Справа № 2-1273/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010  року                                Солом’янський  районний  суд м. Києва

у  складі : головуючого судді     - Букіної О.М.

                        при секретарі  - Балагура О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» , Комунальне підприємство «Батиївське» Солом’янської районної в м. Києві ради  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просили стягнути відповідно до часток у праві власності матеріальну шкоду у розмірі 4 009, 54 гривні, по 2 004, 77 гривень кожному, моральну шкоду в розмірі 1 000, 00 гривень, по 500, 00 гривень кожному та стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 1 000, 00 гривень за складання експертного звіту та 400, 00 гривень витрат за надання правової допомоги.

Свої вимоги мотивують тим, що 13 жовтня  2008 року їхня квартира АДРЕСА_1 була залита водою з вини відповідачів, що є власниками вище розташованої квартири АДРЕСА_2, в підтвердження чого надали Акт від 16 жовтня 2008 року, складений Комунальним підприємством «Батиївське» Солом’янської районної в м. Києві ради.

Позивачі посилаються на те, що відповідно до звіту оцінки вартість матеріального збитку, який заподіяно конструктивним елементам квартири № АДРЕСА_1 складає 4 009, 54 грн., яку вони просять стягнути з відповідачів.

Крім того, позивачі також просять стягнути на свою користь, завдану їм моральну шкоду у розмірі 1 000, 00 гривень, яка полягає в тому, що внаслідок залиття  було завдано шкоди їхньому здоров»ю, а саме після залиття квартири в ній тривалий час була сирість, неприємний запах, у зв’язку з чим було важко дихати. Позивачі нервували, були вимушені затрачати багато особистого часу для вирішення питання з усунення наслідків залиття, проведення ремонту, були вимушені ходити по інстанціям для вирішення питання про складання акту. Позивачі не мали змоги запросити додому друзів та колег по роботі, у зв’язку з чим було порушено звичайний спосіб життя позивачів та завдало моральних страждань.  

Відповідач  ОСОБА_3  в судове засідання не з’явилася, проте подала заяву згідно якої просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник проти позову заперечували посилаючись на відсутність вини у залиття квартири позивачів. Також посилалися, що  залиття квартири позивачів відбулося з іншої причини ніж та, яка зазначена в акті залиття від 16.10.2008 року.

Також представник відповідача стверджує, що розмір матеріальної шкоди є завищений. Вважає, що матеріальна шкода за залиття повинна обмежуватися об’ємами зазначеними в акті залиття від 16.10.2008 року та потреби у відновленні конструктивних елементів пошкодженого приміщення не має.

Крім того, відповідач вважає, що вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди безпідставні та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, проте надав письмові пояснення в яких зазначив, що саме   власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Вважає, що саме відповідачі повинні нести відповідальність за залиття, що відбулося 13.10.2008 року. Просив розглядати справу у відсутності представника третьої особи.

Вислухавши думку сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 11 грудня 1998 року та Договору дарування від 17 травня 2001 року на праві приватної власності належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 рівних долях (а.с.10-12,16).

Відповідно до довідки Форма №3 від 13 березня 2009 року № 451 в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: відповідачі та неповнолітній ОСОБА_7, син відповідача (а.с.55).

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є власником 1/3 частин квартири № АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 22 жовтня 1999 року (а.с.92), а відповідач ОСОБА_4 є власником 2/3 частини квартири № АДРЕСА_2, що підтверджується  договором купівлі-продажу 1/3 частини квартири від 08 липня 2005 року та свідоцтвом про право власності на житло від 22 жовтня 1999 року (а.с.92,57).

Встановлено, що 13 жовтня 2008 року сталося залиття квартири позивачів, з вини мешканців вище розташованої квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Актом від 16 жовтня 2008 року, складеного працівниками  Комунальним підприємством «Батиївське» Солом’янської районної в м. Києві ради, показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, витягом  з журналу реєстрації звернень  до КП «Батиївське» та журналом виклику сантехнічних робіт (а.с.13, 75.76).

