Справа № 161/6837/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.

Провадження № 22-ц/802/28/20 Категорія: 70 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2011 року вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1000 грн щомісячно і до досягнення старшою дитиною повноліття. Посилаючись на те, що на сьогоднішній день погіршився її матеріальний стан та стан здоров`я дитини, а розмір аліментів на утримання дітей є недостатнім для належного їх утримання, оскільки вони потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів зі збільшенням потреб у навчанні, оздоровленні та розвитку. Крім того вказує, що старша дитина має проблеми зі здоров`ям, потребує періодичного огляду та лікування, а тому просить суд збільшити розмір стягуваних аліментів з 1000 грн на двох дітей на 3000 грн на двох дітей, щомісячно, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2019 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.03.2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - в розмірі 1500 грн щомісячно, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - в розмірі 1200 грн щомісячно до досягнення кожним із дітей повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна, відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Апеляційний суд у складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин щодо зміни матеріального стану сторін та стану здоров`я дитини, розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дітей, встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та того, що відповідач не надав суду доказів, які відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України спростовували б ті обставини, на які покликається позивач.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.05.2011 року. Від спільного подружнього життя у сторін народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-6).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2011 року, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 20.12.2010 року, до досягнення ОСОБА_4 повноліття (а.с.8).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує зміною з часу ухвалення судом рішення від 16.05.2011 року матеріального стану сторін, оскільки у неї значно зросли витрати на утримання неповнолітніх дітей, які постійно зростають, потребують більших коштів на забезпечення їм достатніх умов для навчання, виховання, дозвілля, лікування, а відповідач, який має значну заборгованість із аліментів, на даний час влаштувався на постійну роботу, має можливість надавати утримання своїм дітям у більшому розмірі, враховуючи, що аліментів у присудженій раніше сумі не вистачає на належне їх утримання.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня 2019 року по 30 червня 2019 року - 2027 грн, з 1 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року - 2118 грн, з 1 грудня 2019 - 2218 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції врахував доводи позивача щодо зміни матеріального стану сторін, погіршення стану здоров`я дочки Ніки, збільшення витрат на неповнолітніх дітей, зокрема у зв`язку із необхідністю оздоровлення. Суд враховував також те, що відповідач є працездатним за віком.

Судом встановлено, що з моменту присудження у 2011 році аліментів погіршився матеріальний стан позивача, оскільки нею витрачалися кошти на лікування вроджених вад та захворювань дочки, що підтверджується висновками КЗ «Луцька міська дитяча поліклініка» (а.с.9-11).

Крім того, відповідач протягом тривалого часу не сплачував аліменти в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 70426,59 грн (а.с.15).

Разом з тим, як вбачається зі змісту рішення суду від 23.03.2011 року, яким було присуджено аліменти, відповідач на той час не мав постійного місця роботи, стабільного заробітку, а на даний час працює на постійній роботі, має відповідний стабільний дохід, отже матеріальний стан відповідача покращився.

Відповідач в апеляційній скарзі не надав суду доказів, які відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доводили б ті обставини, що він в силу матеріального становища не спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі, визначеному судом першої інстанції .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд апеляційної інстанції враховує, що прожитковий мінімум є мінімальною гарантією загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі, не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує тільки мінімальні потреби дитини, а батьки повинні сприяти та забезпечувати гармонійний розвиток дитини, не обмежуючись мінімумом.

Суд першої інстанції, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1 та збільшивши розмір стягуваних аліментів до суми 1500 грн на дочку ОСОБА_4 , 2004 року народження, та 1200 грн на сина ОСОБА_5 , 2007 року народження, взяв до уваги, що ці суми є близькі до мінімального розміру аліментів, визначеного законом для дітей відповідного віку, виходячи з прожиткового мінімуму станом на день ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та збільшення розміру стягуваних аліментів на неповнолітніх дітей.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 січня 2020 року.

Головуючий

Судді