Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа №459/3289/18

провадження № 61-13159св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну та касаційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Жураковського А. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що позивач з відповідачем з 17 серпня 2018 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, у них є спільний син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач добровільно коштів на утримання дитини не надає, у зв`язку з чим просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на її користь на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки від усіх його заробітків (доходів) щомісячно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2018 року позов задоволено.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2018 року й до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому враховуючи обставини, що мають значення, якими в даному випадку суд вважає інтереси та потреби неповнолітньої дитини, беручи до уваги згоду сторін на виплату аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга не містить жодних доводів (розрахунків) стосовно того, яким саме чином оскаржуване рішення порушує права, свободи чи законні інтереси саме заявниці ОСОБА_3 . Факт не притягнення судом заявниці до участі у розгляді справи в якості третьої особи не може слугувати підставою для скасування судового рішення.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що всупереч пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України, суд першої інстанції не залучив її до участі в даній справі в якості третьої особи, чим порушив її права, та права її дітей. Суд задовольнивши позов, надав тим самим перевагу одній дитині, яка проживає спільно із сторонами, перед двома іншими дітьми відповідача, які проживають з нею, оскільки на дитину, яка проживає спільно з сторонами відповідач буде сплачувати ј частину від його заробітку (доходу) за цим рішенням, а на кожну нашу дитину тільки по 1/6 частині заробітку (1/3:2 =1/6), що призведе до дискримінації її дітей.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року.

23 серпня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву, в якій зазначає, що він сплачує аліменти на утримання дітей і колишній дружині ОСОБА_3 і теперішній дружині ОСОБА_1 відповідно до рішень суду, а тому просить в задоволені касаційної скарги відмовити.

У вересні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду пояснення (відповідь на відзив позивача) в яких зазначила, що позивач та відповідач спільно проживають в одній квартирі та ведуть спільне господарство, а тому посилання позивача, що відповідач ухилявся від утримання свого сина ОСОБА_5 , що підлягали доказуванню, викликають обґрунтований сумнів щодо їх достовірності. Позов ОСОБА_3 є штучним і направлений на зменшення аліментів на її дітей.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 459/3289/18 надійшли до Верховного Суду.

04 жовтня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому враховуючи обставини, що мають значення, якими в даному випадку суд вважає інтереси та потреби неповнолітньої дитини, беручи до уваги згоду сторін на виплату аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, наявні підстави для задоволення позову.

При залишенні рішення суду першої інстанції без змін апеляційний суд вважав, що ОСОБА_3 не зазначила в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення, які саме обставини, що мають значення для справи, були встановлені неправильно; нові обставини, що підлягають встановленню в ході апеляційного розгляду справи, та докази, які підлягають дослідженню чи оцінці; заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів Верховного суду з таким висновком не погоджується, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наступне.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасувати.

Справу № 357/9324/16-ц направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 рокувтрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук