Справа № 2-а-260/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого           судді Шевченко Л. В.,

при секретарях           Кравчук О. І., Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, -

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом війни І групи, а тому відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Однак відповідач сплачує йому зазначену грошову допомогу у меншому розмірі, ніж передбачено цим Законом, посилаючись при цьому на Закони України про Державний бюджет на 2007, 2008, 2009 роки та постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 та від 18.03.2009 № 211. Зважаючи на це, просить суд визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у виплаті недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 – 2009 роки; зобов’язати відповідача перерахувати і виплатити йому вказані грошові кошти у повному обсязі з урахуванням виплачених сум, а саме: за 2007 рік – 4100 грн., за 2008 рік – 4810 грн., за 2009 рік – у розмірі 4980 грн., всього: 12400 грн.; та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов і просив його задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечувала, та зазначила, що розміри щорічних виплат до Дня Перемоги встановлено, виходячи з видатків, передбачених на дані цілі Законом про Державний бюджет на відповідний рік, як це і визначено Конституцією України, Бюджетним кодексом, а також ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено розміри виплат разової грошової допомоги, передбаченої даними Законами у 2008 році.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» для проведення у поточному році виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни передбачені видатки у сумі 403 млн. грн. За рахунок цих коштів проводиться виплата разової грошової допомоги у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Таким чином, позивачеві нараховувалась і виплачувалася грошова допомога у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Крім того, представник відповідача просила застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, стосовно позовних вимог за 2007 – 2008 роки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни І групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 7) та має право на одержання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 04.07.2002, що набрала чинності з 31.07.2002) щорічно до 5 травня інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

У м. Києві виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни здійснюється централізовано Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який є державною установою і безпосередньо підпорядковується Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації. Відповідно до Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 № 147, головними завданнями центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат
(п. 3.3); центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів (п. 4.9). Отже, Київський міський  центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належним відповідачем у даній справі.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2007 року по 2009 рік, однак листом від 18.11.2009 № 03/1311-08 йому було відмовлено (а.с. 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи клопотання відповідача про застосування ст. ст. 99, 100 КАС України, а також те, що представником позивача не зазначено та не надано доказів підтвердження поважності причин пропущення строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 – 2008 роки.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, з 22.05.2008 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції від 04.07.2002, що набрала чинності з 31.07.2002, тому позивач, як інвалід війни І групи, має право на одержання зазначеної грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

З матеріалів справи вбачається, що у 2009 році відповідачем було виплачено позивачеві грошову допомогу у розмірі 540 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 № 211 «Про розміри  разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» (а. с. 28).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд прийшов до висновку що при визначенні розміру щорічної разової  грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , а не постанова Кабінету Міністрів України  від 18.03.2009 № 211 , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

З частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  випливає, що під час визначення розміру щорічної разової  грошової допомоги до 5 травня за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком,  що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Однак позивач визначив конкретний розмір щорічної разової грошової допомоги, що підлягає виплаті у 2009 році, у сумі 4980 грн. Проте, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд може визнати такі дії протиправними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не брати на себе повноваження відповідача і ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат м. Києва в подальшому виплачувати йому щорічну разову  грошову допомогу до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 11, 69-71, 86, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , за 2009 рік  з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11 березня 2010 року.

Головуючий                           суддя Л. В. Шевченко