґрунтування заяви заявник зазначала, що предметом даного позову є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 19.04.2019р., за яким відповідач ОСОБА_3 (Відповідач 1) передав, а ОСОБА_4 (Відповідач 2) прийняла право вимоги у грошових зобов`язаннях ОСОБА_1 , які виникли у останньої перед Відповідачем1 на підставі рішення суду, що знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного суду міста Києва.

Позивачка ОСОБА_1 об`єктивно вважає, що є нагальна потреба вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення на час розгляду справи по суті заборони на вчинення будь-яких юридично значущих дій щодо реалізації Відповідачем2 права вимоги за згаданим договором, оскільки з огляду на явну девіантну поведінку сторін цього правочину, існує цілком обґрунтоване припущення про істотне утруднення або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Новак Н.Ю. звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. До набрання законної сили рішення у цивільній справі №361/6408/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги в порядку забезпечення позову: встановити ОСОБА_4 заборону здійснювати будь-які дії з реалізації вимоги про стягнення на її користь грошових сум, визначених Договором №1 про відступлення права вимоги від 19.04.2019р., укладеним із ОСОБА_3 , або здійснювати у будь-який інший спосіб заміну кредитора у вказаних в Договорі зобов?язаннях; встановити заборону на примусове стягнення боргу у розмірі 156 689,75 грн. згідно виконавчого листа № 2-179 від 13.10.2005р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва, а також 3% річних у сумі 63 542,76 грн., інфляції у сумі 703 674,63грн.; встановити заборону на примусове стягнення боргу у розмірі 141 653,61грн., що складається з 50 140,64 грн. згідно виконавчого листа № 2610/7455/12 від 06.09.2012р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва, 3% річних у сумі 9 955 грн., інфляції у сумі 81 557,72 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що не погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що позивачем не було обґрунтовано існування ризику неможливості виконання рішення суду про задоволення позову, якщо не буде застосовано вказані заходи забезпечення позову, а також щодо не співмірності обраних позивачем заходів заявленим вимогам. Вважає помилковою також позицію суду щодо прихованої мети позивача шляхом вжиття заходів забезпечення позову у даній справі зупинити виконання рішення суду про стягнення з заявника грошових коштів.

На думку скаржника висновки суду першої інстанції спростовуються поданими нею доказами, з яких вбачається, що ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-179 Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2015 року та заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2012 року по справі №2610/7455/2012.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що в разі не вирішення питання про забезпечення позову ОСОБА_4 може набути права стягувача відносно неї та здійснити стягнення на підставі Договору, який в разі задоволення позову у подальшому буде визнаний судом недійсним., що істотно утруднить чи зробить неможливим виконання згаданого рішення суду.

Інші сторони даної справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Новак Н.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що фактично вказані заходи забезпечення позову мають на меті зупинити виконання рішення суду про стягнення із заявника грошових коштів.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явленняпозову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Так, із позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 19 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за яким остання набула право вимоги до ОСОБА_1 на суму основного боргу 923 907,14 грн., яка складається з боргу у розмірі 156 689,75 грн. згідно виконавчого листа № 2-179 від 13.10.2005р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва, а також 3% річних у сумі 63 542,76 грн., інфляції у сумі 703 674,63грн.;

- боргу у розмірі 141 653,61 грн., що складається з 50 140,64 грн. згідно виконавчого листа № 2610/7455/12 від 06.09.2012р., виданого Шевченківським районним судом міста Києва, 3% річних у сумі 9 955 грн., інфляції у сумі 81 557,72 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2005 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 156 689,75 грн. боргу. 12.12.2005 року відкрито виконавче провадження за вказаним рішенням.(а.с. 24-25)

В подальшому, за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2009 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 нараховані на непогашену заборгованість індекс інфляції в розмірі 89 156,46 гривень та три відсотки річних - 14102,00 гривень.(а.с. 28-29)

Крім того, за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 36038,64 грн. інфляційний втрат та 14 102,00 грн. - 3% річних.(а.с. 30-34)

У поданій заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить встановити заборону ОСОБА_4 здійснювати будь-які дії з реалізації вимоги про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , а також встановити заборону на примусове стягнення з неї боргу за виконавчими листами, виданими на підставі судових рішень, тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позовує правильним.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені позивачем заходи забезпечення позову не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист порушено права за захистом якого він звернувся до суду.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах і доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Новак Наталії Юріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2020 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.