Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 362/578/16-ц

провадження № 61-40809св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кравченко Л. М. від 26 липня 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В., від 15 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів Олійника В. І., Волохова Л. А., Лівінського С. В., від 12 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №02-000636-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, терміном дії один рік, тобто до 19 вересня 2013 року. Крім того, за умовами договору, банк надав держателю кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, а держатель зобов`язався повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені вказаним договором. Розмір кредитного ліміту складав 12 200 грн. Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, банк вказував, що станом на 20 січня 2016 року сума заборгованості за кредитним договором становить 72 842,19 грн, яка складається із: заборгованість по кредиту - 20 381,76 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 7 490,66 грн; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 31 934,05 грн; заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт - 9 302,39 грн; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3 733,33 грн.

Посилаючись на порушення прав, банк просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 72 842,19 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Васильківського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року позов ПАТ «Енергобанк» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором від 19 вересня 2012 року № 02-000636-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA у розмірі 47 872,42 грн та 1378,00 грн судового збору, а також 400,00 грн витрат за надання оголошення в газету, а всього стягнуто 49 650, 42 грн.

Частково задовольняючи позов ПАТ «Енергобанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконала умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, процентами, заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості, заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт, заборгованість за виникнення простроченої заборгованості (константа). При цьому суд врахував, що сума штрафів значно перевищує суму збитків, дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на підставі вимог частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України).

Ухвалою Васильківського районного суду Київської області від 09 січня 2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Васильківського районного суду Київської області від 27 липня 2016 року.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк» задоволено.

Заочне рішення Васильківського районного суду Київської області від 26 липня 2016 року змінено в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк». Вказно, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» становить 72 842,19 грн, яка складається із: заборгованість по кредиту - 20 381,76 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 7 490,66 грн; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 31 934,05 грн; заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт - 9 302,39 грн; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3 733,33 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи заочне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення частини третьої статті 551 ЦК України може бути застосовано лише за заявою відповідача щодо загального розміру заборгованості, а також наявності обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру пені, оскільки сам по собі розмір пені по відношенню до простроченої суми боргу не може вважатися підставою для зменшення її суми.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором від 19 вересня 2012 року № 02-000636-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA у розмірі 47 872, 42 грн, 1 378 грн судового збору, 400 грн витрат за надання оголошення в газету, а всього стягнуто - 49 650,42 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що колегія суддів помилково вважала обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування судом першої інстанції частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені на тій підставі, що у справі відсутні заперечення з боку відповідача щодо загального розміру заборгованості, а також відсутні вказівки на обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру пені, оскільки сам по собі розмір пені по відношенню до простроченої суми боргу не може вважатися підставою для зменшення її суми.

При цьому колегія суддів вказала інші обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

Так, відповідач не була повідомлена про розгляд справи, тому її право на захист порушено відповідно до статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». Крім того, за поясненнями відповідача, позивач - ПАТ «Енергобанк» не повідомив її про новий порядок внесення платежів у рахунок погашення зобов`язань за укладеним кредитним договором, а тому вона була позбавлена можливості належним чином виконувати свої зобов`язання у спосіб, передбачений договором. Крім того, порушення зобов`язань сталось також і з вини позивача, який у належний спосіб не повідомив її як держателя картки про рахунки для виконання зобов`язань за укладеним договором про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки.

Проаналізувавши всі матеріали справи і доводи сторін, та враховуючи те, що сума штрафів значно перевищує суму збитків, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки сума штрафів значно перевищує суму збитків, то на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, її розмір може бути зменшеним, а тому вважала необхідним зменшити його до суми 20 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення суду першої інстанції, рішення і постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 касаційну скаргу мотивувала тим, що вона не погоджується із розмірами нарахованих відсотків та штрафів, вказує, що задовольняючи позов банку, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вона не повідомлена про час розгляду справи належним чином. При цьому судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень надано оцінку лише доказам, які подано позивачем, а саме: розрахункам заборгованості, які надані стороною позивача, які є незрозумілими та викликають великий сумнів у їх достовірності, при цьому суди не перевірили, чи має вона заборгованість перед банком на день ухвалення судового рішення.

Вказує, що суди не звернули увагу на те, що прострочення за нарахованими процентами мало місце починаючи з 26 березня 2012 року, а тому на момент звернення до суду з позовом, банк пропустив трирічний строк загальної позовної давності для вимог про стягнення за платежами по кредиту та процентами за користування коштами (аутентичними платежами), нарахованими та несплаченими за період з 19 березня 2012 року по 24 березня 2015 року.

Вказує, що суд апеляційної інстанції позбавив її можливості подати заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо суми боргу, нарахованих процентів та пені.

Позивач відзив на касаційну скаргу не направляв.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 вересня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 укладено договір №02-000636-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA.

Згідно з умовами даного договору банк зобов`язався відкрити держателю картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривні та випустити кредитну картку (тип Visa Classic), а також виконати розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використання кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки; надати держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених договором.

Держатель зобов`язався повернути суму кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені договором.

Підпунктом 2.1.3. кредитного договору розмір кредитного ліміту визначено в сумі 12 200 гривень. Кредитний ліміт може бути збільшений або зменшений за заявою держателя або за рішенням банку, а також в інших випадках, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.6 кредитного договору строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання Сторонами Договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умови, що з боку держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та / або обслуговуванню кредитного рахунку, та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах.

Із розрахунку, наданого ПАТ «Енергобанк», встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 січня 2016 року становить 72 842,19 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 20 381,76 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 7 490,66 грн; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 31 934,05 грн; заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт - 9 302,39 грн; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3 733,33 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року не відповідає.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 посилалася на те, що суд розглянув справу за її відсутності, повідомлення про виклики в судові засідання вона не отримувала, зазначала в заяві про перегляд заочного рішення про сплив позовної давності щодо заявлених банком вимог (а. с. 119).

Разом з тим ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила застосувати позовну давність до правовідносин, що виникли, брала участь у суді апеляційної інстанції, де мала можливість довести свої доводи і аргументи.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення; постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

У постанові від 17 квітня 2018 року справа № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) Велика Палата Верховного Суду з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року (провадження № 6-780цс15) та від 11 жовтня 2017 року (провадження № 6-1374цс17), зазначивши, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку 12 червня 2018 року, суд апеляційної інстанції не виправив допущені судом першої інстанції помилки, у порушення вимог статей 367-368 ЦПК України не врахував вищезазначених обставин та вимог процесуального законодавства, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим безпідставно не вирішив заяву відповідача про застосування позовної давності, про застосування якої заявник просила в апеляційні скарзі (а. с. 140-147).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду першої інстанції від 26 липня 2016 року та рішення суду апеляційної інстанції від 15 листопада 2016 року в касаційному порядку не переглядалися, оскільки дані судові рішення скасовані постановою суду апеляційної інстанції від 12 червня 2018 року.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам щодо розміру нарахованих процентів за період з 19 березня 2012 року по 24 березня 2015 року, вирішити заявлене відповідачем клопотання та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону, а також взяти до уваги висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Разом з тим, оскільки оскаржуване судове рішення скасовується з передачею справи на новий розгляд, то підстав поновлювати його виконання немає.

Керуючись статтями 400, 409,411,415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець