КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3485/09 Головуючий у 1 інстанції Гришковець А.Л.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
Медовниці Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення невиплачених компенсаційних виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира про стягнення невиплачених компенсаційних виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 13.01.2009 року позов задоволено частково, визнано дії управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира по виплаті доплати до заробітної плати, що встановлена в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 року неправомірними.
Стягнуто на користь ОСОБА_5 з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до заробітної плати за період з 01.09.1996 року по 31.12.2007 року в сумі 46515,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проживає в м. Овручі Житомирської області та працює в Житомирській митниці, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Виплата зазначеної щомісячної грошової допомоги проводилась УПСЗН Богунської райради м. Житомира у розмірах, які було встановлено постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та рішення Конституційного Суду України за справою № 1-29/2007 року від 09.07.2007 року, яким було відновлено дію абзацу третього частини першої статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та абзацу третього частини першої статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому при вирішенні частини позовних вимог про стягнення доплати згідно вказаної статті, суд першої інстанції посилався на вимоги ч. 2 ст. 233 та ст. 238 КЗпП України, так як вважав, що в даному випадку йдеться про виплати, які є складовою структурою заробітної плати відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», а відтак прийшов до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за періоди з 01.09.1996 року по 31.12.2007 року в сумі 46515,20 грн.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується частково та вважає за необхідне зазначити слідуюче.
Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2006 рік та на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Законом України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2005 рік» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлений 262 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності між позивачем та відповідачем трудового спору в розумінні ст. 232 КЗпП України, посилання на застосування до спірних правовідносин вимог ст. 238 КЗпП України є безпідставними, тому при вирішенні позовних вимог в частині про стягнення доплати до заробітної плати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно застосовувати загальний трирічний строк звернення з позовом до суду, який встановлений ст. 257 ЦК України.
Таким чином, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача недоплаченої доплати до заробітної плати за період з 01.09.1996 року по 31.12.2008 року в розмірі 46515,20 грн., що було зазначено у третьому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.
За таких умов, відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 203, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_5 доплату до заробітної плати, передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 10 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ Г.В. Земляна
_____________________ М.В. Межевич