П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/121/17

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

16 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні №54682565, відкритому на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 12 вересня 2017 року з ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 (т.2 а.с.69-71).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, його оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. В апеляційній скарзі посилається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що оскільки Стягувач у даній справі, ОСОБА_1 помер, то, відповідно до ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає закінченню. Окрім того, вказує скаржник, відповідно до норм Цивільного кодексу України успадкувати можна лише майно, яке належало Спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і якщо право на таке майно не припинилось внаслідок його смерті. Оскільки постанова суду не містить зобов`язання майнового характеру, вона не може бути успадкована. Також звертається увага суду апеляційної інстанції на те, що Кабінет Міністрів України на виконання Законів України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" та " Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядженням №60-р від 31.01.2018 р. прийняв рішення про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад. Наказом від 22.12.2018 р. за № 6-5018/14-18-СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну" Головне управління Держгеокадастру Актом приймання-передачі передало земельні ділянки до відповідної ради. відтак, земельні ділянки, які знаходяться на території Попільнянського району на даний час є комунальною власністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, у січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області щодо вирішення питання про виділення в натурі (на місцевості) двох земельних часток (паїв) право на які виникло в ОСОБА_1 на підставі сертифікатів на земельну ділянку (пай) серії ЖТ 0156145, серії ЖТ №0156146 виданими 12.04.2000 Полільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області та на підставі рішення Попільнянського районного суду від 16.11.2012;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Попільнянську районну державну адміністрацію Житомирської області вирішити питання про про виділення в натурі (на місцевості) двох земельних часток (паїв) право на які виникло в ОСОБА_1 на підставі сертифікатів на земельну ділянку (пай) серії ЖТ 0156145, серії ЖТ №0156146 виданими 12.04.2000 Полільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області та на підставі рішення Попільнянського районного суду від 16.11.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Попільнянського районного суду від 16 листопада 2012 року за ним визнано право власності на дві земельні частки (паї) по 6 га кожна на території Кривенської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що позивач звертався до відповідачів з метою виготовлення проектів відведення земельних ділянок. Вказує, що бездіяльність щодо вирішення питання про надання земельної ділянки позивачу вже була предметом розгляду в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Держкомзему у Житомирській області. За результатами розгляду, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року заявлені ним позовні вимоги задоволено, визнано неправомірними дії Головного управління Держкомзему у Житомирській області та зобов`язано вирішити питання щодо надання земельної ділянки ОСОБА_1 площею 6 га для ведення особистого селянського господарства на території Кривенської сільської ради відповідно по п. 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Позивач вказував, що з метою виконання рішень судів він звернувся до Кривенської сільської ради для зазначення номерів земельних ділянок згідно схем розподілу. Однак, вільних земельних ділянок реформованого КСП "Новий шлях" немає, є земельні ділянки державної власності. ОСОБА_1 05 жовтня 2016 року звернувся до Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою про прийняття рішення щодо виділення йому земельної ділянки в натурі разом з доданими сертифікатами, однак, за твердженнями позивача, відповідь за результатами розгляду вказаної заяви не отримав.

На думку позивача, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області проявляють протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяви та вирішення питання про виділення в натурі двох земельних часток (паїв) ОСОБА_1 , право на які виникло на підставі сертифікатів виданих 12.04.2000р. Попільнянською РДА, на земельні частки (пай) серії ЖТ №0156145 та серії ЖТ №0156146 і рішенням Попільнянського районного суду від 16.11.2012р.

За наслідками розгляду справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 р., яка набрала чинності відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо вирішення питання про виділення в натурі двох земельних часток (паїв) ОСОБА_1 , право на які виникло на підставі сертифікатів виданих 12.04.2000р. Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області, на земельні частки (пай) серії ЖТ №0156145 та серії ЖТ №0156146 і рішенням Попільнянського районного суду від 16.11.2012р.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вирішити питання про виділення в натурі двох земельних часток (паїв) ОСОБА_1 , право на які виникло на підставі сертифікатів виданих 12.04.2000р.опільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області, на земельні частки (пай) серії ЖТ №0156146 та серії ЖТ №0156145 і рішенням Попільнянського районного суду від 16.11.2012р.

У червні 2017 року судове рішення звернуто до виконання, у справі видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВс Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 12 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження (№54682565) щодо виконання виконавчого листа № 806/121/17.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (т.1 а.с.210).

