КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6041/09 Головуючий у 1 інстанції Чайка В.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Зайця В.С.,
Коротких А.Ю.,
Межевича М.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси про зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку виходячи з фактичного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму та провести її виплату,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась з позовом до УПСЗН виконкому Придніпровської районної ради м. Черкаси про зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку виходячи з фактичного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму та провести її виплату.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2009 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Відповідно довідки УПСЗН виконкому Придніпровської районної ради м. Черкаси, позивач отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп, визнано неконституційним положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та відновлено дію ст. 41 та 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому дії відповідача щодо не нарахування відповідно допомоги у встановленому Законом розмірі є протиправними
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.
Відповідні до преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» цей Закон відноситься до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42 - 44 цього Закону).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» закріплює, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину. незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 43 Закону).
Крім того, відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статей 41, 43 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням».
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2009 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ А.Ю. Коротких
_____________________ М.В. Межевич