ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/9284/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_37,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 09.10.2019, суддя Кузьменко А.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3986/155/АН/П/ТД-ФС від 23 квітня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та здійснити розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що допущена судом першої інстанції до участі у справі в якості представника відповідача Федчун Тетяна Василівна, яка не є адвокатом відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та, відповідно, не надала суду доказів на підтвердження здійснення нею повноважень, передбачених ч. 4 ст. 59 КАС України і не мала право приймати участь в суді в якості представника, однак, незважаючи на це суд, при ухвалені рішення, порушуючи процесуальні норми, надав оцінку відзиву на позов та доводам, які висловлено в судовому засіданні.

Апелянт, також, вказує, що представником відповідача до суду було направлено відзив на адміністративний позов, до якого долучено ксерокопію скарги ОСОБА_2 , що є основним письмовим доказом правомірності проведення перевірки, однак ксерокопію цього доказу не засвідчено належним чином, оригінал не надано суду, судом за власною ініціативою не витребувано оригінал доказу при тому, що позивач ставив під сумнів відповідність поданої копії оригіналу та наявність справжнього оригіналу.

Крім того, апелянт наголошує, що відповідач не надав підтверджень того, що за результатом розгляду такої скарги виникла необхідність у проведенні позапланової перевірки; перед початком здійснення позапланового заходу не надав позивачу копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю) та не долучив відповідне погодження до матеріалів справи, що вказує на відсутність такого погодження.

Апелянт вказує, що її не може бути притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про працю згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки будучи фізичною особою - підприємцем вона не здійснювала допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки в своїй діяльності керувалась виключно вимогами Цивільного кодексу України при укладені з громадянами (Виконавцями) цивільно-правових угод на виконання робіт (надання послуг), і предметом укладених договорів є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці, за цим договором працівник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконував її на власний ризик, після закінчення виконання визначеного завдання у строк вказаний у договорі діяльність з надання послуг припинилась.

29.11.2019 до суду апеляційної інстанції від Управління Держпраці у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2019 - без змін.

У відзиві відповідач вказує, що відзив на позовну заяву було надіслано в останній строк, але вчасно 03.07.2019 поштовим відправленням, такий відзив було підписано представником Управління за довіреністю від 02.01.2019 № 10-16/01 Федчун Т.В. та до відзиву на позовну заяву разом з іншими документами було додано завірену належним чином копію довіреності.

Відповідач наголошує, що відповідно до Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Також, у відзиві відповідач зазначає, що статтю 6 Закону № 877 (крім частини 3 цієї статті), на яку посилається позивач, при здійсненні заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю посадові особи не зобов`язані дотримуватись, тому норми щодо погодження на проведення заходу державного контролю та надання копії погодження не поширюються на ці відносини.

Відповідач звертає увагу, що звернення гр. ОСОБА_2 містить всі необхідні реквізити, а тому не має підстав відносити його до анонімного звернення, зазначене звернення є належною підставою для проведення інспектування.

Крім того, відповідач звертає увагу, що робота по прибиранню приміщень, яка виконувалась громадянами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 на користь ФОП ОСОБА_1 , збігається з видом її економічної діяльності і робота даних осіб повинна виконуватись на умовах трудового договору.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2019 року на підставі звернення громадянки ОСОБА_2 від 21 березня 2019 року видано наказ №83П «Про проведення заходів державного контролю», пунктом 1 якого наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

08 квітня 2019 року головному державному інспектору Управління Держпраці у Полтавській області Гусці Н.М виписано направлення на проведення заходу державного контролю №714 для проведення невиїзного інспектування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , копію якого вручено позивачу.

09 квітня 2019 року інспектором праці Гускою Н.М. складений акт невиїзного інспектування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 №ПЛ3986/155/АН (далі - акт інспектування).

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що у порушення вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, не укладання трудового договору в письмові формі.

Так, під час проведення невиїзного інспектування досліджено договори на виконання робіт, укладених позивачем, а саме: від 02 квітня 2018 року №35, від 02 липня 2018 року №64, від 01 жовтня 2018 року №135 з громадянкою ОСОБА_30 , від 01 серпня 2018 року №93, від 01 листопада 2018 року №149, від 01 березня 2019 року №1-50 з громадянкою ОСОБА_5 , від 02 травня 2018 року №48, від 01 листопада 2018 року №143 з громадянкою ОСОБА_6 , від 02 травня 2018 року №51, від 01 листопада 2018 року №146 з громадянкою ОСОБА_7 , від 02 квітня 2018 року №39, від 01 серпня 2018 року №101, від 01 листопада 2018 року №147 з громадянкою ОСОБА_8 , від 02 липня 2018 року №61, від 01 жовтня 2018 року №132 з громадянкою ОСОБА_9 , від 02 квітня 2018 року №37, від 01 серпня 2018 року №98, від 01 листопада 2018 року №145 з громадянкою ОСОБА_10 , від 02 липня 2018 року №68, від 01 жовтня 2018 року №138 з громадянкою ОСОБА_11 , від 01 серпня 2018 року №99, від 01 листопада 2018 року №128, від 02 травня 2018 року №49, від 01 березня 2019 року №1-99 з громадянкою ОСОБА_12 , від 02 липня 2018 року №65, від 01 жовтня 2018 року №136 з громадянкою ОСОБА_13 , від 01 жовтня 20108 року №133, від 02 липня 2018 року №62, від 02 квітня 2018 року №30 з громадянкою ОСОБА_14 , від 01 серпня 2018 року №97, від 01 листопада 2018 року №144, від 01 березня 2019 року №201 з громадянкою ОСОБА_15 , від 02 липня 2018 року №63, від 02 квітня 2018 року №33, від 01 жовтня 2018 року №134 з громадянкою ОСОБА_16 , від 02 квітня 2018 року №32, від 01 березня 2019 року №203 з громадянкою ОСОБА_17 , від 01 жовтня 2018 року №137, від 02 липня 2018 року №66, від 02 квітня 2018 року №31 з громадянкою ОСОБА_18 , від 02 липня 2018 року №69, від 01 жовтня 2018 року №139, від 01 березня 2019 року №205 з громадянкою ОСОБА_31 , від 01 листопада 2018 року №142, від 01 серпня 2018 року №95, від 02 травня 2018 року №52, від 01 березня 2019 року №202 з громадянкою ОСОБА_2 , від 01 серпня 2018 року №88 з громадянкою ОСОБА_21 , від 01 серпня 2018 року №72 з громадянкою ОСОБА_22 , від 01 травня 2018 року №67 з громадянкою ОСОБА_23 , від 01 жовтня 2018 року №77 з громадянкою ОСОБА_24 , від 01 серпня 2018 року №82 з громадянкою ОСОБА_25 , від 01 квітня 2018 року №65/1 з громадянкою ОСОБА_27 , від 01 квітня 2018 року №1-12 з громадянкою ОСОБА_28 , від 01 серпня 2018 року №27 з громадянкою ОСОБА_29

В ході здійснення заходу державного контролю 08 квітня 2019 року було здійснено вихід за адресою місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 63-А (головний офіс філії Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк»), за якою чотири особи здійснювали прибирання службових приміщень ( ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_32 ) та які пояснили наступне.

Так, ОСОБА_6 вказала, що вона «працює у ФОП ОСОБА_1 в Ощадбанку прибиральницею за адресою вул. Соборності 63-а з літа 2018 року Робочий день розпочинається з 7.00 до 13.00 з понеділка до п`ятниці; субота, неділя - вихідний. В обов`язки входить: миття коридору, туалету, сходів, кабінетів, миття вікон дверей та інше. Заробітна плата була в прошлому році 3000 гри. щомісячно без затримки. В цьому році 4200 грн. Також працювала на Небесній сотні, 1/23 в Ощадбанку приблизно 3-4 години з понеділка по п`ятницю до марта 2019 року і з марта 2019 року перейшла працювати на вул. Велико Тирнівська, 39, Ощадбанк прибиральницею з понеділка по п`ятницю з 14.00 до 18.30. Працює по трудовому договору».

ОСОБА_26 вказала - «працюю з 01.08.2018 на ФОП ОСОБА_1 за адресою: вул. Соборності, 63-А в установі Ощадбанку . Режим роботи з 6.00 до 12.30 з понеділка по п`ятницю. В мої обов`язки входить прибирання підлоги, винос сміття, витирання пилюки і т.п. Гроші отримую на картку Ощадбанку щомісячно у розмірі від 1000 до 3000 грн. Субота, неділя - вихідні».

ОСОБА_7 пояснила - «работаю на ФОП ОСОБА_1 с 01.04.2018 Работала на разных отделениях: на ул. Чапаева; ул. Гоголя, ул. Коряка и ул. Соборности. В мои обязательства входит уборка помещения, вынос мусора, вытератъ пыль, мыть окна и т.д. Работаю с понедельника по пятницу, если нужно, то работала и в субботу (в техотделениях которые работают в субботу), зарплата перечисляется на карточку в размере 1000 грн. ежемесячно. Работаю с б.30 до 12.00 в отделении на ул. Соборности с 01.02.2019 (с понед. по пятн.)

ОСОБА_32 зазначила - «стажируюсь в отделении банка с 01.04.2019. Начало работы 7.00 до 12.00. 2 дня в неделю дежурство з 7.00 до 16.00. Мою полы, протираю пыль, убараю сан. узлы, выношу мусор, протираю стека, зеркала, двери. Валентина Алексеевна дает работу, и ее коректирует. 3/п еще не получала. Т.к. прохожу стажировку еще соглашение не заключали».

В ході заходу державного контролю документів (наказ про прийняття, повідомлення працівника на роботу тощо) підтверджуючих факт укладення з гр. ОСОБА_32 належним чином трудових відносин надано не було. Крім цього, представник підприємця Струкова В.О. усно повідомила, що дійсно правовідносини з гp. ОСОБА_32 ще не оформлялись, оскільки вона стажується. 09.04.2019 о 16.05 год. було надано ЦПУ від 01.04.2019 № 315 укладену між підприємцем та гр. ОСОБА_32 .

В усних поясненнях (по телефону) ОСОБА_33 (прізвище якої зазначено у додатковій угоді до договору № 4 від 02.04.2018 про надання послуг з прибирання від 15.09.2018 № 1 та у додатку № 3 до договору № 1 на закупівлю послуг з прибирання (послуг з прибирання приміщень) від 01.03.2019) повідомила, що вона працює прибиральницею у ФОП ОСОБА_1 з осені 2018 року у відділенні Ощадбанку за адресою: смт. Шишаки, вул. Кирила Осьмака, 67/2. Режим її роботи з 7.00 до 09.00 год. (з понеділка по п`ятницю, субота, неділя - вихідні дні). В її обов`язки входить миття підлоги та вікон, прибирання прилеглої території на дворі від листя та сміття. Також ОСОБА_33 зазначила, що в минулому році отримувала заробітну плату щомісячно у розмірі 1200,00 грн., а з березня 2019 року - 1500,00 грн. Координує її ОСОБА_34 . Проте, документів (наказ про прийняття, повідомлення працівника на роботу тощо) підтверджуючих факт укладення з гр. ОСОБА_33 належним чином трудових відносин в ході заходу державного контролю надано не було.

З огляду на викладене, відповідач вказує, що робота по прибиранню, яка проводиться вказаними вище громадянками збігається з основним видом діяльності позивачки і повинна виконуватись на умовах трудового договору. Відносини за цивільно-правовими угодами фактично є трудовими, а сторони за цивільно-правовими угодами є роботодавцем та найманими працівниками. Крім того, ОСОБА_32 з 01 квітня 2019 року та ОСОБА_33 з осені 2018 року допущені позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин.

18 квітня 2019 року головним державним інспектором Гускою Н.М. було винесено ФОП ОСОБА_1 припис про усунення виявлених порушень №ПЛ3986/155/АН/П (а.с.67-79, т.1).

На підставі акту невиїзного інспектування заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову від 23 квітня 2019 року №ПЛ3986/155/АН/П/ТД-ФС, якою на позивача накладений штраф у розмірі 3505320,00 грн. (а.с.80-87, т.1).

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки цивільно-правові угоди укладені з працівниками не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ФОП Вікобродою Лілією Мирославівною (надалі - Виконавець) та ПАТ «Державний ощадний банк України» (надалі - Замовник), в особі начальника філії - Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» Логвин Л.А. були укладені договори №4 від 04.04.2018 (а.с.88-92, т. 1) та №1 від 01.03.2019 (а.с. 95-100, т.1) на закупівлю послуг з прибирання (послуги з прибирання приміщень).

В зв`язку з зазначеним до адміністрації філії - Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» відповідачем було направлено запит про надання копій документів щодо виконання робіт по прибиранню територій філії проведених відповідно до тендерних закупівель.

За підписом начальника філії відповідачу були надані копії документів: договір на закупівлю послуг з прибирання (послуги з прибирання приміщень) № 1 від 01.03.2019, додаток № 3 до цього договору та документи, що підтверджують оплату та договір на закупівлю послуг з прибирання (послуги з прибирання приміщень) № 4 від 02.04.2018, додаток № 2 до цього договору, додаткову угоду № 1 від 15.09.2018 до цього договору та документи, що підтверджують оплату послуг.

Пунктом 10.1. договору від 02.04.2018 № 4 передбачено, що «цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 січня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх свої зобов`язань за цим договором».

В пункті 10.1 договору від 01.03.2019 № 1 визначено, що «цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 січня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором».

При цьому, предмет договорів № 4 від 02.04.2018 та №1 від 01.03.2019 аналогічний за змістом.

Зокрема, п. 1.1. даних договорів передбачено, що «Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, надати Замовникові послуги з прибирання (послуги з прибирання приміщень) (місцезнаходження будівель/приміщень Замовника зазначені у додатку № 1 до цього договору) (далі за текстом - Послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані Послуги».

В п. 1.3.1. договору від 02.04.2018 № 4 та в п. 1.2.1. договору від 01.03.2019 №1 визначений щоденний вид надання Послуг (1 раз на день), наприклад: сухе та вологе прибирання підлогового покриття (та по мірі необхідності протягом робочого дня); сухе прибирання килимового покриття; винесення сміття та заміна одноразових пакетів в приміщеннях Замовника та біля банкоматів, встановлених в будівлі Замовника; вологе прибирання сходових кліток в т.ч. вологе прибирання сходів, поручнів та панелей (та по мірі необхідності протягом робочого дня) тощо.

А в п. 1.3.2 договору від 02.04.2018 № 4 та в п. 1.2.2 договору від 01.03.2019 № 1 визначені види надання періодичних послуг, наприклад: миття дверей (1 раз на тиждень та по мірі необхідності протягом тижня); знімання павутиння (1 раз на тиждень та по мірі необхідності протягом тижня) тощо.

В п. 1.4. договору від 02.04.2018 №4 визначені вимоги щодо забезпечення працівників Виконавця, наприклад:

- «кожен працівник повинен бути забезпечений за рахунок Виконавця необхідним інвентарем (порохотяги, відра, віники, швабри, мітли тощо)» (п. 1.4.1);

- «кожен працівник повинен бути забезпечений за рахунок Виконавця необхідними матеріалами (миючі засоби, серветки для меблів, ганчірки для миття підлоги, пакети для сміття тощо)» (п. 1.4.2);

- «кожен працівник повинен бути забезпечений за рахунок Виконавця засобами індивідуального захисту, якщо це передбачено вимогами нормативно-правових актів України з охорони праці (гумові рукавички, брезентові рукавиці, гумові чоботи тощо)» (п.1.4.3);

- «кожен працівник повинен бути забезпечений за рахунок Виконавця робочим одягом та взуттям, відповідно до вимог нормативно-правових актів України з безпеки та охорони праці» (п. 1.4.4).

В п. 5.5. договору від 02.04.2018 №4 зазначено, що «Виконавець призначає та затверджує перелік працівників (персоналу) Виконавця, які безпосередньо будуть задіяні при наданні Послуг на об`єктах Замовника. Перелік працівників (персоналу) Виконавця визначений в додатку № 2 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. У разі виникнення змін в переліку працівників Виконавця, то такі зміни оформляються додатково».

В п. 2.3. договору від 01.03.2019 № 1 передбачено, що «Послуга надається Виконавцем щоденно з понеділка по п`ятницю включно. Прибиральниці постійно знаходяться на робочому місці протягом усього часу надання послуг на об`єктах, який зазначено в додатку №1 до договору. Уповноважений працівник Виконавця ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець, щоденно здійснює особистий контроль за наданням послуги працівниками Виконавця».

В п. 5.4 договору від 01.03.2019 №1 зазначено, що «Виконавець призначає та затверджує перелік працівників (персоналу) Виконавця, які безпосередньо будуть задіяні при наданні Послуг на об`єктах Замовника. Перелік працівників (персоналу) Виконавця визначений в додатку № 3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. У разі виникнення змін в переліку працівників Виконавця, то такі зміни оформляються додатково, в письмовій формі».

В додатку №2 до договору на закупівлю послуг з прибирання (послуги з прибирання приміщень) від 02.04.2018 № 4, в додатковій угоді до договору № 4 від 02.04.2018 про надання послуг з прибирання від 15.09.2018 № 1 та в додатку № 3 до договору № 1 на закупівлю послуг з прибирання (послуги з прибирання приміщень) від 01.03.2019 № 1 вказаний список працівників (персоналу) із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, назв посад (прибиральниця та двірник), ідентифікаційних кодів та дат народження.

В ході заходу державного контролю представником ФОП ОСОБА_1 було надано відповідачу цивільно-правові угоди на виконання робіт укладені між ФОП ОСОБА_1 та громадянами протягом 2018-2019 років.

Так, між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами були укладені цивільно-правові угоди на виконання робіт: від 02 квітня 2018 року №35, від 02 липня 2018 року №64, від 01 жовтня 2018 року №135 з громадянкою ОСОБА_30 , від 01 серпня 2018 року №93, від 01 листопада 2018 року №149, від 01 березня 2019 року №1-50 з громадянкою ОСОБА_5 , від 02 травня 2018 року №48, від 01 листопада 2018 року №143 з громадянкою ОСОБА_6 , від 02 травня 2018 року №51, від 01 листопада 2018 року №146 з громадянкою ОСОБА_7 , від 02 квітня 2018 року №39, від 01 серпня 2018 року №101, від 01 листопада 2018 року №147 з громадянкою ОСОБА_8 , від 02 липня 2018 року №61, від 01 жовтня 2018 року №132 з громадянкою ОСОБА_9 , від 02 квітня 2018 року №37, від 01 серпня 2018 року №98, від 01 листопада 2018 року №145 з громадянкою ОСОБА_10 , від 02 липня 2018 року №68, від 01 жовтня 2018 року №138 з громадянкою ОСОБА_11 , від 01 серпня 2018 року №99, від 01 листопада 2018 року №128, від 02 травня 2018 року №49, від 01 березня 2019 року №1-99 з громадянкою ОСОБА_12 , від 02 липня 2018 року №65, від 01 жовтня 2018 року №136 з громадянкою ОСОБА_13 , від 01 жовтня 20108 року №133, від 02 липня 2018 року №62, від 02 квітня 2018 року №30 з громадянкою ОСОБА_14 , від 01 серпня 2018 року №97, від 01 листопада 2018 року №144, від 01 березня 2019 року №201 з громадянкою ОСОБА_15 , від 02 липня 2018 року №63, від 02 квітня 2018 року №33, від 01 жовтня 2018 року №134 з громадянкою ОСОБА_16 , від 02 квітня 2018 року №32, від 01 березня 2019 року №203 з громадянкою ОСОБА_17 , від 01 жовтня 2018 року №137, від 02 липня 2018 року №66, від 02 квітня 2018 року №31 з громадянкою ОСОБА_18 , від 02 липня 2018 року №69, від 01 жовтня 2018 року №139, від 01 березня 2019 року №205 з громадянкою ОСОБА_31 , від 01 листопада 2018 року №142, від 01 серпня 2018 року №95, від 02 травня 2018 року №52, від 01 березня 2019 року №202 з громадянкою ОСОБА_2 , від 01 серпня 2018 року №88 з громадянкою ОСОБА_21 , від 01 серпня 2018 року №72 з громадянкою ОСОБА_22 , від 01 травня 2018 року №67 з громадянкою ОСОБА_23 , від 01 жовтня 2018 року №77 з громадянкою ОСОБА_24 , від 01 серпня 2018 року №82 з громадянкою ОСОБА_25 , від 01 квітня 2018 року №65/1 з громадянкою ОСОБА_27 , від 01 квітня 2018 року №1-12 з громадянкою ОСОБА_28 , від 01 серпня 2018 року №27 з громадянкою ОСОБА_29 .

Умовами таких цивільно-правових угод, які є тотожними, передбачено, що ФОП ОСОБА_1 (Замовник) доручає, а зазначені фізичні особи (Виконавці) беруть на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання приміщень в певний строк.

Також, згідно п. 1.1 таких угод Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Згідно п. 1.2., 1.3 угод Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 угод за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі за домовленістю.

Оплата виконується не пізніше 15 дня прийняття Замовником роботи за актом.

Колегія суддів при цьому звертає увагу, що в укладених угодах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати певну роботу.

Крім цього, матеріали справи містять акти прийому наданих послуг до цивільно-правових угод на виконання робіт, а саме:

- з ОСОБА_30 від 31.07.2018, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 (надалі - Замовник) та гр. ОСОБА_30 ,склали цей акт про те, що послуги (роботи) передбачені договором № 64 від 02.07.2018 Виконавцем були надані, Замовником прийняті, а саме: «об`єм (м2)» - « 300»; «графік надання (не більше 3 год/день)» - « 1,3 год/день»; «сума, грн.» - « 1000,00»; «примітка (термін надання понеділок - п`ятниця» - «пн.-пт.»;

- з ОСОБА_30 від 31.08.2018 та від 30.09.2018 ідентичного змісту акту прийому наданих послуг до цивільно-правової угоди на виконання робіт від 31.07.2018;

- з ОСОБА_30 від 31.10.2018, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 (надалі - Замовник) та гр. ОСОБА_30 , склали цей акт про те, що послуги (роботи) передбачені договором № 135 від 01.10.2018 Виконавцем були надані, Замовником прийняті, а саме: «об`єм (м2)» - « 500»; «графік надання» - « 08-00 - 09.00»; «сума, грн.» - « 1000,00»; «примітка» - « 1 година в день»;

- з ОСОБА_30 від 30.11.2018 та від 31.12.2018 ідентичного змісту акту прийому наданих послуг до цивільно-правової угоди на виконання робіт від 31.10.2018.

Аналогічного змісту є і акти прийому наданих послуг до ЦПУ:

- з ОСОБА_5 від 31,08.2018р., від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; від 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.; від 29.03.2019р.;

- з ОСОБА_6 від 31.05.2018р.; 29.06.2018р.; від 31.07.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.;

- з ОСОБА_7 від 31.05.2018р.; 29.06.2018р.; від 31.07.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.;

- з ОСОБА_8 від 30.04.2018р.; від 31.08.2018р.; від 29.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.;

- з ОСОБА_9 від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 30.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.;

- з ОСОБА_10 від 30.04.2018р.; від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.;

- з ОСОБА_11 від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.;

- з ОСОБА_12 від 31.05.2018р.; від 30.06.2018р.; від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.; від 29.03.2019р.;

- з ОСОБА_13 від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 30.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.;

- з ОСОБА_14 від 30.04.2018р.; від 31.05.2018р.; від 30.06.2018р.; від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 30.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.;

- з ОСОБА_15 від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.; від 29.03.2019р.;

- з ОСОБА_16 від 30.04.2018р.; від 31.05.2018р.; від 30.06.2018р.; від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 30.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.;

- з ОСОБА_17 від 30.04.2018р.; від 29.03.2019р.;

- з ОСОБА_18 від 30.04.2018р.; від 31.05.2018р.; від 30.06.2018р.; від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 30.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.;

- з ОСОБА_31 від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 29.03.2019р.;

- з ОСОБА_2 від 31.05.2018р.; від 29.06.2018р.; від 31.07.2018р.; від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.; 30.11.2018р.; від 31.12.2018р.; від 31.01.2019р.; від 29.03.2019р.;

- з ОСОБА_21 від 29.12.2018р.;

- з ОСОБА_22 від 31.08.2018р.; від 28.09.2018р.; від 31.10.2018р.;

- з ОСОБА_23 від 31.12.2019р.

- з ОСОБА_24 від 31.10.2018р.; від 31.10.2018р.;

- з ОСОБА_25 від 30.11.2018р.; від 29.12.2018р.;

- з ОСОБА_27 від 30.04.2018р.; від 30.11.2018р.;

- з ОСОБА_28 від 30.04.2018р.; від 31.05.2018р.; від 30.06.2018р.; від 31.07.2018р.;

- з ОСОБА_29 від 31.01.2019р., 28.02.2019р.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону №877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частин 1, 3 та 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено частиною першою статті 6 Закону № 877-V, відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційне відвідування позивача проведено на підставі скарги громадянки ОСОБА_2 від 07 березня 2019 року, тобто за наявності підстав, визначених Законом № 877-V, для проведення перевірки.

При цьому, доводи апелянта, що скарга, на підставі якої проведено інспекційне відвідування, є анонімним зверненням, спростовуються копією такої скарги, яка долучена до матеріалів справи та містить дані щодо скаржника (адресу), дату та підпис (а.с.21 зворот, т. 4).

Згідно пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Колегією суддів встановлено, що позивач належним чином повідомлена про проведення інспекційного відвідування.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).

Зі змісту наведеного вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №200/9385/16, від 28 лютого 2019 року у справі №824/766/16-а та від 24 жовтня 2019 року у і№804/6962/17.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та наявність трудових відносин без оформлення таких трудовими договорами між позивачем та громадянами ОСОБА_32 та ОСОБА_33 .

Так, з аналізу наявних в матеріалах справи копій цивільно-правових угод на виконання робіт, укладених позивачем з названими вище особами, та актів прийому наданих послуг до цивільно-правових угод на виконання робіт вбачається, що зазначені громадянки надавали послуги з прибирання приміщень по 3 години/день з понеділка по п`ятницю за щомісячну винагороду.

Вищевказані особи виконували не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою. Функції, які виконували такі особи за вказаними договорами, не є самостійними.

Колегією суддів встановлено, що у таких цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги) - «прибирання приміщень». В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Наявні в матеріалах справи акти прийому наданих послуг до цивільно-правових угод на виконання робіт також не містять ні результату роботи, ні її обсягу, видів тощо, а у вказаних актах визначено графік надання послуг (не більше 3 год/день), об`єм (м2), термін надання (понеділок-п`ятниця) та розмір оплати, що відповідає п.п. 2.1., 2.2. договорів, які є аналогічними у всіх договорах, однак, при цьому, суд звертає увагу, що в цивільно-правовій угоді неможливо було завчасно встановити точну суму оплати за виконану роботу, оскільки все залежало від тривалості терміну надання послуг, а тому, не зрозуміло, яким чином така сума могла встановлюватися завчасно, якщо вона не є сталою величиною, як вбачається з актів прийому наданих послуг.

При цьому, основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

При цьому, прибирання належить до завдань та обов`язків прибиральника виробничих приміщень (Витирає пил, підмітає і миє вручну або за допомогою машин і пристроїв підлогу, сходи, сходові марші та площадки, вікна, стіни, стелі у виробничих приміщеннях.) (Випуск 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників).

Зазначене спростовує доводи апелянта про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Крім цього, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_32 з 01.04.2019 та ОСОБА_33 з осені 2018 року були допущені ФОП ОСОБА_1 до роботи прибиральниць без належного оформлення трудових відносин.

З огляду на викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що факт порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України знайшов своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509, визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно з пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509, справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Одночасно пунктом 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 №509, визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом від 11 квітня 2019 року №02-12/2500 позивача повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про працю, яке відбудеться 23 квітня 2019 року.

Відповідно до протоколу від 23 квітня 2019 року розгляд справи про порушення законодавства про працю відбувся у присутності позивача та її представника.

При цьому, колегія суддів зауважує, що скасування Порядку №295 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес лігал Сервіс Груп», фізичної особи-підприємця ОСОБА_35 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_36 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявлюся самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з питань праці, Державна регуляторна служба України, не свідчить про протиправність перевірки позивача та спірної постанови про накладення штрафу, оскільки станом на час проведення такої перевірки Порядок №295 був чинним.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи пояснення окремих працівників - ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , ОСОБА_7 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , та докази, що містять в матеріалах справи в аспекті критеріїв, що відрізняють трудовий договір від цивільного-правового, що дають підстави для висновку, що незважаючи на укладені цивільно-правові угоди на виконання робіт, відносини між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та позивачем за своєю суттю та юридичним змістом були трудовими, а трудові відносини між ОСОБА_32 та ОСОБА_33 взагалі не були оформлені, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції.

Колегія суддів при цьому зауважує, що позивач не був позбавлений можливості укласти з зазначеними особами строкові трудові договори, що передбачено чинним законодавством.

З урахуванням наведеного в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо доводів апелянта про відсутність погодження здійсненого позапланового заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Полтавській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 № 84, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно частин 4, 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

З урахуванням викладеного, статтю 6 Закону № 877 (крім частини 3 цієї статті), на яку посилається апелянт, при здійсненні заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю посадові особи не зобов`язані дотримуватись, тому норми щодо погодження на проведення заходу державного контролю та надання копії погодження не поширюються на ці відносини.

Виходячи з аналізу вказаних норм та формуючи позиції, відображені у постанові від 28.02.2018 у справі № 818/584/17, у постанові від 22.03.2018 у справі 697/2073/17, у постанові від 25.04.2018 у справі № 804/2806/17 Верховний Суд зазначив, що всі інші норми Закону, в тому числі і положення частини першої статті 6 та частини одинадцятої статті 7 цього Закону, не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а тому не застосовуються.

Відтак, такі доводи апелянта щодо відсутності погодження на здійснення позапланового заходу колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині допуску судом до участі у справі в якості представника відповідача Федчун Т.В., яка не є адвокатом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, зокрема, у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, зважаючи на те, що предметом розгляду даної справи є правомірність постанови Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ3986/155/АН/П/ТД-ФС від 23 квітня 2019 року про накладення штрафу у розмірі 3 505 320, 00 грн., колегія суддів зазначає, що дана справа не є справою незначної складності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Разом з тим, відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Управління Держпраці у Полтавській області є органом державної влади, а тому до 01.01.2020 представництво його інтересів може здійснюватися представником, який не є адвокатом, що відповідає нормам Конституції України, а відтак, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права в частині допуску до участі у справі в якості представника відповідача Федчун Т.В., яка не є адвокатом.

Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов