Головуючий в 1 інстанції – Кучма В.В.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І .
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2010 року справа № 2а-1260/09/0545
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Василенко Л.А., Міронової Г.М.
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дегтярьовій А.М.
управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області
на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області
від
по адміністративній справі 08 вересня 2009 року
№ 2а-1260/09/0545
за позовом ОСОБА_3
до управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області
про перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області (надалі – управління) про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити перерахунок пенсії з 01.01.2009 року згідно ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-1260/09/0545 позовні вимоги задоволені частково, визнані незаконними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу за період січень-квітень 2009 року; зобов’язано відповідача перерахувати позивачу основну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст.. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” за період січень-квітень 2009 року включно у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 107265, є інвалідом ІІІ групи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до 05 березня 2009 року отримував пенсію за віком, а 05.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію по інвалідності (арк. справи 25). В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що перерахунок пенсії по інвалідності позивачу проведено з 01.04.2009 року.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі – 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Колегія суддів не бере до уваги положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права, не звернувши увагу на те, що позивача переведено на пенсію по інвалідності лише у березні 2009 року, а розмір пенсії з 05 березня 2009 року виплачувався у розмірах менших, ніж встановлено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-1260/09/0545 задовольнити частково.
Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-1260/09/0545 змінити.
В абзаці другому резолютивної частини постанови Сніжнянського міського суду Донецької області від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-1260/09/0545 замість вислову «за період січень-квітень 2009 року» вказати вислів «починаючи з 05 березня 2009 року».
Абзац третій резолютивної частини постанови Сніжнянського міського суду Донецької області від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-1260/09/0545 викласти в наступній редакції: «Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 05 березня 2009 року».
В іншій частині постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 08 вересня 2009 року по справі № 2а-1260/09/0545 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Судді