КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 760/6327/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16510/2019Головуючий у суді першої інстанції - Шереметьєва Л.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.

судді Коцюрба О.П., Сержанюк А.С.,

секретар Макаренко О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гіль Н .В.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах представником ОСОБА_1 , який діє на підставі договору, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 01.10.2007 між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11226627000, за умовами якого позивач отримував 100 000,00 доларів США, що еквівалентно 505 000,00 грн. за курсом НБУ на день його укладення.

В забезпечення виконання умов договору в цей же день між банком та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 146272.

Договір кредиту був укладений із визначенням його змісту та істотних умов на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів - фізичних осіб.

Однак, після отримання інформації про розмір його заборгованості, позивач вважав, що банк ввів його в оману, при підписанні договору. Підписаний договір містить деякі пункти, які обмежують та порушують права ОСОБА_3 , договір не містить всіх істотних умов, які вимагаються цивільним законодавством для кредитних договорів, а саме: відсутність у договорі письмового повідомлення про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, не зазначення детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, річної відсоткової ставки за кредитом.

За таких обставин вважав, що в договорі відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладання, що порушує його права як споживача кредитних послуг (т. 1 а.с. 2-9).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.09.2019 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 217-221зв).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та визнати договір про надання споживчого кредиту № 11226627000 від 01.10.2007 укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» недійсним. Зазначає, що спірний договір не містить всіх необхідний (істотних) умов, які вимагаються цивільним законодавством для кредитних договорів, а саме, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»; порушення правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; відсутність у договорі графіку погашення кредиту із зазначенням сум погашення основного боргу; не попередження позивача про валютні ризики, які несе споживач під час виконання зобов`язань за договором та не роз`яснено умови оскаржуваного договору (а.с. 227-233).

05.12.2019 через канцелярію Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника АТ «Укрсоцбанк», в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться лише до переоцінки досліджених фактів та доказів (т. 2 а.с. 1-14).

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення банком умов Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні з ним кредитного договору, зокрема, приховання інформації та введення його оману, які б давали підстави для висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 01.10.2007 між сторонами був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11226627000, за умовами якого позивач отримав кредит у сумі 100 000,00 доларів США, що на момент укладення договору за курсом НБУ еквівалентно 505 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2.2 договору позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 01.10.2017, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або умов відповідної угоди сторін.

Згідно з п.п. 1.3.1-1.3.3 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13, 9 % річних.

Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною першою пункту 5.2 Договору.

Нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України.

Період нарахування процентів, згідно умов договору, починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пунктів 1.3.2, 5.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику, і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору.

Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Відповідно до п. 5.1, п. 5. 2 договору процентна ставка за цим Договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором.

01.10.2007 в забезпечення виконання позичальником умов договору між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 146272.

В той же день, між позивачем та банком була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту, яким були внесенні зміни до основного договору та, зокрема, додано до договору додаток № 2 - «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» та додаток № 3 - тарифи банку.

Пунктом 1.6 додаткової угоди № 1 доповнено пункт 7.5 новим абзацом в наступній редакції: «Підписанням договору позичальник підтверджує, що на дату укладання договору є клієнтом банку і ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню».

Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, при укладені кредитного договору, позичальнику були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Про згоду з умовами свідчить те, що з моменту укладання договору позивач належними чином виконував умови кредитного договору, вчасно в повному обсязі сплачував грошові кошти за користування кредитом та не висловлював своїх письмових заперечень, незгоду з умовами кредитного договору або пропозиції щодо внесення змін до нього.

Укладаючи кредитний договір, сторона з`ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Пунктом 7.12 Кредитного договору позивач засвідчив, що всі умови договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність виконувати його умови.

Даним пунктом кредитного договору позивач підтвердив, що перед підписанням договору ним отримано інформаційний лист який відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме, отримання споживачем інформації до укладення договору, та такий лист не стосується ані положень самого договору, ані моменту його укладання.

Тобто, перед укладанням кредитного договору банк у письмовій формі надав позивачу у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену ЗУ «Про захист прав споживачів», сторони узгодили всі істотні умови кредитного договору.

Таким чином, при укладанні кредитного договору позичальнику були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили позивача прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Крім того, в період з 01.10.2007 до 24.02.2011 між позивачем та відповідачем було укладено декілька додаткових угод до кредитного договору, а саме:

01.10.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 146272;

06.03.2009 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою було внесено зміни в п.п. 1.3, 1.3.4 кредитного договору та стосувались строку сплати процентів;

25.03.2009 між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, відповідно до умов якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується договором, а саме графік погашення кредиту, всі інші умови договору залишилися без змін;

25.06.10 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, в якій сторони дійшли згоди відносно ідентифікації договору та зміни графіку погашення кредиту за кредитним договором;

25.06.2010 між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до договору поруки, в якій поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується договором, а саме графік погашення кредиту, всі інші умови договору залишилися без змін;

24.02.2011 між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено додаткову угоду № 3, в якій зазначалось, що позичальник з дати підписання цієї додаткової угоди зобов`язувався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 1 440,00 доларів США. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору;

24.02.2011 між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до договору поруки, в якій поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується договором, а саме зміни схеми погашення кредиту з «Стандарт» на «Ануїтет», графік погашення кредиту, кінцевий термін виконання основного зобов`язання - 02.10.2019, якщо інший термін не буде встановлений згідно умов кредитного договору.

Відповідно до умов укладеного договору поруки ОСОБА_4 зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання позивачем усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору - солідарно.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до вимог ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплату процентів, відповідальність сторін.

Отже, при укладенні оскаржуваного кредитного договору сторони у належній формі дійшли згоди щодо умов кредитування, визначених у кредитному договорі, а саме: ціни договору та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

З укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли всіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі.

Крім того, позивач при укладення договору не пред`являв будь-яких вимог в частині надання додаткової, незрозумілої йому інформації, якщо таке нерозуміння мало місце, тривалий час виконував умови договору, сплачуючи кредит та відсотки по ньому, вся інформація про розмір грошових зборів і витрат та комісій була зазначена в договорі, з якою він погодився, підписавши договір.

Укладаючи договір, розділом 4 кредитного договору сторони визначили відповідальність сторін, підписавши договір, позивач ознайомився з видами та розміром відповідальності за невиконання та неналежне виконання умов договору.

А, відтак, посилання апелянта на порушення ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині ненадання інформації, яка б вплинула на його свідомий вибір під час укладання договору, не була йому надана чи надана йому в незрозумілій формі, з боку відповідача щодо нього при укладенні договору, не надано.

Таким чином, при укладенні договору позивач був обізнаний про сукупну вартість кредиту, розмір процентної ставки та деталізованим графіком погашення кредиту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуваний договір є договором приєднання.

Дане твердження апелянта суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, під час укладання кредитного договору, позивач мав можливість обирати та пропонувати такі істотні умови спірного правочину, як: предмет договору, строки та термін надання, повернення кредитних коштів, строки та термін сплати процентів за користування наданими коштами, ціна договору (сума кредиту), умови забезпечення виконання зобов`язання.

Отже, укладений кредитний договір не є типовим договором (приєднання), а його умови були погоджені сторонами на засадах свободи договору та вільного волевиявлення.

Посилання апелянта на порушення вимог постанови правління НБУ № 168 від 10.05.2007 про ненадання детального розпису сукупної вартості кредиту не відповідає дійсності, оскільки між сторонами було укладено додаток № 2 «Графік платежів сукупної вартості кредиту» до кредитного договору. Пунктом 1 даного додатку визначено, що графік платежів є невід`ємною частиною кредитного договору. Разом з тим, даний графік містить перелік усіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, включає в себе всі математичні показники щодо сплати основного боргу, відсотків та супутніх послуг.

Крім того, додаток № 2 «Графік платежів сукупної вартості кредиту» до кредитного договору підписаний безпосередньо позивачем на кожному аркуші та містить підпис про отримання вказаного додатку.

Щодо доводів апелянта про порушення нарахування процентів за користування кредитом за методом «факт/360», слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.18 Розділу ІІІ «Бухгалтерський облік доходів і витрат банку» Глави 1 «Загалі принципи відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат» постанови НБУ № 255 від 18.06.2003 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» для обрахування процентних доходів і витрат застосовуються такі методи визначення кількості днів: метод «факт/факт» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році; метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів; метод «30/360» передбачає, що для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30.

Відтак, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі методи для визначення суми сплати за користування кредитними коштами не існують, та не закріплені ніякими законодавчими чи нормативними актами.

Разом з тим, застосування методу розрахунку процентів «факт/360» є результатом домовленості сторін про його застосування, що зазначено в кредитному договорі. Дане свідчить про свободу договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

З укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторони досягли домовленості щодо розміру кредиту в сумі 100 000,00 доларів США, та розміру відсотків за перший місяць - 13,9 % з правом банку їх щомісячного перегляду та збільшення.

З Висновку експерта № 2746 від 14 лютого 2019 року за результатами проведення економічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи, наданої представником позивача, вбачається, що згідно Додатку № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» від 01.10.2007 до Договору про надання споживчого кредиту реальна процентна ставка складає 16,50 %, абсолютне значення подорожчання кредиту становить 78 689, 40 доларів США.

За результатами проведених розрахунків за наданими в його розпорядження документів, експерт прийшов до висновку, що сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає:

-реальна процентна ставка на момент укладання Договору - 16, 57 %;

-абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Договору - 78 699,04 долари США.

В зв`язку з відсутністю в межах наданих документів на дослідження доказів сплати витрат, передбачених Договором іпотеки та Договором банківського рахунку, а також відсутністю інформації щодо розмірів зазначених витрат, розрахунок проведено без їх врахування, а значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту не є остаточною.

Однак, експертом було досліджено лише кредитний договір, договір поруки, додаток № 2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» до кредитного договору та виписка за рахунком 2620. Нові/змінені додаткові угоди та додатки, які укладались між позивачем та відповідачем у період із 01.10.2007 до 24.02.2011 експертом не було досліджено.

Отже, висновок експерта був наданий за ініціативою позивача та в обсязі наданих ним же документів, за відсутності документальних підтверджень платежів одних платежів, та з урахуванням супутніх платежів, погоджених з позивачем.

Щодо неповідомлення банком позивача про те, що валютні ризики під час виконання зобов`язання за цим договором несе споживач, суд не бере до уваги. Оскільки, істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитними договорами внаслідок підвищення курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору, та виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, позивач міг передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти та мав можливість отримати кредит у національній валюті.

Таким чином, сторони могли та повинні були розумно передбачити під час укладання договору ймовірну зміну та коливання курсу валют та врахувати можливість виконання взятих на себе зобов`язань у валюті договору.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та не впливають на законність та справедливість ухваленого судом рішення.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах представником ОСОБА_1 , який діє на підставі договору - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 26 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк