№ 2-260/10

У Х В А Л А

24 березня 2010 року                                                          м. Київ                  

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді                          Мазурик О.Ф.,

             секретаря                                          Коруни    О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Медичного інституту Української асоціації народної медицини, треті особи: ВГІРФО  Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Міністерство освіти України  про визнання дій та  бездіяльності неправомірною та визнання незаконним наказу,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2009 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, Медичного інституту Української асоціації народної медицини про визнання дій та  бездіяльності відповідачів неправомірною та визнання незаконним наказу про відрахування з Медичного інституту.

 Вказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що провадженні  у справі відкрито 10 червня 2009 року.

В судове засідання 06.10.2009 року позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився (а.с. 90).

Ухвалою суду, за клопотанням представника позивача, який пояснив, що позивач бажає особисто брати участь у судовому засіданні і наполягав на обов’язковій  його участі у судовому засіданні, визнано явку позивача в судове засідання обов’язковою.

В судове засідання 3 лютого 2010  року позивач, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується   розпискою його представника, в судове засідання не з’явився (а.с. 97, 106).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Враховуючи, що явка позивача, за клопотанням його представника, визнана обов’язковою, розгляд справи відкладено на 2 березня 2010 року.

В судове засідання, призначене на 2 березня 2010 року, позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

             На підставі ст. 27 ЦПК України ухвалою суду визнано, що позивач зловживає своїми правами та визнано його неявку в судове засідання без поважних причин. Розгляд справи відкладено на 22.03.2010 року.

             В судове засідання 22.03.2010 року з’явився позивач та просив відкласти розгляд справи в зв’язку з неявкою його представника. Розгляд справи відкладено на 24.03.2010 року.

В судове засідання призначене на 24.03.2010 року позивач, участь якого  в судовому засіданні визнана обов’язковою, не з’явився. Причину неявки суду не повідомив. Заява  про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин (ст. 77 ЦПК).

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд визнав неявку позивача у судове засідання 24.03.2010 року без поважних причин.

Враховуючи, що ухвалою суду від 02.03.2010 року неявку позивача у судове засідання визнано без поважних причин, суд дійшов висновку, що 24.03.2010 року позивача повторно  не з’явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

             Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

             У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

              Згідно ст. 157 ЦПК України  суд розглядає справи протягом  розумного  строку,  але  не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

  У зв’язку з наведеним,  залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України,  не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

             Керуючись ч. 3 ст.169, п. 3, ч. 1 ст. 207 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Медичного інституту Української асоціації народної медицини, треті особи: ВГІРФО  Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, Міністерство освіти України  про визнання дій та  бездіяльності неправомірною та визнання незаконним наказу залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення  ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя