ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року № 8688/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів: Заверухи О.Б., Любашевського В.П.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної грошової допомоги «Дітям війни» за 2006 – 2007 роки, -
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733,3 грн.
Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді протиправною та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміром, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №1-29/2007 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, яким було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді 30% доплати до пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання 30% підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 р.”, яким було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” було зупинено, а Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію ст. 6 вищевказаного Закону було відновлено, про те її дія запроваджується поетапно за результатами виконання бюджету у 1 півріччі у порядку, визначеному КМУ за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Враховуючи наведене, вимоги позивачів в частині стягнення підвищення до пенсії за період з січня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки КМУ за результатами виконання бюджету у 1 півріччі 2006 року будь-яких документів про зазначеній виплаті не приймалось.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін, але уточнивши резолютивну частину та викласти її в такій редакції зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді – залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2009 року у справі № 2а-2600/08 – залишити без змін, уточнивши резолютивну частину та викласти її в такій редакції зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
В.П. Любашевський