Судове рішення #8430152

                           

                         

   

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

         

         31  березня  2010 року                                                                м. Рівне                                                                                

          Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Рівненської області в складі :

           головуючого - судді                         Мельника Ю.М.

           суддів:                                                Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.

           при секретарі -                                  Сеньків Т.Б.

           з участю представника позивача    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 4 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

            в с т а н о в и л а :

   

    Рішенням Рівненського міського суду від 4 грудня 2009 року  стягнуто з ОСОБА_2 та  ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 22 449 грн. 39 коп. боргу за кредитним договором та  344 грн. 49 коп. судових витрат.

    Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність  через порушення судом норм матеріального і процесуального права  та невідповідність висновків суду  обставинам справи.

    Стверджував, що суд  першої інстанції не мав права ухвалювати рішення без участі відповідача , а  постановивши заочне рішення, позбавив його можливості брати участь у судовому засіданні та доводити переконливість своїх доказів.     Одночасно вказував, що всупереч вимогам ч.1 ст.120 ЦПК України позивач не додав до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

    Зазначав також, що  суд не врахував   , що ним частково здійснювалися виплати за кредитним договором, та не витребував у позивача докази  про  їх сплату .

    Із цих підстав просив оскаржуване  рішення  суду  скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів прийшла  до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити із таких підстав.

    Задовольняючи позовні вимоги , суд 1 інстанції вірно виходив із того , що  ОСОБА_2, як боржник за  кредитним договором , а ОСОБА_4, як поручитель по зобов"язаннях  боржника, не виконали  зобов"язань за кредитним договором і тому зобов"язані  солідарно повернути  позивачеві кошти за кредитним договором.

    Такі висновки суду ґрунтуються на  досліджених судом доказах та відповідають вимогам закону.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти ( кредит)  позичальникові на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити  проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1  глави 71 ЦК України , якщо інше не встановлено  параграфом 2 цієї ж глави і не випливає із суті кредитного договору.

________________________________________________________________________________

    Справа № 22-336 / 10                      Головуючий в 1-ій інст.: Ковальов І.М.

               Категорія № 19, 27                               Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.

    Згідно приписів ч.2 ст. 1050 ЦК України , яка міститься у параграфі 1 глави 71 ЦК України слідує , що  у тому разі , коли договором встановлено обов"язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася та сплати процентів , належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України.

    Із матеріалів справи вбачається,  що 18 грудня 2007 року  ОСОБА_2  згідно кредитного договору  № 014/53-05/68885 отримав у банку кредит  у  розмірі 15000,00 грн. і зобов"язувався  погашати  його згідно графіку погашення до 17 грудня 2010 року  ( а.с. 3-6).

    Згідно п. 1.4  цього кредитного договору за користування кредитом  ОСОБА_2  зобов"язувався сплачувати 24 % річних , та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами.

    Окрім того , відповідно до п.6.6 та п. 3.12 договору  кредиту банк  набував право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом , нарахованих процентів за користування кредитом , неустойки та відшкодування  збитків у випадках невиконання позичальником умов договору кредиту.    

    Із матеріалів справи також вбачається, що згідно договору поруки № 014/53-05/68885-п від 18 грудня 2007 року  ОСОБА_4 поручилася перед банком і взяла на себе зобов"язання відповідати по зобов"язаннях боржника ОСОБА_2 , які виникають із умов кредитного договору № 014/53-05/68885 від 18 грудня  2007 року. ( а.с. 8).

    У відповідності до ч.1 ст. 554 та п.3.1 договору поруки вбачається, що у разі порушення зобов"язання , забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

    За таких обставин суд 1 інстанції  відповідно до вимог ст.1054 та ст. 554 ЦК України поклав обов"язок по погашенню боргу на боржника та поручителя.

    Доводи апелянта про те, що суд 1 інстанції неправомірно ухвалив заочне рішення , позбавивши його можливості брати участь у судовому засіданні,  не спростовують правильності рішення суду.

    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово викликався в судове засідання. Про день та час розгляду справи 4 грудня 2009 року був повідомлений належним чином . ( а.с.24, 35). Заяв  та клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

            За таких обставин суд 1 інстанції відповідно до вимог ч.4 ст. 169 ЦПК України ухвалив заочне рішення.

           Твердження відповідача про те, що під час дії кредитного договору  відбулось часткове погашення кредиту та процентів за ним колегія суддів вважаєа безпідставними, оскільки, розрахунки наведені позивачем відповідно до п.3.12 кредитного договору жодними доказами  відповідача не спростовані.

    Враховуючи те, що рішення місцевого суду було  ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків  місцевого суду , то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

    Керуючись  п.1 ч.1 ст. 307 , ст.. 308 , ст.. 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,

                                                         

                            УХВАЛИЛА :

   

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - відхилити , а рішення  Рівненського  міського  суду від  4 грудня 2009 року - залишити без зміни.

    Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду , але можуть бути оскаржені  в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.

    Головуючий :

    Судді :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація