Справа № 2-а-425/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого           судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Солом’янському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії дитині війни.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення їй спочатку взагалі не виплачувалось, а згодом почало виплачуватися у значно меншому розмірі.

Позивач звернулася з відповідною заявою до відповідача, у якій просила перерахувати і виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, однак відповідач відмовив у задоволенні прохань, викладених у її заяві.

Вважаючи зазначену відмову такою, що порушує її права, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати їй несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % підвищення до пенсії) з 01.01.2009 по теперішній час; зобов’язати відповідача протягом 5  календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати і виплатити їй, як дитині війни,  в повному обсязі щомісячну  державну соціальну 30 % надбавку,  що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2009 по 31.12.2009; а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримала свій адміністративний позов та просила задовольнити його у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 15). Заперечень проти позову не надав.

Суд за згодою позивача ухвалив проводити судове засідання без участі відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася у ІНФОРМАЦІЯ_1 році (а.с. 4) та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004, яка набрала чинності 01.01.2006, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в УПФ України в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 7).

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, УПФ України в Солом’янському районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.02.2010 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок і виплату різниці недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком (а.с. 3), однак відповідачем 22.02.2010 була надана відповідь № 1130/09, якою у задоволенні зазначеної заяви відмовлено (а.с. 7-9).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновило свою дію з 22.05.2008. Тому позивач має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідач, здійснюючи нарахування соціальних виплат, керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 4 ст. 9 КАС України, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду України від 15.06.2009 пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визнано незаконними.

Зважаючи на те, що за основу нарахування підвищення до пенсії береться мінімальна пенсія за віком, суд звертає увагу на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Однак наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дитині війни.

Розмір мінімальної пенсії за віком,  що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

До того ж суд звертає увагу на те, що позивач одержує пенсію за віком, тому відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на підвищення саме пенсії, а не державної соціальної допомоги, як зазначено у позові. Також, враховуючи те, що позивач ставить питання про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити зазначене підвищення за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, то вирішення питання про визнання дій відповідача протиправними повинно відбуватися в межах зазначеного періоду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України. Послуги банку за перерахування судового збору у сумі  2 грн. стягненню не підлягають, оскільки не є судовими витратами у розумінні ст. 87 КАС України.

Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, статтями 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 11, 69-71, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком   відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  03 гривні 40 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 березня 2010 року.

Головуючий                           суддя Л. В. Шевченко