КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3072/09 Головуючий у 1 інстанції Примаченко В.О.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
Медовниці Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась з позовом до УПФ України у Білоцерківському районі Київської областіпро зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2008 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсійного забезпечення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком в розмірі згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» починаючи з 01.01.2007 по 31.12.2007 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно в позові відмовити.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким визнано деякі статті та положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема ті, що скасовували соціальні в яких було зазначено, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається, а відтак суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача по невиплаті позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, при цьому застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії підлягають задоволенню частково, а саме за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, так як позивачем без поважних причин був пропущений річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується та вважає за необхідне додатково зазначити слідуюче.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України 09 липня 2007 року прийняв рішення у справі № 6-рп/2007 року, яким визнав такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Також зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, при визначенні належного відповідача у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду;
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.
Однак, ухвалюючи по суті правильне рішення, судом першої інстанції не було враховано положення ст. 152 Конституції України, якою передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а відтак суд першої інстанції помилково вважав за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та доплату до пенсії позивачу, як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, що було зазначено у третьому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови, оскільки положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року.
За таких умов, відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2008 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини наступним чином.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ Г.В. Земляна
_____________________ М.В. Межевич