Судове рішення #84324077


Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 292/844/19

провадження № 61-19548св19

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава України в особі Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі,

третя особа - Хорошівське об`єднання управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирської області від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Троянської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на її користь 112 243,41 грн матеріальної шкоди, яка була завдана нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований.

Позов мотивовано тим, що вона є суддею у відставці, перебуває на обліку в Хорошівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання в порядку, встановленому Законом України «Про статус суддів та судоустрій»та ст. 130 Конституції України. На підставі положень абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України Хорошівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у період з 01 липня 2014 року по 28 лютого 2018 року з її щомісячного довічного грошового утримання здійснювалося утримання (відрахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме було утримано (відраховано): податку на доходи з фізичних осіб - 104 504,50 грн та військового збору - 7 738,91 грн. Всього було утримано (відраховано) суму в загальному розмірі 112 243,41 грн. Рішенням Конституційного суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним) та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом такого рішення. Внаслідок дії норми Податкового кодексу України (абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів), яка визнана неконституційною, було порушено її право на мирне володіння своїм майном та їй було завдано збитки. Визнавши неконституційними положення Податкового кодексу України, Конституційний Суд України припинив незаконне обмеження її права на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначеного у відповідності до вимог статті 130 Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Утримані з її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці кошти в період з 01 липня 2014 року по 28 лютого 2018 року є збитками згідно положення пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований в розмірі 112 243,41 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позов є обґрунтованим, а правовідносини регулюються нормами Конституції Українита Цивільного кодексу України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області задоволено частково.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 липня 2019 року скасовано.

Провадження за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області, третя особа - Хорошівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування матеріальної шкоди - закрито. Справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 липня 2019 року. Разом з цим, просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки в даній справі постанова Житомирського апеляційного суду у справі № 292/844/19 від 17 жовтня 2019 року оскаржується окрім іншого, також і з підстав порушення предметної юрисдикції, керуючись частиною шостою статті 403 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа не може бути віднесена до тих справ, які мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач перебувала на публічній службі з 2007 року, та на момент виникнення спірних правовідносин (період липень 2014 року - лютий 2018 року) ніякої публічної діяльності, зокрема професійної діяльності судді не здійснювала.

Звернення до суду було вчинене у зв`язку з порушенням її права на мирне володіння майном, про що було вказано у позові та у відзиві на апеляційну скаргу. Ніяких прохань про перерахунок розміру довічного утримання, зобов`язання його виплатити та іншого не заявлялося. Тобто, виплати у вигляді довічного утримання судді, які вона отримувала, формують її майно, і включаються до поняття «майно», право на мирне володіння яким і було порушене, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з ціллю захистити своє порушене право та відшкодувати нанесені їй збитки в порядку цивільного судочинства.

Аргументи інших учасників справи

У грудні 2019 року начальник управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області - Тесля Н. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Житомирського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

10 грудня 2019 року матеріали цивільної справи № 292/844/19 надійшли до Верховного Суду.

11 грудня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Хорошівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

За даними довідки Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №Х-9 від 04 лютого 2019 року за період з 01 липня 2014 року по 28 лютого 2018 року з нарахованої пенсії ОСОБА_1 утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 104 504,50 грн та військового збору в сумі 7 738,91 грн.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час розгляду справи) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

За змістом пункту другого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про статус суддів» (надалі Закон), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 07 липня 2010 року).

У преамбулі Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції України і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону передбачалося, що професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Питання матеріального і соціально-побутового забезпечення суддів регулювалося главою VIII Закону.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога судді у відставці про стягнення з Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області майнової шкоди у сумі 112 243 грн 41 коп., завданої позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного Закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що останньому завдало майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, тому дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) та у Постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19), яка також стосується стягнення збитків з держави на користь судді у відставці у зв`язку із прийняттям неконституційного акту.

Крім того, з аналізу клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судудійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами частини шостої статті 403 ЦПК України визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Отже, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотанняОСОБА_1 про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі, третя особа - Хорошівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування майнової шкоди, на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирської області від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація