ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволені заяви про розстрочення виконання судового рішення

м. Київ

14.01.2020Справа № 910/3879/18

За позовом Акціонерного товариства "К.Енерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6"

про стягнення 856 847,89 грн.

Щодо розгляду заяви б/н від 20.12.2019 року "Про розстрочення виконання судового рішення" Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6"

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача (стягувача) не з`явилися;

від відповідача (боржника, заявника) Бровко К.А. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 року у справі № 910/3879/18 позов задоволено; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 646 931 грн. 55 коп. основного боргу, 78 667 грн. 03 коп. пені, 24 252 грн. 49 коп. - 3% річних, 106 996 грн. 82 коп. збитків від інфляції, 12 852 грн. 72 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 року у справі № 910/3879/18 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 року у справі № 910/3879/18 змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" на користь Акціонерного товариства "К.Енерго" основний борг в сумі 342 129 грн. 66 коп., пеню в сумі 35 558 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 10 757 грн. 96 коп., інфляційні втрати в сумі 48 104 грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6552 грн. 71 коп.; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Акціонерного товариства "К.Енерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 9450 грн. 01 коп.; поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 року у справі № 910/3879/18 в частині, яка не була змінена.

23.12.2019 року через відділ діловодства суду від Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" надійшла заява б/н від 20.12.2019 року «Про розстрочення виконання судового рішення», в якій заявник просить суд виконання рішення у справі № 910/3879/18 в частині суми основного боргу та стягнення інфляційних витрат розстрочити на строк 12 місяців рівними частинами.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2019 року заяву б/н від 20.12.2019 року «Про розстрочення виконання судового рішення» передано на розгляд судді Пінчука В.І.

Розпорядженням В.о. керівника апарату № 05-23/3133 від 23.12.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Пінчука В.І.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 року заяву б/н від 20.12.2019 року «Про розстрочення виконання судового рішення» передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 року прийнято до свого провадження справу № 910/3879/18 для розгляду заяви б/н від 20.12.2019 року «Про розстрочення виконання судового рішення» Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6", розгляд заяви призначено на 14.01.2020 року.

В судовому засіданні 14.01.2020 року представник заявника доводи заяви підтримав та просив суд її задовольнити.

Розглянувши відповідну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви б/н від 20.12.2019 року «Про розстрочення виконання судового рішення» Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" у справі № 910/3879/18, виходячи з наступного.

Необхідність надання розстрочення виконання рішення суду заявник обґрунтовує тим, що згідно рішення ДФС України від 30.06.2017 року № 1726544600381 Житлово-будівельний кооператив "Академічний-6" є неприбутковою організацією з 19.04.2002 року. Відповідно до виписки по банківському рахунку ЖБК "Академічний-6" здійсненої із системи «Клієнт банк» сума всіх обігових коштів у період з 01.09.2019 року по 20.12.2019 року є значно меншою за заборгованість, яка підлягає стягненню за рішенням суду, що зумовлено систематичною несплатою внесків учасників кооперативу.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При розгляді заяви про розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Отже, подальше ухилення боржника від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси стягувача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, розстрочення рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З викладених норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

В той же час, заявником у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі, не надано доказів того, що в разі розстрочки виконання рішення відповідна заборгованість дійсно буде погашена, як і не надано жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що фінансовий стан заявника покращиться та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі.

В ч. 5. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 1. ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже зазначалося судом вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 року у справі № 910/3879/18 змінено.

Статтею 283 Господарського процесуального кодексу України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленим и статтею 240 цього Кодексу.

Тому в даному випадку, строк на який може бути надано розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 року у справі № 910/3879/18 не може перевищувати - 11.12.2020 року (сплив річного строку встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Водночас, заявник (боржник) у поданій заяві просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 року у справі № 910/3879/18 на 12 місяців рівними частинами, тобто поза межами строку, встановленого вимогами ч. 5 ст. 331 ГПК України (11.12.2019 року (дата винесення постанови Північного апеляційного господарського суду) + 12 місяців = 11.12.2020 року), тоді як із заявою про розстрочку виконання рішення суду заявник звернувся 23.12.2019 року, що є підставою для відмови у розстрочці виконання судового рішення, оскільки згадана норма не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочки виконання судового рішення з моментом винесення рішення про таку розстрочку, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня його ухвалення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви б/н від 20.12.2019 року "Про розстрочення виконання судового рішення" Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" у справі № 910/3879/18.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви б/н від 20.12.2019 року "Про розстрочення виконання судового рішення" Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-6" у справі № 910/3879/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 14 січня 2020 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 20 січня 2020 року.

Суддя О.В.Котков