ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м.Суми

Справа №592/17318/18

Номер провадження 22-ц/816/25/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче

об`єднання»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу № 592/17318/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 13 вересня 2019 року (суддя Корольова Г.Ю.), -

в с т а н о в и в :

16 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - АТ «СМНВО») з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку з урахуванням індексу інфляції, відшкодування витрат, пов`язаних з судовими процедурами. Позов мотивовано тим, що 18 жовтня 2018 року позивач звільнився з роботи на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін, проте відповідач не провів повного розрахунку у день звільнення, що призвело до порушення трудових прав, які ОСОБА_1 просив захистити у обраний ним спосіб.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 13 вересня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «СМНВО» на користь позивача заборгованість по заробітній плати в сумі 84.497,07 грн. і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2018 року (перший робочий день після звільнення) по 13 вересня 2019 року (день ухвалення судового рішення) у розмірі 164.872,12 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1648,72 грн.

В апеляційній скарзі представник АТ «СМНВО», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зменшивши стягнуту на користь ОСОБА_1 суму з 164.872,12 до 138.757,08 гривень.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно встановив розмір середньоденної заробітної плати позивача (1239,64 гривень), визначивши його на підставі витребуваної з Пенсійного фонду довідки форми ОК-5. Згідно з даними внутрішньогосподарських документів, які відповідач надав разом з апеляційною скаргою, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 901,02 гривень. Неправильне визначення середньоденного заробітку призвело до завищення стягнутого на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на 26.115,04 гривень.

Правом на подачу відзиву в порядку, передбаченому положеннями статтею 360 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, позивач не скористалася.

До апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою відповідач подав додаткові докази: копії Наказів № 157 від 21.06.2018 року, № 166 від 06.07.2018 року; № 169 від 18.07.2018 року; № 173 від 02.08.2018 року; № 177 від 14.08.2018 року; № 187 від 28.08.2018 року; № 192 від 12.09.2018 року; № 199 від 26.09.2018 року; № 211 від 12.10.2018 року; № 235 від 29.10.2018 року; № 247 від 16.11.2018 року; № 252 від 29.11.2018 року; № 261 від 12.12.2018 року; № 271 від 26.12.2018 року; № 21 від 29.01.2019 року; № 36 від 22.02.2019 року; № 59 від 26.03.2019 року; копію Попередження про припинення постачання електроенергії № 1389 від 04.07.2018 року; копію Акту про пломбування та встановлення індикаторів № 1971 від 10.07.2018 року; копію Акту про відключення обладнання товариства від 10.07.2018 року; копію Наказу № 82-6/116 від 27 серпня 2018 року; копію Табелю обліку робочого часу за серпень 2018 року по підрозділу № 537; копію відомості про розрахунок тарифних відпусток за серпень 2018 року; Довідку товариства про розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 ; копію Наказу № 75 від 21.03.2014 року про встановлення факту дії в товаристві неповного робочого часу; копію Наказу № 81 від 16.04.2019 року , яким скасовано дію Наказу № 75 від 21.03.2014 року ( а.с.100-112) .

До суду першої інстанції такі письмові докази відповідач не подавав.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року відповідачу відмовлено у прийнятті додаткових доказів (а.с.130). Отже, під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції зазначені письмові докази не оцінює.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач не оскаржував рішення в частині, якою місцевий суд задовольнив вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 84.497,07 гривень. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України у зазначеній частині рішення місцевого суду в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Козупиці О.М. , який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з пунктів 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з АТ «СМНВО» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін (а. с. 9- 13).

У визначені статтею 116 КЗпП України строки, розрахунок з позивачем відповідач не провів. Безспірна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 84.497,076 гривень, яка належала до виплати ОСОБА_1 на час його звільнення, станом на 21 серпня 2019 року залишалася невиплаченою (а.с.78).

На виконання ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало Довідку за формою ОК-5. Згідно з даними цієї довідки суд першої інстанції встановив розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 1239,64 гривень, навівши у тексті рішення відповідний розрахунок ( а.с. 70-72).

АТ «СМНВО», будучи належним чином проінформованим про слухання справи, явку свого представника у судові засідання суду першої інстанції жодного разу не забезпечило. На протязі розгляду справи в суді першої інстанції, який тривав з листопада 2018 року по вересень 2019 року, відповідач не сприяв всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, наявні у нього докази приховував і місцевому суду не надавав.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю зробленого на базі Довідки форми ОК-5 розрахунку, згідно з яким за період з 22 жовтня 2018 року (перший робочий день після звільнення) по 13 вересня 2019 року (день ухвалення судового рішення) розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з АТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 становить 164.872,12 гривень. Підстав для зменшення цього розміру на 26.115,04 гривень за доводами апеляційної скарги немає.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Підстав для зміни даного рішення в оскаржуваній частині за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 13 вересня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складене 20 січня 2020 року.

Головуючий І.В. Орлов

Судді: Т.А. Левченко

О.І. Собина