ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

 ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

01 квітня 2024 року Справа №  280/1975/24 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді          Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у відповідності до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 48А, код ЄДРПОУ 350372233),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу у розмірі 148309,20 грн. на ОСОБА_1 на підставі ч.14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки в рамках виконавчого провадження №57555383 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2012 і досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Балютою В.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1160933 від 29.02.2024.

Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 01.04.2024; залучено  до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 ; витребувано у відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №57555383 в частині спірних правовідносин, у тому числі докази на підтвердження дати направлення постанови про накладення штрафу у розмірі 148309,20 грн. у виконавчому провадженні №57555383 від 19.02.2024, на адресу позивача, та дати отримання ним вказаної постанови.

25.03.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву разом із витребуваними доказами, в якому крім іншого зазначає, що, оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту. Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21). Вважає, що даний не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача та третя особа подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач / представник позивача у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши доводи відповідача щодо закриття провадження у справі, дослідивши додані до відзиву документи та матеріали справи, суд зазначає, таке.

Нормами ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19) з посиланням на частину другу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) зроблено загальний правовий висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Водночас,  Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №2610/27695/2012 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020  у справі № 682/3112/18, та зазначила, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Поняття штрафу, вжите у ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIIІ - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважилаь, що відповідно до ч. 3 ст.195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.

Порядок стягнення аліментів, крім норм Сімейного кодексу України, регулюється також положеннями ст. 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному ч. 2 ст. 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 320/7038/20).

Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд зазначає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені обставини слід зазначити, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1статті 238 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 241, 243, 248, 268, 272, 287 КАС України, суд -   

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №280/1975/24 за позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови.    

Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення без посерденьо до Третього апеляційного адміністративного суду.

           Повне судове рішення складено 01.04.2024.

          Суддя                                                                                  М.О. Семененко