П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року місто Київ

справа №759/14646/19

провадження №22-ц/824/1636/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дігтярем Олегом Валерійовичем,

на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 12 вересня 2019 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену у складі судді Ул`яновської О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 12 вересня 2019 року відмовлено у задоволені заяви представника позивача - ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дігтяр О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі посилався на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

27 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 1 841 000 грн., що еквівалентно 73 000 доларів США. Факт одержання грошових коштів підтверджується розпискою. Відповідно до розписки відповідачем взято на себе зобов`язання повернути вказані грошові кошти в строк до 1 січня 2019 року. На день подання позову до суду відповідач грошові кошти не повернув.

Предметом позову є стягнення боргу, а підставою - невиконання боргових зобов`язань.

Висновок суду про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, є безпідставним, оскільки підтвердити за допомогою реально існуючих доказів відчуження відповідачем свого майна, яке ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дігтяр О.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зазначав, що 27 березня 2018 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого він позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 1 841 000 грн., що еквівалентно 73 000 доларів США. Факт одержання грошових коштів підтверджується розпискою. Відповідно до розписки відповідачем взято на себе зобов`язання повернути вказані грошові кошти в строк до 1 січня 2019 року. На день подання позову до суду відповідач грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначає, що за відповідачем на праві власності зареєстровані дві земельні ділянки та котельня. Факт звернення до суду з зазначеним позовом може бути підставою для реалізації відповідачем належного майна, що призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі, а тому просив накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 Приблизна вартість майна відповідача становить 603 614 грн., що в тричі менше ніж сума заявленого позову. Підрахунок приблизної вартості об`єктів здійснювався шляхом порівняння зі схожими об`єктами, що розташовані в населених пунктах де і майно відповідача.

Відповідач має можливість здійснити відчуження належного йому майна, що позбавить позивача можливості повернути повну суму заборгованості за договором позики та в подальшому, у разі задоволення його позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 149-150, 153 ЦПК України, зазначаючи, що представником позивача не надано доказів необхідності застосування заходів забезпечення позову, зокрема, не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, що свідчить про безпідставність вимог заяви.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки такий відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 ст. 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства, вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дігтяр О.В. обґрунтовує вимоги необхідністю не допустити відчуження цього майна.

Проте, метою забезпечення позову є попередження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин відсутні підстави для накладення арешту на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Оскільки заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, матеріали справи не містять даних про вартість всього належного відповідачу ОСОБА_2 нерухомого майна, на яке представник позивача - адвокат Дігтяр О.В. просить накласти арешт, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 371,367, 374, 375, 381-384, 390, 435 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дігтярем Олегом Валерійовичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 12 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 16 січня 2020 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус