КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6994/09 Головуючий у 1 інстанції Маркова О.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів: Зайця В.С.,
Коротких А.Ю.,
Межевича М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква про зобов’язання сплатити доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УПФ України в м. Біла Церква про зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2008 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_4 згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановити та виплатити зазначену доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 9 липня 2007 року щомісячно.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач зареєстрована і постійно проживає в м. Біла Церква Київської області та перебуває на обліку у відповідача, як непрацюючий пенсіонер.
Відповідно до постанови KM України за № 106 від 23.07.1991 року (додаток № 1) Білоцерківський район Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою KM України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншим нормам Законів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та рішення Конституційного Суду України за справою № 1-29/2007 року від 09.07.2007 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а відтак прийшов до висновку про необхідність зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивача за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінмальної заробітної плати за період з 09.07.2007 року щомісячно.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись частково з огляду на слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року – 440 гривень, а з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.
Законом України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Однак, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо необхідності зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачу з 09.07.2007 року щомісячно, що було зазначено у третьому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.
За таких умов, відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві задовольнити частково, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2008 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частининаступним чином.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві провести перерахунок та виплатити доплату до пенсійного забезпечення ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 рік..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ А.Ю. Коротких
_____________________ М.В. Межевич