ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року № 9658/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Любашевського В.П., Заверухи О.Б.,
при секретарі судового засідання Тарнавської Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за 2006, 2007, 2008 роки.
Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 року вказаний позов задоволено частково, а саме зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007-2008 рр.”, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області 30% доплати до пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання 30% підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007-2008 рр.”, якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” було зупинено, а Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію ст. 6 вищевказаного Закону було відновлено, про те її дія запроваджується поетапно за результатами виконання бюджету у 1 півріччі у порядку, визначеному КМУ за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Враховуючи наведене, вимоги позивачів в частині стягнення підвищення до пенсії за період з січня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки КМУ за результатами виконання бюджету у 1 півріччі 2006 року будь-яких документів про зазначеній виплаті не приймалось.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку їй пенсії за період з 2007-2008 рр., судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України).
Враховуючи наведене колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовом, так як просить задоволити їй позовні вимоги за період з 2007 – 2008 роки, а звернулась з позовом до суду 05.01.2009 року, крім цього відповідач наполягає на відмову позивачці в його поновленні, і тому даний позов підлягає до задоволення частково, а саме: слід зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області – задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 року у справі № 2а-156/09 – скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді В.П. Любашевський
О.Б. Заверуха