Справа № 2а-1635/2010 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р. суддя Київського районного суду м. Сімферополя Діденко Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про визнання дій протиправними, зобов'язання проведення перерахування пенсії, стягнення грошової суми ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ України в Київському районі м. Сімферополя про визнання дій протиправними та зобов'язання проведення перерахування пенсії, мотивуючи тим, що він відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має статус «діти війни» та йому повинна сплачуватися щомісячна соціальна грошова допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте з 01.01.2006 р. грошова соціальна допомога йому не виплачується. На підставі викладеного просить поновити строк звернення до суду за захистом свого права, визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати провести перерахунок  пенсії відповідно  до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Просить стягнути з відповідача 5341,60  грн. недоотриманої допомоги за період з 01.01.2006 р. по 31.08.2009 р.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, також надані заперечення, відповідно до яких, позовні вимоги не визнає, у зв'язку з тим, що згідно з КАС України для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено строк в один рік, який вираховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.  

Судом встановлено, що позивач народився 23.11.1932 р .,  що підтверджується паспортом громадянина України серії ЕЕ № 548120 від 08.08.2001 р., виданого Київським РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим.

Статтею 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Вказані обставини свідчить про те, що позивачу станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних обставин.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 р.», ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 р.», ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 р.» встановлені прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність.

Ст. ст. 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ст. 28 ч.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Однак ст. 77 п.17 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 р. дію статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а ЗУ “Про внесення змін до ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 р. № 3367-IV, п. 17 ст. 77 виключено та статтею 110 вказаного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01.01.2006 р., а ст. 6 у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМ України, який набрав чинності 02.04.2006 р.

Тобто з 02.04.2006 р. ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти, але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. рішення на виконання вимог ст. 110 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися.

П. 12 ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V, дію ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 р. та ст. 111 встановлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 р. ст. 6 ЗУ  “Про соціальний захист дітей війни” в изнані неконституційними.

Таким чином з 01.01.2007 р.  по 09.07.2007 р. до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 ЗУ від 19.12.2006 р. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення державної соціальної допомоги на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Також необхідно зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. № 4-зп  зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, а тому звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, тому що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 6 викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, які набрали чинності 01.01.2008 р.

Таким чином, з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано неконституційними, тобто поновили свою дію з 22.05.2008 р. та саме з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що "дітям війни" до пенсії виплачується підвищення у встановленому постановою розмірі, бо ці положення протирічать Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року. Таким чином, підлягають задоволенню вимоги щодо перерахунку та виплати допомоги за 2009 р., оскільки вищенаведені положення мають законну силу та не були призупинені.

Статтею 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати . Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У запереченнях на адміністративний позов відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду. Враховуючи те, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб встановлено річний строк, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо перерахування пенсії за період 2006 по грудень 2008 р., у зв'язку з тим, що позивачем не надано  доказів, а судом не встановлено поважності причин пропущення строку звернення до суду. Тому, суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги в межах строку, передбаченого ст.. 99 КАС України.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення на його користь  суми недотриманої надбавки за період з 01.01.2006 р. по 31.08.2009 р. у розмірі 5341 грн. 60 коп. тому, що обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум та її виплата законом покладені на управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя. Враховуючи, що до компетенції адміністративного суду поширюються спори фізичних осіб із суб'їєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, питання перерахунку та стягнення належних до виплати грошових сум не відноситься до компетенція адміністративного суду.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача проводити виплату довічно тому, що суду не надано доказів того, що в майбутньому якимось чином будуть порушені його права, свободи чи інтереси з боку відповідача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя, щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 неправомірними з 2009 р. та  зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання  з 2009 р. згідно зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 99,100,122 ч.3, 160-163, 167 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 2009 р. - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя перерахувати ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати з 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 3 грн. 40 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів, апеляційну скаргу – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя: