Справа №2-а-195 / 2010р        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               5 березня 2010 року                                                            Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                              Дніпропетровської області

в складі:

головуючого – судді Дігтярь Н.В.

при секретарі – Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті  Верхньодніпровську адміністративну   справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі про  стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом про стягнення щомісячної  соціальної державної допомоги до управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 1 січня 2006р по теперішній час, визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та виплатити її в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007р по 31 грудня 2007р, з 22 травня 2008р по 30 листопада 2009р, посилаючись на те, що вона, як дитина війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує її права та законні інтереси. В 2007р їй вказана надбавка не виплачувалася, в 2008 році виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З цього приводу вона зверталася до управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі, але отримала відповідь, що нарахування та виплата надбавки проводяться в належному розмірі, що й стало причиною звернення до суду.

В судове засідання позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач надав клопотання про розгляду справи за відсутності його представника та заперечення на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за такими підставами.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченні №583289/117, виданого 18 серпня 1986р.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно повідомлення відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2007 році як „дитині війни” не здійснювалося.

Дію ст.6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положенням п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Відповідно до  ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того  відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по  9 липня 2007 року – були відсутні.

Доводи відповідача про те, що в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, що мають статус «Діти війни»  на думку суду є безпідставними, так як мінімальна пенсія за віком  встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Ст.28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Суд вважає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення та законодавством України  не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-Iv з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч.2 ст. 85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91 р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах: з 9 по 31 липня- [(406грн. +1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27грн.; за серпень – вересень - [(406грн. +1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04грн.; за жовтень – грудень - [(411грн. +1%) х 30%] х 3 міс. = 415,11грн. х 30% х 3 = 124,53 х 3 = 373,59грн.; а всього за 2007 рік необхідно донарахувати 710,90 грн.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Щодо задоволення вимог по виплатам за 2008 рік , суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ст.58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня – 498грн.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції, тим самим відновлено дію ст.6 Закону України № 2195-ІV.  

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:- 10 днів травня – (481грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55грн.; червень – 481грн. х 30% = 144,3грн.; липень – вересень – (482грн. х 30%) х 3 міс. = 144,6 х 3 = 433,80грн.; жовтень – грудень – (498грн. х 30%) х 3 міс. = 149,4 х 3 = 448,2грн., а всього з 22 травня по 31 грудня  2008 року позивачеві необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85грн.

Згідно повідомлення відповідача- розмір виплаченого підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, позивачці виплачувалось  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни, а саме:
-     з 22 травня 2008 року -  48.10грн

-   з 01 липня 2008 року  -    48. 20грн.

-   з 01 жовтня 2008 року -  49.80грн.

Таким чином, в травні 2008 року позивачеві виплачена надбавка в сумі більшій ніж належні   46 грн.55коп.

Різниця між виплаченою та належною до виплати 30 % надбавкою дітям війни складає:

- в червні 2008 року  144.3грн – 48.10грн = 96грн. 20коп.

- за липень - вересень 2008 року 144.6грн., - 48.20грн., = 96 40грн х 3 міс. = 289грн. 20коп.

- за жовтень грудень  2008 року  149. 4грн., - 49.8грн + 99. 6Х 3 міс. + 288грн. 80коп.

А всього з 1 червня по 31 грудня 2008 року до виплати позивачеві підлягає –   684грн. 20коп.

За період з 1 січня 2009р по 30 листопада 2009р відповідачем виплачувалась згідно повідомлення  щомісячно соціальна допомога в сумі 49грн.80коп. х 11 місяців = 547грн.80коп., тоді як повинно бути виплачено (498грн. х 30%) х 11 місяців= 149.40грн. х 11 місяців =1643грн.40коп.

            Не донарахована та не виплачена різниця становить 1095грн.60коп.

            Загалом не донарахована та невиплачена позивачеві соціальна доплата як дитині війни становить

за період з 9 липня 2007р по 31 грудня 2007р- 710грн.90коп.,

за період з 22 травня 2008р по 31 грудня 2008р- 684грн.20коп.,

за період з 1 січня 2009р по 30 листопада 2009р-1095грн.60коп.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1грн., з 1 липня – 48,2грн., з 1 жовтня – 49,8грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України- пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.

Відповідач наполягає на відмові позивачеві в позові за пропуском строку звернення до суду. Позивач звернувся до суду з даним позовом 29 січня 2010 року, клопотання про поновлення строку не подав.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду за період з липня 2007р по грудень 2008року, тому позивачеві необхідно відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду з позовними вимогами за період з липня 2007р по грудень 2008р.

Відповідно до ст.94 КАС України сплачений позивачем судовий збір в сумі 10грн.95коп. підлягає стягненню з Державного Бюджету України.

Керуючись  ст.ст.6, 11,  14,  17, 70,  71,  86, 122, 159-163  КАС України,  суд-  

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2009р по 30 листопада 2009р  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 січня 2009р по 30 листопада 2009р в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В решті позовних вимог – відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 10грн.95коп. сплачений судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області.

Заява про оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про оскарження.

Головуючий-