Справа № 2-130/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі:
головуючого судці     Костенко В.В.

при секретарі     Кулагіній І.Д.

за участю позивача     ОСОБА_1

представника позивача     ОСОБА_2

відповідачів     ОСОБА_3

ОСОБА_4 третя особа без

самостійних вимог     ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування грошей,-

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із вищеназваним позовом ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що 06.06.2002 року в квартирі АДРЕСА_1 він подарував своїм синам -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гроші в сумі 20000 грн., яку розподілив в рівних долях кожному.

Договір дарування грошей він написав власноручно, а сини розписалися в ньому. Зазначені гроші дарувалися синам для придбання машинної споруди шахти „ Південна-Вентиляційна, розташованої по вул.Волгоградській в м.Кривому Розі.

На час дарування йому було невідомо про вимоги ст.244 ЦК Української РСР, згідно до яких договір дарування коштів на суму більше ніж 500 грн. повинен бути нотаріально посвідчений.

Умови договору дарування були виконані сторонами у повному обсязі і на підставі ч.2 ст.220 ЦК України позивач просить визнати укладений 06.06.2002 року між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір дарування грошей дійсним та стягнути судові витрати з відповідачів.

А також позивач просить поновити йому строк для звернення до суду, оскільки між синами існують розбіжності щодо розпорядження майном, яке було придбано на подаровані гроші, але зареєстровано тільки на одного із синів- Соболева А.В., у зв"язку з чим виникла необхідність визнання договору дарування грошей дійсним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 підтримав думку свого довірителя та пояснив, що договір дарування грошей в сумі 20000 грн. дійсно був укладений, подаровані кошти- є збереженнями позивача, а також ним була відчужена належна йому квартира і частина отриманих від цієї угоди коштів також подарована синам. До суду позивач з питань визнання договору дійсним не звертався, оскільки проблеми між синами щодо розпорядження придбаним на подаровані кошти майном виникли тільки в останній час, тому просить поновити йому процесуальний строк для звернення до суду.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов визнали у повному обсязі , підтвердили  факт укладення договору дарування грошей  між ними та їх  батьком

06.06.2002     року та просили визнати його дійсним.

Третя особа по справі ОСОБА_5 заперечувала проти позову та пояснила, що відповідач ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком , шлюб між ними був розірваний

26.05.2003     року, у провадженні Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу
знаходиться цивільна справа про розподіл спільного майна подружжя. Відповідач ОСОБА_3
А.В., з метою отримання при розподілі майна більшої його частини, домовившись із
своїми родичами, навмисно спровокував подання позову про визнання договору
дарування грошей дійсним до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу, у зв"язку з
чим провадження по справі, яка знаходиться на розгляді у Саксаганському райсуді було
зупинено. Вона вважає, що ніякого договору у дійсності не було і просить у задоволенні
позову відмовити.

Вислухавши думку сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст.71 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а також згідно із ст.257 ЦК України (в редакції 2004 року) загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначає позивач ОСОБА_1, і що не оспорюється відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, договір дарування грошей між сторонами був укладений 06.06.2002 року. До суду із позовом про визнання цього договору дійсним позивач ОСОБА_1 звернувся 16.01.2007 року, тобто по закінченню строку позовної давності. При цьому він просить суд поновити йому процесуальний строк на звернення до суду, оскільки підставою для цього звернення слугували ті обставини, що між його синами - відповідачами по справі виникли спори з приводу права власності на нерухоме майно, яке було придбано на ім"я ОСОБА_3 за рахунок коштів, які були подаровані батьком їм обом.

Суд вважає, що доводи позивача з яких він вважає, що йому повинен бути поновлений строк для звернення до суду є необгрунтованими.

Згідно до ст. 76 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), яка діяла на момент укладення договору , а також згідно до ст. 261 ЦК України ( в редакції 2004 року), оскільки строки позовної давності ще не закінчилися в період дії нового Кодексу , перебіг строку позовної давності починається із дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із мотивації доводів позивача не убачається: які ж саме його особисті права та інтереси і ким були порушені після укладення договору дарування, у зв"язку з чим, суд вважає, що ним не доведено наявність поважних причин, з яких він пропустив встановлений законом строк звернення до суду і цей строк на підставі ст.73 ЦПК України поновленню не підлягає.

Відповідно до ст.267 ЦК України ( в редакції 2004 року) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, суд вважає, що позивачем на підставі ст. 60 ЦПК України не було також доведено виконання істотних умов договору . Згідно ст.243 ЦК УРСР ( в редакції 1963 р.) договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, але у судовому засіданні позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту існування грошей та передачі їх відповідачам у зазначеній в договорі дарування сумі. Посилаючись на наявність договору купівлі-продажу квартири , внаслідок якого позивач, начебто , отримав грошові кошти, копію цього договору він суду не надав.

До показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтверджують укладення договору дарування грошей, суд відноситься критично, оскільки вони є родичами та друзями сторін і заінтересовані у позитивному вирішенні питання на їх користь.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача, у тому числі щодо поновлення пропущеного на звернення до суду строку, не доведені і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 76, 153, 154, 243, 244 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України ( в редакції 2004 року), ст.ст. 3,10,11, 60, 61,70,72, 73, 82,88,212,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні його позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання дійсним договору дарування грошей.

Рішення може бути оскаржене в Дніпропетровський апеляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.