Головуючий суду 1 інстанції - Река А.С.

Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 426/3506/15-ц

Провадження № 22-ц/810/833/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Стахова Н.В.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року, ухваленого у складі судді Река А.С., в залі судових засідань Сватівського районного суду Луганської області в смт. Сватове

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»» (ПАТ «Укрексімбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначало, що 27.03.2007 року ПАТ «Укрексімбанк» (далі - Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Колумб» (далі - Позичальник) уклали Генеральну угоду № 6107N1. Відповідно до умов зазначеної Генеральної угоди ПАТ «Укрексімбанк» проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 3000000 грн з терміном користування кредитними коштами до 31.03.2015 року на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (п.п. 4.1, 4.3., 4.5 ст. 4 Генеральної угоди). Згідно з умовами Генеральної угоди Позичальник взяв на себе обов`язок своєчасно та й повному обсязі погашати Банку заборгованості за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп. 5.2.6 ст. 5 Генеральної угоди).

В рамках Генеральної угоди між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СП «Колумб» був укладений кредитний договір № 61114КЗ від 28.01.2014 року. На виконання умов кредитного договору Банк відкрив Позичальникові відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 2737000 грн з кінцевим терміном погашення кредиту 27.01.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановленими пп.3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за зобов`язання щодо надання кредитної лінії. Фактично Банком було надано кредит у сумі 2721321,99 грн. згідно з випискою з позичкового рахунку.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, між ПАТ «Укрексімбанк», ТОВ «СП «Колумб» та ОСОБА_1 10.12.2012 року було укладено договір поруки № 61112Р24. Згідно з п.3.1 зазначеного договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов`язання. За умовами ст. 1 Договору поруки, основним є зобов`язання позичальника, передбачені кредитною угодою щодо відшкодування суми кредитив, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, тобто зобов`язання, передбачені кредитною угодою.

Взяті на себе зобов`язання Позичальник належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 22.05.2015 року виникла заборгованість в розмірі 5182282,81 грн, яка складається з: 2721321,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 316314,55 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 124,38 грн - прострочена комісія за зобов`язання; 516876,59 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 58240,16 грн - пеня за несвоєчасну оплату процентів; 23,14 грн - пеняза несвоєчасну сплату комісій; 46853,51 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України; 1289603,49 грн - втрати від інфляції згідно ст. 625 ЦК України; 232925 грн - штрафні санкції, яку просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» заборгованість за Генеральною угодою № 6107N1 від 27.03.2007 року та укладеним в її рамках кредитним договором № 61114К3 від 28.01.2014 року в розмірі 4374217 (чотири мільйони триста сімдесят чотири тисячі двісті сімнадцять) грн 92 коп., а саме: 2721321 (два мільйони сімсот двадцять одну тисячу триста двадцять одну) грн 99 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 316314 (триста шістнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн 55 коп. - прострочені проценти за користування кредитом; 124 (сто двадцять чотири) грн 38 коп. - прострочена комісія за зобов`язання; 46 853 (сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 51 коп. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України; 1289603 (один мільйон двісті вісімдесят дев`ять тисяч шістсот три) грн 49 коп. - втрати від інфляції згідно ст. 625 ЦК України.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» судовий збір в розмірі 3084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн. 24 коп.

В задоволенні іншої частині вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_1 , який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області по цивільній справі № 426/3506/15 від 12.08.2019р. та стягнути з нього на на користь АТ «Укрексімбанк» 4143553,52 грн.

04.11.2019 року ОСОБА_1 надав клопотання про закриття провадження у справі, так як вважає, що вирішення справи віднесено законом до юрисдикції господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27.03.2007 року ПАТ «Укрексімбанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Колумб» уклали Генеральну угоду № 6107N1, та відповідні додаткові угоди про зміну умов Генеральної угоди.

Відповідно до умов зазначеної Генеральної угоди ПАТ «Укрексімбанк» проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 3000000 грн з терміном користування кредитними коштами до 31.03.2015 року на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (п.п. 4.1, 4.3., 4.5 ст. 4 Генеральної угоди).

28 січня 2014 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «СП «Колумб» в рамках вищевказаної Генеральної угоди був укладений кредитний договір № 61114КЗ.

На виконання умов кредитного договору ПАТ «Укрексімбанк» відкрив ТОВ «СП «Колумб» відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 2737000 грн, з кінцевим термінам погашення кредиту 27.01.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановленими пп.3.2.5 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору, а також зі сплатою комісії за зобов`язання щодо надання кредитної лінії. Банком було надано кредит у сумі 2721321,99 грн згідно з випискою з позичкового рахунку.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Згідно п.2.3.2, п. 2.4, п. 3.1.2, п. 3.2.1.1 вищевказаного Кредитного договору, спільний ліміт заборгованості 2 737 000,00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - 27 січня 2015 року. Розмір процентної ставки за кредитом становить 19,5% річних. Розмір ставки комісії 2% річних від різницею між сумою ліміту заборгованості та фактичною заборгованістю.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Кредитного договору кредит надається відповідно до графіка зміни ліміту заборгованості в межах ліміту за Генеральною угодою, спільного ліміту заборгованості.

Банком, на виконання умов Генеральної угоди та Кредитного договору, позичальнику надавалися кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування, які відповідачем були отримані та використані на власні потреби. При цьому, спор щодо суми кредитування та наданих кредитних коштів між сторонами відсутній.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10.12.2012 року між ПАТ «Укрексімбанк», ТОВ «СП «Колумб» та ОСОБА_1 10.12.2012 року було укладено договір поруки № 61112Р24.

Згідно з п.3.1 зазначеного договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов`язання.

У відповідності до ст. 1 Договору поруки, основним є зобов`язання позичальника, передбачені кредитною угодою щодо відшкодування суми кредитив, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заявлених банком позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції розглянув вказаний позов в порядку ЦПК України, виходячи з того, що даний спір є цивільним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходить з таких міркувань.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Відносини, пов`язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд. І кн. 5 ЦК.

За договором поруки поручитель частково або у повному обсязі поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (ст. 553 ЦК).

Отже, порука - це договір, за яким до зобов`язання основного боржника додатково приєднується зобов`язання іншої особи, що за нього ручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі стосується стягнення грошових коштів за договором поруки, що є забезпеченням виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) сформульовані висновки, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, виходячи зі змісту та підстав поданого позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що спір у цій справі між позивачем та відповідачем виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України.

З урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за вказаних вище обставин, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 374, 377, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 12 серпня 2019 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу закрити.

Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» - АТ «Укрексімбанк» право звернення з вказаним позовом до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 січня 2020 року.

Головуючий

Судді: