Справа № 127/21758/19

Провадження № 2/127/3045/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в серпні 2019 року звернувся до суду з позовом до Кірціцької - ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.10.2017 року між сторонами затверджено мирову угоду згідно якої ОСОБА_1 зобов`язався придбати та передати у власність доньки ОСОБА_4 однокімнатну квартиру.

Умови мирової угоди ОСОБА_1 виконано повністю, що підтверджується договором дарування квартири АДРЕСА_1 укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4

В грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 захворів на енцефаліт вірусно - бактерійної етіології з цефалічним с-м, антено - невротичним с-м, вегетативною дисфункцією правобічною пірамідною недостатністю ср.ст.тяж.

Дана хвороба супроводжується сильними головними болями , можливе летальне завершення хвороби. У зв`язку з цим ОСОБА_1 госпіталізовано та проведено тривале лікування.

Позивач зазначає, що саме в цей час, знаючи про тяжкість хвороби позивача відповідач звернулася до ОСОБА_1 з пропозицією купити доньці квартиру ближче до м. Києва за кошти ОСОБА_1

27.12.2016 року відповідач по розписці отримала від позивача кошти у розмірі 20000,00 доларів США для придбання для їхньої спільної доньки ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2 або АДРЕСА_3 .

Зазначений грошові кошти відповідач зобов`язалась використати виключно за цільовим призначенням. Також погоджено, що кошти отримані ОСОБА_3 не в якості позички, а є спільним бажанням батька: ОСОБА_1 та матері - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 придбати житло для їх спільної доньки ОСОБА_4 .

Згідно доводів позивача, відповідач зобов`язання по даній розписці щодо купівлі квартири АДРЕСА_2 або АДРЕСА_3 не виконала, а навпаки 11.10.2018 року на підставі договору купівлі - продажу майнових прав придбала квартиру АДРЕСА_4 , яка належить їй на даний час.

Також позивач зазначає, що їх спільна дочка проживає окремо від матері, оскільки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 має іншу сім`ю. Дочка ОСОБА_4 на даний час проживає та навчається у школі у м. Старокостянтинів, Хмельницька область зі своїм дідусем.

У зв`язку з вищенаведеним позивач вказує, що умови розписки щодо купівлі доньці обумовлених сторонами квартири відповідачем не виконані, доля коштів у сумі 20000,00 доларів США невідома, а тому звернувся до суду та просив стягнути з відповідача на його користь 20000,00 доларів США, що станом на 06.08.2019 року становить 514800,00 грн. та судові витрати, що пов`язані з розглядом справи - 5532,20 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Відповідач надала суду відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що з даної розписки вбачається, що кошти отримані не в якості позики і в розписці відсутня вказівка на обов`язок відповідача повернути кошти позивачу.

Відповідач вказала, що вона разом з ОСОБА_8 мала намір придбати квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , однак в зв`язку з відсутністю коштів та сімейними обставинами вона придбала квартиру АДРЕСА_4 .

В ході судового розгляду відповідач погоджувалась на досягнення згоди з тим, щоб оформити право власності на квартиру на спільну неповнолітню доньку, однак позивач заперечував та наполягав на поверненні коштів.

Свідок ОСОБА_9 , батько ОСОБА_3 , в судовому засіданні повідомив, що його донька мала купляти квартиру в с. Крюківщина Києво-Святошинського району, однак з відома ОСОБА_1 придбала квартиру в м. Ірпінь. Вказав, що в зв`язку з необхідністю збирання документів, процедури погодження з Службою у справах дітей та відсутністю додаткових коштів квартиру оформили на Кірціцьку- ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 , донька сторін, в судовому засіданні повідомила, що їй відомо, що батько давав гроші на придбання квартири. На даний час вона проживає разом з дідусем в м. Старокостянтинів Хмельницької області. Водночас вона була в квартирі в м. Ірпінь по вул. Сковороди Григорія , де допомагала в тому числі мамі виконувати ремонтні роботи.

Суд розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.11.2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3218.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.10.2017 року між сторонами затверджено мирову угоду, згідно якої ОСОБА_1 зобов`язався придбати та передати у власність доньки ОСОБА_4 однокімнатну квартиру.

Відповідно до договору дарування, укладеного 18.12.2008 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 6058 ОСОБА_1 , передав безоплатно у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 2 липня 2014 року № 6-79цс14).

Як вбачається з розписки, укладеної між сторонами 27.12.2016 року, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримала грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США від ОСОБА_1 з метою придбання частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 або АДРЕСА_3 , шляхом укладення попереднього договору та подальшого оформлення права власності в інтересах доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи як опікун. З даної розписки також видно, що зазначені грошові кошти ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зобов`язується використати виключно за вказаним цільовим призначенням, а також отримані кошти не в якості позички, а є спільним бажанням батька: ОСОБА_1 та матері: ОСОБА_2 - ОСОБА_3 придбати житло для їх спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_3 є власником квартири загальною площею 57,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , є відповідно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до посилання позивача на ст. 526, ст. 530, ст. 610, ст. 612 ЦК України, яка визначає, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настання цієї події, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, суд зазначає наступне.

Зі змісту даної розписки видно, що позивачем відповідачу було надані грошові кошти з метою придбання частини квартири. В той же час даною розпискою визначено, що кошти отримані не в якості позики, що відповідно вказує на те, що дана розписка не є борговим зобов`язанням, відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України, як вказує на це позивач.

Також в даній розписці не встановлено строк її виконання, а відтак відповідач не є таким, що у відповідності ст.ст. 610, 612 ЦК України порушив чи прострочив виконання зобов`язання, адже строк укладення договору купівлі - продажу розпискою не визначено.

З`ясовуючи юридичну природу вказаного документу, суд виходить з того, що дана розписка про отримання коштів у сумі 20000,00 доларів США не містить зобов`язання про їх повернення, а навпаки, що грошові кошти ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зобов`язується використати виключно за вказаним цільовим призначенням, для купівлі квартири для їх спільної доньки.

Враховуючи вищевикладене, суд виходить з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів що відповідно до укладеної 27.12.2016 року розписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 має повернути ОСОБА_1 20000,00 доларів США. При цьому суд не вбачає, що надана позивачем розписка є доказом укладення між сторонами договору позики на певних умовах, оскільки не вбачається, що ОСОБА_3 є позичальником, яка отримала 27.12.2016 року або у інший день грошові кошти з умовою їх повернення у визначений строк.

З огляду на викладене, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 526, 530, 610, 612ЦК України позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 20000,00 доларів США, що станом на 06.08.2019 року становить 514800,00 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя