Справа № 524/3873/19

Провадження № 2/524/231/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2020 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання Яковлєвій К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що їй, а також ОСОБА_3 належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 .

У належній їй частині домоволодіння, яке реєстраційною службою, всупереч правовстановлюючим документам позначене, як квартира 1, крім інших, зареєстрований ОСОБА_4 , але фактично не проживає з жовтня 2016 року.

Просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з 1996 року проживав у належній їй частині домоволодіння, але у жовтні 2016 року одружився та змінив місце проживання, а з грудня 2016 переїхав до Словаччини, однак не знявся з реєстрації. Місце проживання їй не повідомляє, витрат щодо утримання майна не несе.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином. Судова повістка направлена відповідачу засобами рекомендованого поштового зв`язку по місцю реєстрації та оголошенням на сайті судової влади.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.10.2000 року.

Згідно договору № 131, укладеного 10.08.2012 року між домовласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та наймачем ОСОБА_4 , домовласники надали у користування відповідачу кімнату житловою площею 25,2 кв.м. у будинку за адресою АДРЕСА_1 терміном на 5 років та Автозаводський РВ здійснив реєстрацію місця проживання відповідача.

З жовтня 2016 року відповідач ОСОБА_4 фактично не проживає в належній позивачу та третій особі частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , але з реєстраційного обліку добровільно не знявся.

Позивач зазначає, що комунальні платежі нараховуються згідно чисельності зареєстрованих осіб. Відповідач не бере участі в оплаті житлово-комунальних послуг, що є обтяжливим для позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Вказана позиція також взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, інших документів, які свідчать про припинення (ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , не несе витрат по її утриманню, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування, житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Предоляк