Ухвала

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 755/3289/19

провадження № 61-716ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що із 22 листопада 1996 року по 09 січня 2009 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають повнолітню доньку ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що із 01 вересня 2017 року

по 30 червня 2019 року дочка навчається у Київському коледжі зв`язку на денній формі за спеціальністю «телекомунікації та радіотехніка» і у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Навчання платне з оплатою 4 750,00 грн за семестр. Відповідач добровільно матеріальну допомогу доньці не надає. Посилаючись на статті 199, 200 Сімейного кодексу України, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 22 лютого 2019 року до закінчення навчання.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов`язує обов`язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв`язку із витратами, пов`язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги. Відповідач не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи із 25 лютого 2019 року і до закінчення навчання 30 червня 2019 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його мати потребує утримання і знаходиться на його утриманні, зокрема не надав доказів, що мати не отримує пенсії, чи отримує її в меншому розмірі, ніж перебачено чинним законодавством, чи що вона перебуває на обліку в органах соціального захисту як малозабезпечена особа, яка потребує допомоги, догляду тощо. Як і не надав доказів що потребує догляду за станом здоров`я. Участь відповідача в утриманні доньки до повноліття, не звільняє його від обов`язку утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Відповідач не працює за трудовим договором. Водночас він не має статусу безробітного, оскільки не перебуває на обліку у службі зайнятості, як такий, що шукає роботу. Наведене у свою чергу свідчить про те, що відповідача влаштовує таке його матеріальне становище і він самостійно забезпечує себе і сім`ю матеріально.

03 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду

від 04 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування

апеляційним судом норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення змінити виклавши третій абзац резолютивної частини постанови апеляційного суду наступним чином: «стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи із 25 лютого 2019 року до закінчення навчання та досягнення 23-річного віку».

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет та ціну позову.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які

виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що ухвалення аналогічних рішень у справах щодо стягнення аліментів стане системним порушенням прав людини на справедливий суд, є необґрунтованими, оскільки такі доводи по своїй суті зводяться не згоди із мотивами рішення суду апеляційної інстанції та оцінкою, яка надана судом апеляційної інстанції доказам у справ.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги про те, що касаційна скарга має винятково важливе значення для позивача, оскільки без аліментів навчання у магістратурі для дочки є неможливим та у подальшому істотно обмежить можливість на майбутнє працевлаштування, Верховний Суд відхиляє, оскільки відсутність аліментів не позбавляє ОСОБА_4 права на навчання та майбутнє працевлаштування.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак