Справа № 577/761/22

Провадження № 1-кп/577/55/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2024 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021202500000190 від 24.11.2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021202500000190 від 24.11.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 05.04.2024 року.

В судовому засіданні прокурор вважає, що запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід продовжити, оскільки на даний час судовий розгляд кримінального провадження стосовно останнього перебуває на стадії судового розгляду та завершити його до 05.04.2024 року неможливо, ризики, які малися на час обрання запобіжного заходу передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Про існування вказаних ризиків свідчать такі обставини: ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років; можливі спроби переховуватися від суду; ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у складі організованої групи, може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, ОСОБА_6 будучи особою фізично здоровою та працездатною, незважаючи на відсутність фізичних вад, упродовж тривалого часу ніде не працює, не має постійного легального джерела доходів, відсутні сталі трудові стосунки з іншими особами чи зайняття ним суспільно корисливими справами.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт, посилаючись на не доведення зазначених ризиків, та не наведення переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи доходить до наступного висновку.

За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов`язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається із матеріалів провадження питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів.

За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд вважає, що на даний час ризики, із якими пов`язувалось застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не припинили свого існування, однак істотно зменшились. Зокрема, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де він проживає разом зі своєю дружиною та дітьми, які потребують постійного догляду. Судом враховується особа обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання.

Зокрема, суд вважає, що ризик переховування ОСОБА_6 від суду є доволі великим. Цей ризик обумовлюється суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 з моменту початку досудового розслідування до часу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином виконував свої процесуальні обов`язки, з`являвся за викликами до органів досудового розслідування та суду, не перешкоджав кримінальному провадженню. Також суд звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про існування ризиків того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилання на те, що ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в іншому кримінальному провадженні, суд оцінює критично, оскільки ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.07.2023 обвинувальний акт повернуто прокурору Сумської обласної прокуратури для усунення недоліків та виконання вимог КПК України. Крім того, прокурором до суду не надано доказів та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, лише містить вказівки на ризики.

В свою чергу Конституційний Суд України в своєму рішенні від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зазначає, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості

Конституційний Суд України, характеризуючи конституційний принцип презумпції невинуватості як універсальну гіпотезу стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення, поділяє позиції Конституційного Суду Литовської Республіки щодо розуміння вказаного принципу, за якими „принцип презумпції невинуватості це основоположний принцип чинення правосуддя у кримінальному судочинстві, одна з найважливіших гарантій чинення правосуддя в демократичній державі, підпорядкованій правовладдю, важлива гарантія прав і свобод людини презумпцію невинуватості не можна тлумачити суто лінгвістично, тобто як таку, що стосується виключно чинення правосуддя у кримінальному провадженні; презумпція невинуватості, визначена в контексті інших приписів Конституції, має ширший зміст, тому її не можна пов`язувати лише з кримінально-правовими відносинами; особливо важливо, щоб державні органи та їх посадові особи дотримувалися презумпції невинуватості, щоб останні утримувалися від поводження з особою як зі злочинцем доки особу не буде визнано винною у вчиненні злочину рішенням суду, що набрало законної сили, та відповідно до процедури, встановленої законом" (абзаци другий, третій підпункту 2.3 пункту 2 розділу II мотивувальної частини Постанови від 27 червня 2016 року № KT19-№ 10/2016).

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 21.02.2023 року у справі «HYSA v.ALBANIA» зауважив, що тяжкість правопорушення або його наслідки не є самостійними підставами, що обґрунтовують тримання під вартою, і не можуть самі по собі обґрунтовувати позбавлення підозрюваного свободи, якщо вони не враховуються під час оцінки наявності допустимих підстав, за яких може бути видане рішення про тримання під вартою.

Зазначені обставини приводять суд до переконання про можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, однак при виборі конкретного запобіжного заходу суд враховує те, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити існуючі ризики в змозі запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого, з носінням електронних засобів контролю, які використовуються поліцейськими для здійснення електронного моніторингу місцезнаходження підозрюваних, обвинувачених для забезпечення виконання обов`язків, що покладаються судом.

Крім того, з метою попередження можливості переховування обвинуваченого від суду, а також із метою забезпечення встановлення істини у справі суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 обов`язки у виді утримання від спілкування із певним колом осіб, здачі на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, прибувати за викликами до суду.

Із урахуванням зазначених вище обставин, а також у зв`язку із значним зменшенням ризиків, із якими пов`язувалось застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за можливе змінити щодо нього запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням частини обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, задовольнивши клопотання захисника.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 315 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Сумської обласної прокуратури ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та звільнити його з-під варти в залі суду.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання АДРЕСА_1 цілодобово.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілими;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронні засоби контролю.

Строк дії домашнього арешту встановити до 25.05.2024 року.

Ухвалу відносно ОСОБА_6 надіслати для виконання до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, що підтримує обвинувачення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 01 квітня 2024 року о 12 годині 05 хвилин

СуддяОСОБА_1