РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2020 рокуСправа №451/1451/16-а

Провадження № 2-а/451/4/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

з участю: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові адміністративну справу №451/1451/16-а за позовом ОСОБА_1 - представника позивача Лотоцької ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,-

встановив:

30 листопада 2016 року ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_3 , звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

В позовній заяві зазначає, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у справі № 451/364/15-ц (провадження № 2/451/16/16) позов ОСОБА_3 до Радехівської міської ради Львівської області, третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» про визнання права власності на спадкове майно задоволено повністю. Вирішено встановити факт, що ОСОБА_17 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку у розмірі 1/4, що розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з неподанням жодною особою, яка брала участь у даній справі, апеляційної скарги на дане рішення, то 24 травня 2016 року дане рішення суду набрало законної сили. 01 липня 2016 року позивач направив Радехівському міському голові заяву від 22 червня 2016 року, в якій просив присвоїти поштову адресу житловому будинку, частка у праві власності на який визнано за позивачем вищезгаданим рішенням суду. Вже 13 липня 2016 року відповідач прийняв рішення №95 «Про присвоєння адресного житловому будинку ОСОБА_3 в селі Кути». Даним рішенням було вирішено присвоїти житловому будинку в с. Кути громадянки ОСОБА_3 адресний номер, а саме: АДРЕСА_2 . З даним рішенням відповідача, як суб`єкта владних повноважень сторона позивача не згідна, оскільки вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, як таке, що суперечить актам законодавства та порушує права позивача, виходячи з наступного.

Так, відповідач присвоюючи відповідну поштову адресу спадковому нерухомому майну, співвласником якого є позивач, не звернув увагу на те, що дане майно знаходиться зовсім за іншою адресою, ніж та, яка була йому присвоєна відповідачем. Тобто, у просторі дане нерухоме майно знаходиться зовсім за іншими координатами, аніж ті, які визначені відповідачем.

Крім того, відповідачем неправильно вказано в резолютивній частині оскаржуваного рішення по батькові позивача. А саме зазначено слово «Пертівна» замість правильного по батькові позивача « ОСОБА_18 », що може створювати, в тому числі позивачу, додаткові перешкоди у реалізації такого рішення на практиці.

Окрім того, відповідачем присвоєно поштовий індекс даній поштовій адресі 80200. Однак, даний поштовий індекс присвоюється лише тим об`єктам нерухомого майна, які розташовані в межах міста Радехова Львівської області. Натомість об`єкти нерухомого майна, які розташовані в селі Кути Радехівського району Львівської області повинні мати зовсім інший поштовий індекс: 80240. Таким чином відповідачем було порушено положення чинного законодавства України щодо поштової індексації населених пунктів.

Крім того, вищезгаданим наразі чинним рішенням Радехівського районного суду Львівської області встановлені наступні обставини (цитата): «Посилання представника відповідача, що слід визнати право власності та користування на спадкове майно за адресою: АДРЕСА_3 у АДРЕСА_1 , оскільки згідно рішення виконавчого комітету Радехівської районної ради від 25 січня 2005 року № АДРЕСА_1 було перейменовано на вул. Джерельна, 2 у с. Кути Радехівського району не заслуговують на увагу з врахуванням наступного. Із реєстраційного свідоцтва від 24.06.1974 року та матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що спадкове майно знаходиться АДРЕСА_1 . Із рішення виконавчого комітету Радехівської районної ради від 25 січня 2005 року №20 вбачається, на яку вулицю було перейменовано вул. Кути, 19 (т.1 а.с.190-191). Крім цього у матеріалах справи наявні дві довідки від КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» із зазначенням інших адрес місцезнаходження спадкового майна. Тому суд приймає до уваги саме реєстраційне свідоцтво від 24.06.1974 року, яке засвідчує право власності на спадкове майно та адресу його знаходження.». Сторона позивача вважає, що оскаржуване рішення відповідача при здійсненні ними владних управлінських функцій не відповідає усім вищезазначеним вимогам, а відтак, на думку сторони позивача, воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку. Просить постановити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області від 13 липня 2016 року № 95 «Про присвоєння адресного житловому будинку ОСОБА_3 в селі Кути».

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав у повній мірі та дав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Заяву просить задовольнити.