Як встановлено в судовому засіданні, залиття квартири позивачів виникло у зв’язку з самовільним підведенням гнучкої підводки до пральної машини без дозвільної документації в квартирі № АДРЕСА_2, що підтверджується  витягом з журналу виклику сантехнічних робіт КП «Батиївське», показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Як вбачається з наданого в судове засідання журналу обліку сантехнічних робіт, яке було здійснено ОСОБА_10  зазначено, що в кв. 56 самостійно встановлено гнучку підводку, витікання води припинено.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили складений акт від 16.10.2008 року та обставини залиття, що відбулося 13.10.2008 року.

Так, свідок ОСОБА_9 підтвердила, що нею безпосередньо складався акт від 16.10.2008 року та оглядалося приміщення позивачів. Пояснила, що причини залиття квартири позивачів встановлено слюсарем- сантехніком ОСОБА_10 , який безпосередньо здійснив вихід на місце аварії та усунув причини залиття. При цьому зазначила, що мешканці вище розташованої квартири, відмовилися ознайомлюватися з актом залиття та відмовилися відчиняти двері.

Свідок ОСОБА_8 також підтвердив, що на місце аварії виходив  слюсар-сантехнік ОСОБА_10, яким було встановлено причини залиття квартири позивачів та здійснені дії по їх усуненню, про що було зафіксовано в журналі виклику сантехнічних робіт  ( а.с. 75).

Допитати в якості свідка ОСОБА_10 виявилося неможливим, оскільки останній помер ( а.с. 85).

Оцінюючи покази зазначених вище свідків  суд вважає їх такими, що узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а тому приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та  іншого обладнання, до об’єктів благоустрою, додержувати правил утримання  жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під’їздах , кабінах ліфтів , на сходових клітинах та в інших місцях загального користування.

Згідно п.7 “Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 457) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 № 6 заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на викладане вище, суд вважає, що відповідачі, як власники, несуть відповідальність за збереження як самого житла так і його технічного обладнання.

Оскільки залиття квартири позивачів відбулося внаслідок самовільного підключення гнучкої проводки та відсутності відповідного контролю за сантехнічним обладнанням з боку відповідачів, суд приходить до висновку, що відповідачі, як власники зобов’язані відшкодувати завдану з їх вини шкоду.

Що стосується розміру матеріальної шкоди то суд вважає, що вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Внаслідок залиття квартири відповідно до Акту від 16 жовтня 2008 року було пошкоджено:

-   -     кухня, стеля – 1 кв.м. /побілка/, стіни – 4 кв.м. /шпалери/;

-   -     туалет, стіни – 1 кв.м. /шпалери/.

Судом встановлено, що відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку, який заподіяно конструктивним елементам квартири внаслідок залиття, станом на 31.12.2008 року складає 4 009, 54 гривні (а.с.18-30).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 повністю підтвердила складений нею звіт про визначення матеріального збитку завданого внаслідок залиття квартири позивачів, надала чіткі та обгрунтовані відповіді на запитання сторін.

Оцінивши Висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, Висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі , а тому приймається до уваги судом.

Таким чином, суд приходить до висновку , що на користь позивачів підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 4009, 54 грн.

Відповідно до ст. 216 ЦПК України суд ухвалюючи, рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Враховуючи те, що відповідачці ОСОБА_3 на праві власності належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, а відповідачу ОСОБА_4 2/3 частина вищенаведеної квартири, суд вважає, що відповідачі повинні нести дольову відповідальність за завдану шкоду відповідно до їх часток у праві власності на квартиру.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в розмірі 1 336, 51 гривень, а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 668, 26 грн., з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 1 336, 51 гривень, а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 668, 26 грн.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що позивачам внаслідок залиття їх квартири було завдано моральної шкоди, у зв’язку з пошкодженням їх майна, що призвело до моральних страждань та порушення  звичайного способу життя.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру якої виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування та враховуючи матеріальне становища відповідачів, ту обставину, що у ОСОБА_4 на утриманні перебуває неповнолітня дитина.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про часткове  задоволення вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 500, 00 гривень, яка підлягає стягненню також в дольовому порядку.

Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 було сплачено 1 000, 00 гривню за проведення дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок залиття, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000005 від 16 січня 2009 року (а.с.17).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 1 000, 00 гривень за  проведення дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок залиття.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати по визначенню матеріального збитку внаслідок залиття в розмірі 666, 66 грн., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відповідно 333, 34 гривень, тобто в дольовому порядку.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 було сплачено 400, 00 гривень за надання правової допомоги, що підтверджується квитанцією № 502755 від 03 листопада 2008 року та квитанцією № 502800 від 07 листопада 2008 року (а.с.35).

Таким чином, суд вважає, що  з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 підлягає стягненню 266, 66 гривень витрат за надання правової допомоги, а з ОСОБА_3 -  133, 34 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12  суму сплаченого державного мита у розмірі 17, 00 гривні та частини витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 10 грн., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого державного мита у розмірі 8, 50 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 5 грн. У свою чергу,  з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню суму сплаченого державного мита у розмірі 17, 00 гривні та частини витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 10 грн., а з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 стягнути суму сплаченого державного мита у розмірі 8, 50 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 5 грн.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів щодо відсутності вини у залитті квартири позивачів, оскільки доказів,  які б підтверджували  дані обставини останні не надали та дані посилання спростовуться обставинами викладеними вище.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що до третьої особи з приводу будь-яких питань та скарг щодо неналежного сантехнічного обладнання,  внутрішніх мереж водопостачання,  залиття, тощо не зверталися. Підтвердила, що в квартирі відповідачів на момент залиття проживали друзі відповідача ОСОБА_5 Проте,  назвати їх прізвища , місце їх перебування, з метою з’ясування причин залиття та обставини відмови в наданні доступу до квартири та відмови в ознайомленні з актом залиття, відмовилася посилаючись на відсутність відомостей щодо місяця їх перебування.

Суд також не приймає до уваги наданий відповідачем Локальний кошторис щодо визначення матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири позивачів ( а.с. 158-159) та не може покласти його в основу рішення щодо визначення матеріальної шкоди, оскільки даний кошторис складено на замовлення відповідача на здійснення ремонтно-будівельних робіт станом на 20.04.2009 рік, без огляду приміщення позивачів, без відповідного дозволу на здійснення оціночної діяльності для визначення матеріальної шкоди.

Керуючись ст.ст.1166, 1167 ЦК України, ст. 177 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 №6, Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 457), ст. ст. 10, 11, 57-60, 84, 88, 209, 212- 215   ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_14 Леонідівни, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної в м. Києві ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоди в розмірі 1 336, 51 гривень, моральну шкоду в розмірі 166, 66 грн., 666, 66 гривень  витрат за проведення дослідження з визначення матеріального збитку, 266, 66 гривень витрат за надання  правової допомоги, суму сплаченого державного мита у розмірі 17, 00 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 10, 00 грн., а всього 2 463, 49 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 668, 26 грн., моральну шкоду в розмірі 83, 34 грн., 333, 34 гривень за проведення за  проведення дослідження з визначення матеріального збитку, 133, 34 гривень витрат за надання правової допомоги, суму сплаченого державного мита у розмірі 8, 50 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 5 грн., а всього 1 231, 78 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоди в розмірі 1 336, 51 гривень, моральну шкоду в розмірі 166, 66 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 17, 00 гривні та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 10, 00 грн., а всього 1 530, 17 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 668, 26 грн., моральну шкоду в розмірі 83, 34 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 8, 50 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 5, 00 грн., а всього 765, 10 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: