ЄУН: 336/122/24

Провадження №: 2/336/1161/2024

       РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Універсал Банк", від імені якого діє адвокат Лисенко В.М., звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за змістом якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.09.2021 року у розмірі 12598,93 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.09.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 23.09.2021 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі до 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.05.2023 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

У зв`язку із вищезазначеним у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 08.08.2023 року становить 12598,93 грн. та складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав і інтересів АТ «Універсал Банк».

Посилаючись на приписи ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст.  598, 599, 610, ч.2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.09.2021 року у розмірі 12598,93 грн., та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику сторін.

Представник позивача разом з позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі від 18.10.2023 та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою за зареєстрованим місцем проживання останнього, проте конверти були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із зазначенням причини невручення.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходили.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Клопотань від учасників справи не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як передбачено ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Судом встановлено, що 23.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. В даній заяві ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою ОСОБА_1 підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведених вище їх копії відповідають оригіналу.

Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Таким чином, підписана анкета-заява від 23.09.2021 року разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг, з чим погодився відповідач в підписаній ним заяві.

Підписавши 23.09.2021 року анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг, а саме просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із п.п. 2.2. п. 2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank) договір, що укладається між Банком та клієнтом, містить елементи різних договорів, так, зокрема, договору банківського рахунку та договору споживчого кредиту.

Відповідно до 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно положень ст. 1069 цього Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилається, зокрема, на витяг з Умов та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank в редакції від 23.09.2021 року, що додаються до позову.

Досліджуючи надані позивачем документи вбачається, що доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять.

Відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви від 23.09.2021 року, зокрема не надано навіть виписки по рахунку, на який, за доводами сторонами позивача, було встановлено кредитний ліміт.

Позивач також не надав підписаних відповідачем Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, хоча вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постановах Верховного Суду України і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

У такому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank), що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.09.2021 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.12.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Витяг з Тарифів, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За викладених обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Оскільки АТ «Універсал Банк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві та у який саме спосіб, визначений Умовами, кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку, тому перевірити розмір нарахованих як суми боргу, так і процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим.

Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, хоча навіть операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істинну тільки тому, що позивачем є банківська установа, законом не встановлено і у суду таких повноважень немає.

При цьому обов`язок доказування покладений на учасників справи.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану останньому платіжну картку monobank, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення.

Суд не може погодитися з тим, що сам лише факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 прийшов до висновку, що в зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.

До того ж, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.

Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 274-275, 279, 353, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України, зазначаються наступні відомості:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                      Ю.А. Галущенко