Представник відповідача Виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, в попередніх судових засіданнях просила ухвали рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та надала пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, поданих 25.01.2017 року. Зокрема, зазначає, що 12.05.2016 р. Радехівським районним судом у справі № 451/364/45-ц було прийняте рішення, яким було визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_17 , визнано за ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку у розмірі 1/4, що розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_17 . На підставі заяви ОСОБА_3 від 01.07.2016 р. про визначення адреси успадкованому будинку та ділянці, виконавчим комітетом Радехівської міської ради було прийняте рішення № 95 від 13.07.2016 р., яким встановлено, що адреса спадкового майна є: АДРЕСА_3 . Приймаючи зазначене рішення, виконавчий комітет керувався рішенням № 20 від 25.01.2005 р. «Про найменування вулиць в с. Кути Радехівського району та впорядкування нумерації будівель», яке залишається чинним та яким користуються державні реєстратори під час реєстрації речових прав на нерухоме майно під час реєстрації такого в межах с. Кути Радехівського району, а також цим рішенням у 2005 році скористалася позивачка під час реєстрації речового права на земельну ділянку в с. Кути Радехівського району на вул. Джерельній, 4 та у 2014 році під час реєстрації речового права на власний житловий будинок за цією ж адресою, а значить, визнала таке рішення правомірним. Виконавчий комітет Радехівської міської ради вважає згадані рішення про присвоєння адрес прийнятими у відповідності до законодавства та такими, що не порушують прав інших осіб виходячи із наступного. Позивач правильно зазначає, вказуючи, що успадкована нею земельна ділянка з житловим будинком та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , на яку претендує, є відмінними. Зазначають, що на земельній ділянці на АДРЕСА_4 житловий будинок відсутній, а на вул АДРЕСА_3 такий існує та на даний час не використовується. У рішенні виконавчого комітету № 20 від 25.01.2005 р. «Про найменування вулиць в с. Кути Радехівського району та впорядкування нумерації будівель» вказано, що земельна ділянка на АДРЕСА_4 є резервною, тобто вільною від забудови. На самій земельній ділянці відсутні ознаки попереднього будівництва. У рішенні від 12.05.2016 р. у справі № 451/364/15-ц Радехівський районний суд, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги відомості із рішення виконавчого комітету № 20 від 25.01.2005 р. «Про найменування вулиць в с. Кути Радехівського району та впорядкування нумерації будівель» та довідок Червоноградського МБТІ, наданих стороною позивача, оскільки ці документи суперечили один одному, а сторони у справі не надали інших доказів на підтвердження своєї позиції. Отже суд, з`ясувавши всі обставини справи № 451/364/15-ц, прийняв рішення, керуючись Законом та на основі наявних у справі доказів, що не нівелювали один одного. Крім того, судом не були оцінені розбіжності у відомостях у довідках Червоноградського МБТІ, що були надані стороною позивача, а такі суперечили одна одній. Причини таких розбіжностей залишилися не з`ясованими. Повноваження щодо встановлення адрес, відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування України» покладене на виконавчі комітети місцевих рад. Виконуючи свої повноваження, виконавчий комітет 13.07.2016 р. прийняв рішення № 95, використовуючи відомості, встановлені у рішенні № 20 від 25.01.2005 р., що не є оскарженим, а позивачем не доведено помилковості встановленої адреси жодними належними доказами. Посилання позивача на рішення Радехівського районного суду від 12.05.2016 р. в частині з`ясування обставин про неприйняття до уваги рішення виконавчого комітету № 20 від 25.01.2005 р. про встановлення адрес в с. Кути Радехівського району є неправомірним, оскільки у ст. 212 ЦПК України вказується, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Суд встановив,що рішенням №95 виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області від 13 липня 2016 року присвоєно житловому будинку в селі Кути адресний номер, а саме АДРЕСА_3 (а.с.9).

Вказаному рішенню передувало рішення виконавчого комітету Радехівської міської ради від 25 січня 2005 року за №20 «Про найменування вулиць в селі Кути та впорядкування нумерації будівель», у якому в пункті 1 зазначено, найменувати вулиці в селі Кути та впорядкувати нумерацію будівель: 1.1. вулиця Радехівська (ліва сторона): №15 - житловий будинок ОСОБА_19 ; АДРЕСА_4 - резервна ділянка; №19 та АДРЕСА_6 - спарений будинок Сахнацької та Конюхова (а.с.10).

Із відповіді Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 30 червня 2019 року №2867 на адвокатський запит вбачається, що житловому будинку ОСОБА_20 , який знаходився по АДРЕСА_4 рішенням виконавчого комітету Радехівської міської ради від 25 січня 2005 року за №20 присвоєно нову поштову адресу АДРЕСА_9, а житловому будинку ОСОБА_21 з попередньої адреси АДРЕСА_6 цим ж рішенням перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с.31).

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у справі №451/364/15-ц, яке набрало законної сили, визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_17 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Участь у вказаній справі приймав представник Радехівської міської ради, яка проти задоволення позову не заперечувала (а.с.5-7).

Вказане рішення набрало законної сили та сторонами не оспорювалося.

Таким чином, посилання представника відповідача, що житловий будинок на який за позивачем визнано право власності 1/4 на підставі рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року знаходиться по АДРЕСА_3 не підтверджується матеріалами справи. Крім цього із самого рішення виконавчого комітету Радехівської міської ради від 25 січня 2005 року за №20 прийнято рішення «Про найменування вулиць в селі Кути та впорядкування нумерації будівель» не вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_4 було перейменовано на АДРЕСА_3.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що адреса по АДРЕСА_1 (ліва сторона вулиці між будинком АДРЕСА_4 ОСОБА_20 та будинком АДРЕСА_6 ОСОБА_21 ) після перейменування вулиць згідно рішення виконавчого комітету Радехівської міської ради від 25 січня 2005 року за №20 «Про найменування вулиць в селі Кути та впорядкування нумерації будівель» була перейменована на АДРЕСА_4.

Крім цього, із довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12 квітня 2016 року №1747 вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року (тобто, до моменту перейменування вулиць), житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності на 1/2 частини за ОСОБА_22 , на 1/4 за ОСОБА_4 , на 1/4 за ОСОБА_7 , що також підтверджує ту обставину, що вказаний житловий будинок межував з житловими будинками за АДРЕСА_4 ( ОСОБА_20 ) та АДРЕСА_6 ( ОСОБА_21 ) та знаходився між ними. Інших доказів у матеріалах справи, які б засвідчили ту обстаавину, що право власності у встановленому законом порядку припинилося внаслідок знищення чи пошкодження майна стороною відповідача надано не було (а.с.11).

Посилання представника відповідача на те, що із протоколу обстеження щодо розміщення житлових будинків та нежитлових будівель на вулиці Радехівській у с. Кути Радехівського району Львівської області від 12 липня 2019 року за адресою вул . Радехівська, АДРЕСА_4 знаходиться земельна ділянка ОСОБА_8 не спростовує висновків суду, оскільки у судовому засіданні представник позивача та відповідача підтвердили ту обставину, що позивач не оспорює у суді рішення Радехівської міської ради про передачу у власність вказаної земельної ділянки із тих підстав, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у справі №451/364/15-ц, яке набрало законної сили, визнано за нею право власності на 1/4 частину будинку з надвірними будівлями та спорудами № АДРЕСА_1 , який перебуває у процесі реконструкції.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що рішенням виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської від 13 липня 2016 року за №95 «Про присвоєння адресного житловому будинку ОСОБА_3 у селі Кути» підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративно судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало закони сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Адже, аналізуючи рішення Виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області від 25 січня 2005 року № 20 «Про найменування вулиць в селі Кути та впорядкування нумерації будівель», яке враховував відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення слід враховувати, що з нього справді не можна вбачати нову адресу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В силу вимог частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України у абзацах 1, 2, 4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшов висновків, що у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру"). Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 150 Конституції України, з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В силу приписів частини 1 статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий режим в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З даною нормою кореспондується частина 3 статті 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до частин 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Абзацами 2, 3, 4 пункту 1 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України, від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. У зв`язку з цим судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межам повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надане; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягненню яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участі у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених .у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.6.9,10,72,77,242-246, 263 КАС України, суд,- вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області від 13 липня 2016 року № 95 «Про присвоєння адресного житловому будинку ОСОБА_3 в селі Кути».

Стягнути з Радехівської міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 26361149, місцезнаходження в м. Радехів, вул. Івана Франка, 2, Львівської області, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого в АДРЕСА_8 , судові витрати в розмірі 552 (п"ятсот п"ятдесят дві) гривні.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 січня 2020 року.