Свідоцтво про право на спадщину за законом видано у встановленому законом порядку 19 серпня 2019 року дружині померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (т.1 а.с.239).

Згідно виданого свідоцтва, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з :

-права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Новий Шлях", що знаходиться у с.Криве Попільнянського району Житомирської області, в розмірі 6,00 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості). Право померлого на зазначену частку підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0156146, виданим Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області 12 квітня 2000 року на підставі рішення Попільнянської райдержадміністрації від 20 травня 1997 року №148 зі змінами, внесеними Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області 17 грудня 2012 року на підставі рішення Попільнянського районного суду від 16.11.2012 року;

-права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Новий Шлях", що знаходиться у с.Криве Попільнянського району Житомирської області, в розмірі 6,00 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості). Право померлого на зазначену частку підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0156145, виданим Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області 12 квітня 2000 року на підставі рішення Попільнянської райдержадміністрації від 20 травня 1997 року №148 зі змінами, внесеними Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області 17 грудня 2012 року на підставі рішення Попільнянського районного суду від 16.11.2012 року.

22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, до якої додала свідоцтво про смерть ОСОБА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом(т.2 а.с.20).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні №54682565, відкритому на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 12 вересня 2017 року з ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 (т.2 а.с.69-71).

Переглядаючи матеріали справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Аналіз змісту наведених процесуальних норм дає підстави вважати, що адміністративним судом в порядку, встановленому ст. 379 КАС України, може бути здійснена заміна сторони виконавчого провадження (боржника або стягувача) лише при примусовому виконанні за виконавчим листом, виданим судом на виконання судового рішення в адміністративній справі.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

Відповідно до пункту 5 статі 238 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом, може бути успадковано.

Згідно з п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК (2768-14).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу пункту 40 рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції», право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок («Hornsby v. Greece» № 18357/91).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_1 за законом, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні в порядку правонаступництва.

Що стосується доводів скаржника про неможливість виконання судового рішення внаслідок передачі Головним управлінням Держгеокадастру земель державної власності у комунальну власність, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У справі, яка розглядається спірні відносини виникли в процесі оформлення власником земельної частки (паю) документації із землеустрою.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон №899-IV).

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону № 899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Так, згідно із статтею 5 Закону № 899-IV зазначені органи місцевого самоврядування:

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Отже, відтепер відповідно до ст. 3 Закону № 899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є лише рішення відповідної сільської, селищної або міської ради.

Таким чином, в контексті спірних відносин, для офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права власності на земельну ділянку (пай), отриману в порядку спадкування, особі необхідно здійснити наступні дії:

звернутися до відповідної сільської, селищної міської ради (якщо земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту) або районної державної адміністрації (якщо земельна ділянка розташована за межами населених пунктів) із письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До заяви необхідно додати: копію сертифікату за земельну частку (пай), копію свідоцтва про вступ у спадщину або нотаріально посвідчений договір про набуття права власності на земельну частку (пай) або рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай);

після отримання рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи розпорядження районної державної адміністрації, власнику земельної частки (паю) необхідно звернутися до землевпорядної організації та укласти договір на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За результатами розробки даної технічної документації власнику видають Витяг з Державного земельного кадастру.

Отримавши Витяг з Державного земельного кадастру, власнику земельної ділянки необхідно звернутися до державного реєстратора або до нотаріуса, та здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

За результатами реєстрації особа отримує Свідоцтво на право власності на нерухоме майно.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснюється органами місцевого самоврядування, визначеними у статті 5 Закону № 899-IV.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до ЗК України, в тому числі до статті 122 цього кодексу, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що за встановлених у справі обставин, позивач є власником земельної ділянки (паю), яку вона успадкувала та яку вона намагається технічно оформити, тому на дані правовідносини в розумінні частини другої статті 32 ЗК України не поширюється положення статті 118 ЗК України щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а відтак на них не поширюється і компетенція відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність позивачу, оскільки за правилами спеціального Закону № 899-IV для виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) останнім необхідно замовляти та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а не проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які є різними видами документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій».

Разом з тим, наведені зміни у законодавстві не є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Питання про заміну Боржника, як суб`єкта владних повноважень, в порядку адміністративного процесуального правонаступництва, учасниками справи не порушено.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С.

Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.