Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #84308733

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/952/19 Номер провадження 22-ц/814/338/20Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.




П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


21 січня 2020 року м. Полтава




Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:


Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.


розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 року

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -


В С Т А Н О В И В :


У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що, відповідно до укладеного договору №б/н від 08.02.2011 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. Оскільки відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, утворилася заборгованість, яка станом на 15.07.2019 року складає 66681,41 грн., з яких: 25508,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16952,85 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 19745,69 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 823,28 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. фіксована частина та 3151,50 грн. процентна складова.

З урахуванням наведеного прохали стягнути з ОСОБА_1 вказану суму боргу та вирішити питання судових витрат.


Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 рокупозов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору б/н від 08.02.2011 року в розмірі 25508,10 грн., що становить тіло кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 734,85 грн.


З вказаним рішенням не погодився позивач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг є частинами кредитного договору, укладеного між сторонами, в яких сторони належним чином обумовили ціну договору, відтак, їх не можна не брати до уваги за відсутності на них підпису позичальника.

Також, вказують, що місцевим судом безпідставно не було стягнуто заборгованість за простроченим тілом кредиту, оскільки ці кошти також є тілом кредиту та їх вчасно повернуто не було.


Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.


У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.


Місцевим судом встановлено, що 08.02.2011 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (ч.1 ст.634 ЦК України), відповідно до якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав клієнту строковий кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Також, своїм особистим підписом відповідач підтвердив та погодився, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, крім того, він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг.


Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору ОСОБА_1 підписана відповідачем 08.02.2011 року (а.с.12).


Згідно з наданим банком розрахунком станом на 15.07.2019 року утворилась заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» яка становить 66681,41 грн., та складається з наступного: 25508,10 грн. - заборгованість за кредитом; 16952,85 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 19745,68 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 823,28 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів: - 500,00 грн. (фіксована частина); - 3151,50 грн. (процентна складова).


Задовольняючи вимоги банку в частині стягнення тіла кредиту суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за кредитом у визначеній сумі.


Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інших сум, суд першої інстанції виходив із того, що Умови та Правила надання банком банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи не містять підпису позичальника, за таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за прострочення тіла кредиту, процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами.


Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.


Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).


За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.


Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.


У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).


Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.


Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).


Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.


За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.


У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).


Відтак, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.


Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.


Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.


Як убачається, у Анкеті - заяві позичальника від 08.02.2011року процентна ставка, розмір пені та штрафів не зазначено, тобто сторонами договору, при його укладенні, не обумовлено.


Зі змісту апеляційної скарги убачається, що спірним залишається питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми заборгованості за простроченим тілом кредиту, пенею за прострочене зобов`язання та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів.


Так, аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.


Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на 15.07.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за тілом кредиту має дві складові, а саме: 25508,10 грн (тіло кредиту на звітну дату, тобто поточна заборгованість за кредитом), а також 16952,85 грн. (прострочене тіло кредиту на звітну дату, тобто прострочена заборгованість за кредитом).


Проте, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив до стягнення лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25508,10 грн., не врахувавши прострочену суму заборгованості за тілом - 16952,85 грн.


Платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.


Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.


Враховуючи наведене, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту - 25508,10 грн. та за простроченим тілом кредиту - 16952,85 грн., а всього 42460,95 грн., а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині, про задоволення даних вимог в повному обсязі.


В іншій частині вимог місцевим судом було правомірно відмовлено банку, а тому колегія суддів погоджується з таким висновком, з урахуванням наступного.


Позивач (апелянт), обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.02.2011 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку, які викладені на сайті Банку, як невід`ємні частини спірного договору.


При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, Умови та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо відповідальності позичальника перед Банком у вигляді сплати пені та штрафів.


Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).


З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що до даних правовідносин не можна застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПпариватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.02.2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (01.08.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.


За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.


Відтак, оскільки в анкеті-заяві від 08.02.2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру нарахувань за простроченими платежами та відповідальності сторін за порушення зобов`язання у вигляді штрафів та пені, томісцевим судом було вірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення вказаних сум за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, де визначено про можливість банку їх стягувати.


Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в -заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.


Твердження апелянта стосовно того, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами, при цьому, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи якраз і не містять підтвердження того, що саме ці, надані Банком до позову, Умови та Правила були чинними під час укладення договору 08.02.2011 року.


Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.


Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).


Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.


Відтак, оскільки Банком оскаржується рішення місцевого суду лише в частині відмови в стягненні нарахувань за простроченими платежами та відповідальності сторін за порушення зобов`язання у вигляді штрафів та пені, то і судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині, в іншій частині рішення місцевого не переглядається.


Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною першою якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки даною постановою скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та задоволено вказану вимогу, чим змінено суму стягнення, то і судові витрати підлягають новому розподілу.


При подачі позову Банком було сплачено 1921,00 грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги – 2881,50 грн.


Оскільки даною постановою позов задоволено частково та визначено до стягнення суму заборгованості у розмірі 42460,95 грн., то вимоги банку задоволено на 63,68% (42460,95 *100/66681,41).


Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 3058,23 (1921,00+2881,50*63,68%) грн.


У зв`язку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та розподілу судових витрат, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.


У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.


Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -


П О С Т А Н О В И В :


Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»,- задовольнити частково.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованості за простроченим тілом кредиту та в частині судових витрат, - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту по кредитному договору №б/н від 08.02.2011 року в сумі 16952,85 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 85 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 3058,23 (три тисячі п`ятдесят вісім гривень 23 коп.) грн. судового збору.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.




ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун


СУДДІ                                                        П.С. Абрамов


                                                                       Л.І. Пилипчук





  • Номер: 22-ц/814/338/20
  • Опис: АТ "Приватбанк" до Романченка С.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 535/952/19
  • Суд: Полтавський апеляційний суд
  • Суддя: Кривчун Т.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.12.2019
  • Дата етапу: 21.01.2020
  • Номер: 22-ц/814/3450/19
  • Опис: АТ "Приватбанк" до Романченка С.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 535/952/19
  • Суд: Полтавський апеляційний суд
  • Суддя: Кривчун Т.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.12.2019
  • Дата етапу: 18.12.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація