Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.  

Доповідач -Кострицький В.В.

Справа № 428/3413/17

Провадження № 22-ц/810/1150/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року                                                             м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Луганської В.М., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Сінько А.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Бароніна Д.Б. в м. Сєвєродонецьку

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа Друга Сєвєродонецька державна нотаріальна контора,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем своєї реєстрації у м . Луганську, Луганської області на тимчасово непідконтрольній Україні території, з якої за життя не мав можливості переселитися на територію, підконтрольну Україні, та з липня 2014 року не отримував пенсію, у зв`язку з тим, що у населеному пункті де мешкав померлий припинено здійснення повноважень відповідним УПФУ. Після смерті батька ОСОБА_1 , відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у передбачений законом строк, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, звернулася до відповідача за виплатою недоотриманої пенсії, але пенсію відповідачем їй не було сплачено у розмірі 66 435,71 грн.

Посилаючись на те, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку не визнає її право на спадкове майно у зв`язку з відсутністю свідоцтва про право на спадщину, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке складається з недоотриманої батьком пенсії в сумі 66 435, 71 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у виді недоотриманої пенсії у розмірі 66 435,71 грн, яка належала її батьку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 станом на час смерті мав право на отримання нарахованої йому пенсії у розмірі 66 435,71 грн, його донька ОСОБА_1 на день його смерті була зареєстрована та проживала разом з ним, що підтверджується відміткою у її паспорті, показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , довідкою міського комунального підприємства «ЦЕНТРОЖИЛКОМ» самопроголошеної «Луганської народної республіки» від 10 січня 2017 року № 28, інші родичі станом на день смерті ОСОБА_3 з ним не проживали та зареєстровані не були, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на вказану суму пенсії в порядку спадкування. Оцінюючи зміст та допустимість довідки від 10 січня 2017 року № 28, виданої міським комунальним підприємством «ЦЕНТРОЖИЛКОМ» самопроголошеної «Луганської народної республіки», суд виходив з того, що стосовно непідконтрольних певній державі територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання має наслідком серйозні порушення або обмеження прав громадян, а тому взяв до уваги зміст зазначеної довідки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 22 вересня 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2017 року скасовано у позовних вимогах відмовлено. Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року Рішення Апеляційного суду Луганської області від 22 вересня 2017 року скасовано справу спрямовано на новий апеляційний перегляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в УПФУ в м. Луганську, Луганської області. ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, а довідка від 10 січня 2017 року № 28, виданої міським комунальним підприємством «ЦЕНТРОЖИЛКОМ» самопроголошеної «Луганської народної республіки» не є допустимим доказом.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно через бойові дії на території Луганської області, відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , зазначив, що під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. На думку представника суд першої інстанції вірно оцінив зміст та допустимість наданої довідки № 28 від 10.01.2017 року, виданої міським комунальним підприємством «ЦЕНТРОЖИЛКОМ» .

Сторони в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у достатній мірі.

Так судом першої інстанції встановлено, що позивач є донькою померлого ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем своєї реєстрації у м . Луганську, Луганської області, Україна. Померлий був пенсіонером довічно, та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де за цією адресою отримував пенсію.

Починаючи з липня 2014 р. пенсію ОСОБА_3 не отримував.

Згідно з відповіддю УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.04.2017 року № 4093/07 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 було взято на облік до управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку 04.07.2014 року. Згідно довідки №7277/07-19/1 від 12 травня 2017 року пенсія за період з 01.08.2014 року по 30.09.2015 року в сумі 66 435,71 грн. в управлінні не виплачувалась.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_5 виданого 03.04.1964 року Бюро записів актів цивільного стану НОМЕР_1 батьком ОСОБА_1 , зазначено ОСОБА_3 , а.с. 10.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечувались.

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами докази, в їх сукупності, всі докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, закон, який їх регулює із застосуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Встановивши, що за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську, Луганської області, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , а.с. 8, не з власної вини недоотримав пенсію у розмірі 66 435,71 грн., з яких УПФУ в м. Сєвєродонецьку, Луганської області та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання не виплаченої ОСОБА_3 пенсії без обмежень будь-яким строком, у тому числі й за період з 01.08.2014 року по 30.09.2015 року і ця недоотримана пенсія, що складає суму 66 435,71 грн підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 ..

Доводи апелянта в частині пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини не є прийнятними так як колегією суддів встановлено , що спадкодавець ОСОБА_3 ( батько позивача ОСОБА_1 ) помер у м. Луганську, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 мешкаючи та будучи зареєстрованою зі спадкодавцем за однією адресою, не пропустила строк для прийняття спадщини, прийнявши її в порядкуу встановленому ч.3 ст.1268 ЦК України. Так відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. А будучі переміщеною особою та переїхавши до м. Сєвєродонецьку в межах діючого законодавства звернулась за отриманням свідоцтва про право на спадщину у Другу Сєвєродонецьку державну нотаріальну контору, де була заведена спадкова нотаріальна справа та зареєстрована у Спадковому реєстрі.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно неможливості використання у доказуванні довідки  від 10 січня 2017 року № 28, виданої міським комунальним підприємством «ЦЕНТРОЖИЛКОМ» самопроголошеної «Луганської народної республіки», судова колегія виходить  з принципів об`єктивності та розумності. Відповідно дослідженої довідки «ЦЕНТРОЖИЛКОМ» №28 від 10.04.2017 року за адресою :  АДРЕСА_1 , зареєстровано одну особу, разом з :  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,  ОСОБА_4 . Також в даній довідці міститься інформація, стосовно характеристики квартири за вищезазначеною адресою. Зазначена довідка має печатку з відтіском «ГОРОДСКОЕ КОММУНАЛЬНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ ЛНР, ГОРОД ЛУГАНСК». Інформація яку містить зазначена довідка підтверджується допитами в якості свідків  ОСОБА_1  та ОСОБА_4 .. Враховуючи, положення про визнання факту проведення «Антитерористичної операції» (на даний час Операції Об`єднаних Сил) на території міста Луганська, а також те, що в інший спосіб довести позивачу не видається можливим право власності на спадкове майно, відповідно до існуючої практики Міжнародного суду ООН яким сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання має наслідком серйозні порушення або обмеження прав громадян, а тому судова колегія приймає до уваги зміст зазначеної довідки в частині підтвердження сумісного проживання позивачки з її батьком у сукупності з допитами в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 які підтверджують зазначений факт та реєстрацією в паспорті позивачки. Приймаючи до відома зазначену довідку судова колегія вважає, що у разі неприйняття зазначеної довідки до доказування може бути спричинена суттєва шкода правам позивачки на спадкування, а саме прав гарантованих статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності. Крім , того існуюча практика Європейського Суду з прав людини послідовно використовує «намібійській виняток» у своїй практиці та звертає увагу у своїх рішеннях на ту обставину частковє визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує окупаційну владу ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, p. 92).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності права позивача на отримання нарахованих спадкодавцю коштів за період з 01.08.2014 року по 30.09.2015 року колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами матеріального права, згідно яких сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передаються членам його сім`ї у повному обсязі. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, що регулюються нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Нарахування пенсії   ОСОБА_3 за період з 01.08.2014 року по 30.09.2015 року в сумі 66 435,71 грн. підтверджується наданою відповідачем інформацією, викладеною у довідці № №7277/07-19/1 від 12 травня 2017 року із зазначенням сум боргу по пенсії за кожен місяць зазначеного періоду та, відповідно виплатою позивачеві неотриманої ОСОБА_3 пенсії за період з період з 01 липня 2014 року по 16 вересня 2015 року, при цьому відповідачем не надано доказів того, що нарахування пенсії ОСОБА_3 припинялось або було припинено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що скаржником УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за доводами апеляційної скарги, які аналогічні запереченням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, розглянутим судом першої інстанції, не доведена наявність підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.      

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування рішення за доводами, викладеними у апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2017 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді В.М. Луганська

Ю.П. Лозко