ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа №909/1080/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Матущак О.І. Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання - Борщ І.О.,

за участю представників:

від відповідача 1 - Борисов О.С. (представник за довіреністю)

від позивача - Ніколаєв В.О. (адвокат)

від інших учасників справи - не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м. Коломия, Івано-Франківської обл.., б/н від 02.07.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 (суддя Неверовська Л.М.., повний текст винесено та підписано 07.06.2018)

у справі № 909/1080/18

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м. Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача - 1: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м.Київ,

до відповідача - 2: Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича, м. Івано-Франківськ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", м. Івано-Франківськ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Яцко Петро Петрович, м. Коломия, Івано-франківської обл.

про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод" із позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 (суддя Неверовська Л.М., повний текст винесено та підписано 07.06.2018) у справі № 909/1080/18 - відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні положення Іпотечного договору у подальшому схвалені товариством, про що свідчать укладені додаткові угоди, та відповідні рішення загальних зборів, що приймалися для внесення цих змін. Суд встановив, що директор товариства "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_1 володів всіма повноваженнями (цивільною дієздатністю) для підписання від імені ТДВ "Коломийський ДОЗ" Іпотечного договору №1.12-02/І-2 та включення до нього умов щодо застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрема додаткова згода загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" для включення до умов іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ані статутом, ані законом не вимагається.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У даній справі правила про застосування позовної давності не підлягають застосуванню, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м. Коломия, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та позов задоволити, мотивуючи це тим, що:

1) Загальні збори учасників постановили лише передати в іпотеку нежитлові приміщення санаторію - профілакторію «Шешори», а питання укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя ані у формі окремого договору, ані у формі відповідного застереження в іпотечному договорі загальними зборами учасників ТДВ «Коломийський ДОЗ» навіть не розглядалося. Загальним зборам взагалі не був відомий текст Іпотечного договору; повноважень директору на самостійне визначення умов Іпотечного договору загальні збори також не давали;

2)Викладене в п.п. 6.7. та 6.8. Іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не є істотною умовою іпотечних договорів, а відтак іпотечний договір міг бути укладений без таких умов. Крім того, зазначені пункти передбачають саме відчуження права власності на нежитлові будівлі санаторію - профілакторію, які значно перевищують вартість 25% активів товариства, а у відповідності до п. 12.3.8.9. Статуту директор Іванишин В.М. не мав повноважень на включення таких пунктів 6.7. та 6.8. із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя;

3)Судом першої інстанції неправильно застосовано ч.2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»;

4)Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах потрібна окрема загоди загальних зборів учасників на включення до іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

5)Директор товариства, враховуючи п. 12.3.8.9. Статуту, не мав права на самостійне включення до тексту іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя без згоди загальних зборів учасників;

6)Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 241 ЦК України («Вчинення правочинів з перевищенням повноважень»).

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", м. Київ, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що твердження позивача про те, що вказаний договір іпотеки містить два окремі договори є хибним, оскільки згідно Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір може містити інші положення, зокрема щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, спірні положення якраз є тими положеннями договору; основною метою передачі майна в іпотеку є гарантія того, що іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншим кредиторами. Спірне застелення є частиною умов іпотечного договору та регулює спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Згода загальних зборів учасників ТДВ для включення до умов іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ані статутом, ані законом не вимагається. Положеннями статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено не надання згоди на укладення договорів, а лише їх затвердження, окремої згоди загальних зборів на укладення договорів - не вимагається. Отримання окремої згоди співвласника для передбачення в умовах іпотечного договору спірного застереження неможливо в силу того, що майном володіла лише одна особа, крім того, така згода статутом не передбачена.

У судове засідання не з`явилися представники відповідача -2 та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, хоча учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи встановлені строки розгляду справи, те, що явка представників учасників справи не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача -2 та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення у спарві, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

20.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" було укладено Кредитний договір № 1.12-02 (з додатковими угодами та додатками до нього).

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №1.12-02, відкривши Позичальнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.

Згідно Протоколу №1 загальних зборів засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" від 04.01.2013, загальні збори засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" постановили передати в іпотеку нежитлові приміщення санаторію-профілакторію "Шешори" за адресою Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13 та 13А на виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" за Кредитним договором №1.12-02 від 20.01.2012 року, з усіма змінами та доповненнями до нього, який укладено ТОВ "Компанія Рона" та ПАТ "ПУМБ" та узгодити вартість заставного майна в сумі 21561326,00 грн.; надати повноваження директору ОСОБА_1 підписати договір іпотеки та акт узгодження ціни заставного майна.

Рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" від 04.01.2013 є чинним, не оскаржувалося, докази протилежного відсутні.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" за Кредитним договором №1.12-02 між ПАТ "ПУМБ", як іпотекодержателем, та ТДВ "Коломийський ДОЗ", як іпотекодавцем, в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту товариства, Протоколу №1 загальних (установчих) зборів учасників товариства з додатковою відповідальність "Коломийський ДОЗ" від 21 травня 2011 року, Наказу №1 від 23 травня 2011 року та Рішення загальних зборів Іпотекодавця (Протокол №1 від 04 січня 2013 року), 28.02.2013 року укладено Іпотечний договір №1.12.-02/І-2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. 28.02.2013 р. за реєстровим №784 (з додатковими угодами та додатками до нього, далі - Іпотечний договір №1.12.-02/І-2).

Згідно умов Іпотечного договору №1.12-02/І-2 від 28.02.2013 року, від імені ТДВ "Коломийський ДОЗ" договір підписано директором товариства ОСОБА_1 .

Згідно з умовами Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 ТДВ "Коломийський ДОЗ" передало в іпотеку ПАТ "ПУМБ" належне йому на праві власності нерухоме майно (Предмет іпотеки): нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори"), загальною площею 9299,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано- Франківська обл., Косівський район, село Шешори , вул. Р.Савицького , буд. 13; нежитлові будівлі санаторію-профілакторію "Шешори", загальною площею 150,7 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13а (далі - Предмет іпотеки).

Відповідно з п. 2.3. Іпотечного договору, за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки оцінено у сумі 21561326,00 грн.

У статті 6 Іпотечного договору встановлено підстави (випадки) для звернення стягнення на предмет іпотеки, однією з яких є невиконання чи неналежне виконання Основного зобов`язання, а також встановлений порядок задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Так, згідно п.6.2. Договору, який не було процитовано судом першої інстанції, а відтак і не було проаналізовано, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя: 1) за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цих договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Пунктом 6.4. Договору врегульовано надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Так, Постановою Верхового Суду від 08.05.2018 року у справі №809/1141/17 у адміністративній справі за позовом ТОВ «Коломийський ДОЗ» до приватного нотаріуса Фріса І.П., про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень встановлено, що 13 серпня 2016 року на адресу позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рона» ПАТ «ПУМБ» направило вимогу про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання вих.№ КНО-61-05-383 від 12 серпня 2016 року, згідно з якою ПАТ «ПУМБ» вимагає усунути порушення умов кредитного договору протягом 30 днів з моменту отримання вимоги та повідомляє, що у разі залишення цієї вимоги без задоволення іпотекодержатель залишає за собою право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога 22 серпня 2016 року вручена представнику ТДВ «Коломийський ДОЗ» за довіреністю.

Пунктом 6.7. Договору (під назвою «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки») сторони погодили відповідно застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Зокрема, згідно п. 6.7.1 у разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Згідно п. 6.7.2 Договру зазначене твердження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотеко держателя , є правовою підставою для реєстрації права вланості іпотеко держателя на предмет іпотеки.

Пунктом 6.8. Договору визначено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом продажу Предмету іпотеки Іпотекодержателем будь-якій особі.

Таким чином, вказані застереження є одним із способів забезпечення прав іпотекодержателя, передбачених п. 6.2. Договору, зокрема, є позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.1. Договору сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом договору (усіх договорів), з якого(их) випливає Основне зобов`язання, та будь-яке посилання в тексті цього договору на договір (будь-який з договорів), з якого(их) випливає основне зобов`язання, чи окремі його (їх) положення є достатнім для включення відповідних положень в цей Договір шляхом посилання. Будь-які характеристики Основного зобов`язання, які не вказані в цьому Договорі, вважаються погодженими Сторонами шляхом посилання, враховуючи їх ознайомленість з договором(ами), з якого(их) випливає Основне зобов`язання, та згоду з усіма його(їх) умовами.

У зв`язку з невиконанням ТОВ "Компанія Рона" зобов`язань за згадуваним вище Кредитним договором №1.12-02, АТ "ПУМБ" 31.01.2017 року задоволено забезпечені іпотекою грошові вимоги шляхом набуття права власності на вказаний вище Предмет іпотеки.

Рішенням Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649236 від 31.01.2017 року о 17:55:41 за АТ «ПУМБ» було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори") за адресою Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13 за ПАТ "ПУМБ".

Рішенням Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером №33649783 від 31.01.2017 року о 18:46:56 за АТ «ПУМБ» було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори") за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13а.

Предмет позову - вимога про визнання недійсним пункту Договору 6.7. із підпунктами, та п. 6.8. із підпунктами Іпотечного Договору, а також про скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про господарські товариства", Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553, далі - Порядок № 1127).

У абзаці 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (визначення термінів) зазначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (абз. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ч.3 ст. 33 Закону «Про іпотеку» у відповідній редакції звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, Договір про іпотеку між сторонами та закон передбачають однакові способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Частиною 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що з огляду на вказані та досліджені ним положення ЦК України та Закону України "Про іпотеку", іпотечний договір укладається між сторонами не тільки для передачі нерухомого майна в іпотеку (заставу), як помилково стверджує позивач, а і для можливості звернути стягнення на предмет іпотеки якщо основне зобов`язання буде порушене. Відтак, основною метою передачі майна в іпотеку є гарантія того, що іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Разом з тим, сторони мають право скористатися судовим способом звернення стягнення (за рішенням суду), шляхом вчинення нотаріальних дій (виконавчий напис нотаріуса), а також позасудовим способом шляхом укладення відповідного договору (застереження). Як Закон України «Про іпотеку», так і Договір про іпотеку між сторонами прирівнюють таке застереження до договору. Таке застереження є альтернативним, тобто сторони мають право включити чи не включати таке до Договору іпотеки, а також застосовувати або не застосовувати такий спосіб на підставі погодженого застереження. У статті 36 Закон визначає таке застереження можливим способом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, договір іпотеки може бути укладений та дійсний і без такого застереження, оскільки сторони матимуть право скористатися іншими передбаченими способами, зокрема, судовим, права на який ніхто не може бути позбавленим. Вилучення такого застереження з договору іпотеки не вплине на мету та правову природу договору іпотеки, і не приведе до порушення прав сторін договору іпотеки.

Більше того, згідно нормативних положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя

залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вказана норма підтверджує право іпотекодержателя на підставі закону у будь-який час звернутися за захистом своїх прав до суду у встановленому порядку.

Оспорювані застереження не є істотними умовами договору про іпотеку, а відтак, такий може бути укладений та є дійсним без оспорюваних застережень.

Згідно ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Зважаючи на наведене, неможливим є тлумачення вказаного застереження як невід`ємної органічної частини договору про іпотеку, а сам договір з таким застереженням як змішаний договір. Вказане застереження лише по формі є частиною та елементом договору іпотеки в силу юридичної техніки, однак змістовно є окремим самостійним договором. Вилучення ж елементів змішаного договору, як правило, призведе до зміни мети договору та потреб, інтересів сторін.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість твердження суду першої інстанції про те, що Іпотечний договір та відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку не можуть вважатися окремими договорами, оскільки таке застереження є частиною умов Іпотечного договору та регулює спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з рішення загальних зборів учасників Товариства (Протокол №1) загальні збори надали свою згоду на передачу спірного нерухомого майна в заставу, однак не погоджували такого окремого та/або можливого способу звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у виді відповідних оспорюваних застережень.

Надаючи згоду на укладення договору іпотеки, відповідний орган Товариства правомірно розраховує на те, що виконавчий орган діятиме в межах своїх повноважень.

Правова природу договору іпотеки та ціль договору іпотеки, можливість звернення стягнення в судовому порядку є встановленими відповідними нормами закону, однак додаткові договірні умови про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, які не є істотними та обов`язковими в силу закону, повинні окремо обумовлюватися та попередньо погоджуватися. А тому твердження суду першої інстанції про те, що ТДВ "Коломийський ДОЗ" надавши згоду на передачу в іпотеку належного йому майна і підтвердивши повноваження ОСОБА_1 на підписання відповідних договорів, погодилося й на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб, не відповідає нормам матеріального права та є довільним тлумаченням норм права.

Надаючи згоду на укладення договору іпотеки апріорі сторона розуміє наслідки у вигляді звернення стягнення в судовому порядку, оскільки таке передбачене законом, проте позасудовий порядок звернення стягнення прирівняно законом до окремого договору.

Згідно умов Іпотечного договору №1.12-02/І-2 від 28.02.2013 року, від імені ТДВ "Коломийський ДОЗ" договір підписано директором товариства ОСОБА_1 .

Відповідно до п.12.3.1. Статуту ТДВ "Коломийський ДОЗ", виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства і є підзвітним Загальним зборам учасників товариства, є директор товариства (одноособовий виконавчий орган товариства).

Згідно з п.12.3.8.9. Статуту ТДВ "Коломийський ДОЗ", виконавчий орган товариства, самостійно приймає рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 25% активів Товариства.

Відповідно до п.12.1.2.11. Статуту ТДВ "Коломийський ДОЗ" до компетенції Загальних зборів учасників товариства, зокрема, затвердження правочинів, укладених на суму, що перевищує 50% активів товариства.

З поданого позивачем фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТДВ "Коломийський ДОЗ" за 2012 рік вбачається, що розмір активів станом на 31.12.2012 року складав 9950500 грн.

Таким чином, директор ОСОБА_1 не володів повноваженнями (цивільною дієздатністю) на включення до Іпотечного договору №1.12-02/І-2 також договору у виді застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.

Згідно п. (і) абз. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Відповідно до абз.7 ст.41 Закону України "Про господарські товариства" статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Таким чином, надання попередньої згоди загальними зборами товариства на укладення окремих договорів не є забороненим законом.

У справі відсутні докази про затвердження загальними зборами Договору про задоволення вимог іпотекодержателя у виді оспорюваних застережень в іпотечному договорі.

Суд першої інстанції вважає, що в подальшому товариство своїми діями схвалило умови застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у п. 6.7. із підпунктами 6.7.1.-6.7.3. та п. 6.8. із підпунктами 6.8.1. та 6.8.2. Іпотечного договору №1.12-02/І-2, оскільки між Позивачем та Відповідачем -1 до Іпотечного договору №1.12-02/І-2 було укладено ще 3 (три) додаткових угоди.

У матеріалах справи наявні: належним чином засвідчена копія договору про внесення змін та доповнень №1 до Іпотечного договору №1.12-02/І-2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. 12.02.2014 р. за реєстровим №469 (том 1, а.с. 140), відповідно до преамбули якого директор ОСОБА_1 діяв, у тому числі, на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 30.12.2013 р. ; належним чином засвідчена копія договору про внесення змін та доповнень №2 до Іпотечного договору №1.12-02/І-2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. 25.12.2014 р. за реєстровим №4315 (том 1, а.с. 141-142); відповідно до преамбули договору про внесення змін, директор ОСОБА_1 діяв, у тому числі, на підставі протоколу №9 загальних зборів засновників (учасників) ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 24.12.2014 р.; належним чином засвідчена копія додаткової угоди №3 до Іпотечного договору №1.12-02/І-2, посвідчена приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. 14.07.2015 р. за реєстровим №2274 (том 1, а.с. 143-144); відповідно до преамбули договору про внесення змін, директор ОСОБА_1 діяв, у тому числі, на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 08.07.2015р.; належним чином засвідчена копія довідки про установчі документи та керівні органи (вих. №3 від 28.01.2013 р.) (том 1, а.с. 145); належним чином засвідчена копія наказу від 23.05.2011 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТДВ "Коломийський ДОЗ" (том 1, а.с. 146); належним чином засвідчена копія протоколу №1 загальних зборів ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 04.01.2013 р. (том 1, а.с. 149); належним чином засвідчена копія протоколу №1 загальних зборів ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 30.12.2013 р. (том 1, а.с. 150); належним чином засвідчена копія протоколу №9 загальних зборів ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 22.12.2014 р. (том 1, а.с. 151).

Позивач та представник скаржника, у свою чергу, зазначають, що оскільки жодних змін до пункту 6.7. із підпунктами 6.7.1.-6.7.3. та п. 6.8. із підпунктами 6.8.1. та 6.8.2. Іпотечного договору не вносилися, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення ст. 241 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Так, Договором про внесення змін та доповнень від 12.02.2014 року, додатковим договором про внесення змін та доповнень від 25.12.2014 року, Додатковою угодою № 3 від 14.07.2015 року (Т.1 а.с. 140-144) були внесені зміни саме в умови іпотечного договору, які не торкалися оспорюваних умов договору іпотеки, тобто оспорюваних застережень. Зміни до п.п. 6.7. та 6.8 Договору іпотеки не вносилися, докази вказаного відсутні.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що оспорювані умови договору про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку були у подальшому схвалені товариством, вказані додаткові угоди не підтверджують вказане.

Покликання скаржника на постанову Верховного Суду України апеляційний суд не враховує на підставі ст. 136 ГПК України в чинній редакції, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, оцінені докази, апеляційний суд доходить висновку про наявність правомірних підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними оспорюваних пунктів 6.7 та 6.8 з зазначеними підпунктами іпотечного договору від 28.02.2013.

Щодо позовної вимоги про скасування рішень Відповідача - 2 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., то така вимога є похідною вимогою і її задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання недійсним пункту 6.7. із підпунктами 6.7.1.-6.7.3. та пункту 6.8. із підпунктами 6.8.1. та 6.8.2. Іпотечного договору №1.12-02/І-2.

Зважаючи на наведене, позовна вимога про скасування рішень приватного нотаріуса Фріса І.П. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає до задоволення.

Щодо поданої заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідачем - 1 у суді першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у якій відповідач - 1 стверджує, що позивачем було пропущено строки позовної давності, оскільки позовну заяву подано до господарського суду 10.12.2018 року, в якій позивач просить визнати недійсним правочин від 28.02.2013 року.

Позивачем в суді першої інстанції подано заперечення на вказане клопотання відповідача - 1, який у свою чергу вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності по оскарженню Іпотечного договору почав свій перебіг з моменту направлення відповідачем - 1 вимога про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання від 12.08.2016 року.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позов подано до суду першої інстанції - 10.12.2018 року.

Предмет даного позову стосується договору про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку внаслідок порушення основного зобов`язання боржником.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу

про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя

залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як встановлено на підставі преюдиційних обставин, що відповідач - 1 13.08.2016 року надіслав на адресу позивача письмову вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою права, відтак позивач отримав таку вимогу у серпні 2016 року.

Як встановлено, 31.01.2017 року Банком було задоволено забезпечені іпотекою грошові вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку реєстрації права вланості на нежитлові будівлі за ПАТ «ПУМБ», що було моментом виконання оспорюваних неправомірних умов договору та відповідно порушенням прав позивача.

01.03.2018 року Наказом №3-к було призначено нового директора ТДВ «Коломийський ДОЗ», яким було проведено перевірку дотримання положень Статуту Товариства при укладенні колишнім директором ОСОБА_1 іпотечного договору та договору про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, якою було виявлено відсутність погодження загальними зборами укладення договору про задоволення вимог іпотекодеражтеля у позасудовому порядку.

Враховуючи вказані обставини в сукупності, апеляційним судом не було встановлено пропуску позивачем строку позовної давності. Разом з тим, апеляційним судом встановлено порушення прав та інтересів позивача у даній справі.

Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок апеляційного суду за результатами апеляційного розгляду.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Апеляційний суд на підставі оцінки доказів, дослідження обставин справи та перевірки застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та допущено невідповідність висновків встановленим обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Скаржником в апеляційній скарзі наведено обґрунтовані та підставні доводи, які вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та спростовують висновки суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем - 1 не наведено належних доводів для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Розподіл судового збору за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, а також те, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову, то на користь позивача / скаржника з відповідачів слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 255, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м. Коломия, Івано-Франківської обл., б/н від 02.07.2019 - задоволити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 у справі №909/1080/18 - скасувати. Ухвалити нове рішення.

3.Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м.Коломия, Івано-Франківська область, до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м.Київ, до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича, м. Івано-Франківськ, про визнання недійсними пунктів 6.7. із підпунктами 6.7.1.- 6.7.3. та пункту 6.8. із підпунктами 6.8.1. та 6.8.2. іпотечного договору № 1.12.-02/І-2 від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності - задоволити.

4.Визнати недійсними пункти 6.7. із підпунктами 6.7.1.- 6.7.3. та пункт 6.8. із підпунктами 6.8.1. та 6.8.2. іпотечного договору №1.12.-02/І-2 (без видачі заставної), укладеного.28.02.2013 року між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та Товариством з Додатковою відповідальністю «Коломийський деревообробний завод», посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком Петром Петровичем та зареєстрованим в реєстрі за №784.

5.Скасувати рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича № 33649236 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі (санаторій - профілакторій «Шешори») за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13 за Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та № 33649783 від 31.01.2017 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі (санаторій - профілакторій «Шешори») за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13А.

6.Судовий збір в розмірі - 4 405,0 грн. стягнути з відповідача -1 Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м. Коломия, Івано-Франківська область за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

7.Судовий збір в розмірі - 4 405,0 грн. стягнути з відповідача -2 Фріса Ігоря Павловича, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод", м.Коломия, Івано-Франківська область, за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

8.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

9.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 20.01.2020.