РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – Собослоя Г.Г.,
суддів: Павліченка С.В., Куцин М.М.,
при секретарі – Медяник Л.В.,
з участю ОСОБА_1, яка представляє по дорученню ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представника Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду від 18 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Тячівської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 належали їх діду ОСОБА_7 і бабці ОСОБА_8 по Ѕ кожному на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно від 04 квітня 2001 року за № 147 і заповіт на своє майно не залишили. Їх дядько ОСОБА_9, який був прописаний на час смерті своїх батьків у спадковому будинку залишив заповіт на свою долю у спадковому майні відповідачці ОСОБА_4 , яка після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на даний спадковий будинок в цілому.
Вважають, що свідоцтво на право на спадщину за заповітом від 22 березня 2002 року на ОСОБА_4 підлягає скасуванню, оскільки на час смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в даному будинку проживали їх два сини ОСОБА_10, який був їх батьком та їх дядько ОСОБА_9, які відповідно до ст.529 ЦК України (в редакції 1963 р.) являлися спадкоємцями першої черги і мали право на спадщину в рівних долях. ОСОБА_9 був прописаний та проживав у спірному будинку, а батько – ОСОБА_9 не був прописаний у даному будинковолодінні, але відповідно до ст.529 ЦК України (1963 р.) прийняв спадщину після смерті своїх батьків, так як доглядав за будинком, проводив поточний ремонт, обробляв земельну ділянку.
Посилаючись на вказані обставини просили визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Тячівською державною нотаріальною конторою 22 березня 2002 року на ОСОБА_4, згідно якого вона успадкувала житловий будинок АДРЕСА_1 недійсним в Ѕ частині, а також визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, як спадкоємців за законом після смерті батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на Ѕ частину спадкового житлового будинку, по ј частині кожному.
Рішенням Тячівського районного суду від 18 вересня 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 березня 2002 року щодо спадкування житлового будинку недійсним в Ѕ частині та визнання за позивачами права власності по ј на кожного на даний будинок відсутні.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5, нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т.А., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1, яка по дорученню представляє інтереси ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення, яким в позові слід відмовити із наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції з посиланням на вимоги ст.529 ЦК України (1963 р.), ст.ст.1216, 1218, 1261, 1270, 1301 ЦК України констатував, що ОСОБА_10 прийняв спадщину оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном так як мав ключі від спадкового будинку та в подальшому доглядав за ним, що він не був повідомлений про майбутню видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідачці ОСОБА_4, після смерті його брата ОСОБА_9.
Даний висновок суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи і рішення суду постановлене всупереч вимогам ст.ст.256, 267, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1233, 1301ЦК України.
Встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по Ѕ частині кожному.
13 січня 1989 року помер ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 і після їх смерті залишився вищезазначений спадковий будинок з надвірними спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син ОСОБА_10.
За час свого життя ОСОБА_9 залишив заповіт від 07 лютого 2001 року зареєстрований секретарем виконкому Тереблянської сільської ради, за яким все своє майно заповів ОСОБА_4 і нею 28 серпня 2001 року було подано в Тячівську держнотконтору заяву на прийняття спадщини за заповітом.
29 березня 2002 року нотаріусом Тячівської держнотконтори Романюк Т.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, а саме: на житловий будинок з надвірними спорудами розташований в АДРЕСА_1.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у даному спірному будинку проживав ОСОБА_9, який прийняв спадщину проживаючи у спадковому майні, що сторонами не оспорюється.
ОСОБА_10 в даному будинку не проживав, після смерті своїх батьків в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звертався і після отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ним при житті не оспорювалося і після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 дане будинковолодіння не входило до складу спадщини у відповідності до ст.1218 ЦК України.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності до ч.1 п.3 ст.309 ЦПК України, яким в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити із вищезазначених підстав.
Керуючись ст.ст.60, 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.1216, 1218, 1220 ЦК України, судова колегія, -
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 18 вересня 2009 року скасувати.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Тячівської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий : (підпис), (підпис)
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Г.Г. Собослой